Справа № 472/542/25
Провадження №2/472/43/26
26 лютого 2026 року селище Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Дівульської А.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Гусарова С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Веселинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дітей,
08 травня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Веселинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дітей.
Позов мотивовано тим, що позивачка ОСОБА_1 з 30.03.2017 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 та проживала з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1 . Під час фактичних шлюбних відносин у них народилися син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_2 визнавав своє батьківство щодо синів, але звернутись до органу ДРАЦС для подання спільної заяви не побажав, а тому народження дітей було зареєстроване відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Наразі відповідач ухиляється від добровільного подання заяви про реєстрацію його як батька дітей до органу ДРАЦС, а тому позивач просить суд визнати батьківство відповідача щодо цих дітей. Крім того, вони проживають окремо з травня 2023 року, відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає, а тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 від усіх видів доходу (заробітку) відповідача.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гусаров С.Д. підтримали позовну заяву повністю та просили її задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
В судове засідання представник третьої особи Веселинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду представник третьої особи 06.02.2026 року подав заяву про розгляд справи без участі представника відділу.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання: 20.01.2026 року та 26.02.2026 року не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими конвертами, які повернулись до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою". Будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки не повідомив суд, відзиву на позовну заяву чи заперечення щодо позову до суду не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, та те, що позивач та представник позивача не заперечують проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши вступне слово позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 30.03.2017 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 та проживала з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1 . Під час фактичних шлюбних відносин у сторін народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_2 визнавав своє батьківство щодо синів, але звернутись до органу ДРАЦС для подання спільної заяви не побажав, а тому народження дітей було зареєстроване відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
В актових записах про народження дітей відомості про їх батька були записані зі слів матері за її заявою, що підтверджується Витягами з ДРАЦС про народження дітей № 00051066945 від 07.05.2025 року та № 00051067750 від 07.05.2025 року.
Відповідач ОСОБА_2 із позивачкою ОСОБА_1 та дітьми не проживає, добровільно оформлювати своє батьківство відмовляється, що унеможливлює подання спільної заяви матері та батька дитини до органів ДРАЦС.
В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина повинна містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді скарги про встановлення батьківства суди повинні приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини, щоб її права не порушувалися.
Даючи оцінку доказам по справі, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини, які дають підстави вважати, що батьком дітей позивачки ОСОБА_1 , а саме синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є відповідач ОСОБА_2 , оскільки це підтверджується дослідженими судом доказами:
- фотокартками, на яких зображені відповідач ОСОБА_2 разом з дітьми та позивачкою ОСОБА_1 ;
- довідкою-характеристикою на ОСОБА_2 , виданою Веселинівською селищної радою № 235 від 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_2 проживав без реєстрації в с. Виноградівка, а його сім'я складалася із ОСОБА_6 , 1999 року народження, та ОСОБА_3 , 2017 року народження;
- вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 21.11.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 перебував у цивільному шлюбі та мав на утриманні малолітнього сина;
- показаннями свідка ОСОБА_7 , яка суду показала, що давно знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони проживали в с. Виноградівка, з ними проживала мати ОСОБА_1 , в законному шлюбі вони не були, народилось двоє дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В період, коли вони жили разом, ОСОБА_2 нормально відносився до дітей, на сімейних святах вона була у них, ОСОБА_2 своїх дітей любив. В 2022 році вони припинили спільне проживання. ОСОБА_2 не хотів записувати на себе дітей, щоб отримувати більше дитячих виплат, але вважав себе їхнім батьком. В нього були нормальні відносини з дітьми, вона бачила як він з ними гуляв, вони проживали разом в с. Виноградівка та с. Михайлівка, коли ОСОБА_1 їздила на заробітки, він залишався вдома з дітьми.
Крім того, для підтвердження факту батьківства відповідача ОСОБА_2 ухвалою суду від 30.07.2025 року було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої було доручено експерту (експертам) Державної спеціалізованої установи "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи", яке розташоване за адресою: пров. Валіховський, буд. 4 м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ: 05480950.
04 листопада 2025 року Державна спеціалізована установа "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" повернула до суду без виконання ухвалу суду від 30.07.2025 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи у зв'язку із неприбуттям ОСОБА_2 23.09.2025 року та 23.10.2025 року до відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз для відбору біологічних зразків.
Судом належним чином було повідомлено ОСОБА_2 про необхідність прибуття 23.09.2025 року та 23.10.2025 року до відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз для відбору біологічних зразків шляхом направлення повідомлень експерта за адресою реєстрації та адресою фактичного місця проживання, однак відповідач не прибув.
Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дати відбору біологічних зразків для проведення експертизи, до експертної установи не прибув, суд дійшов висновку про визнання факту, для з'ясування якого експертиза була призначена, тобто визнання батьківства відповідача ОСОБА_2 .
Стаття 125 СК України передбачає, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст.126 Сімейного кодексу України).
В ст.128 Сімейного кодексу України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Відповідно до п.1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5, далі (Правила), внесення змін до актових записів цивільного стану, які складені органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно з п.1.7 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Рішення суду про визнання батьківства (материнства), у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є самостійною підставою для здійснення уповноваженими особами органів реєстрації цивільного стану внесення змін до відповідних актових записів.
За приписами статті 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Крім того, судом встановлено, що відповідач не надає матеріальну допомогу позивачці для належного утримання дітей. Діти проживають з позивачем і перебувають на її утриманні, що підтверджується довідкою Веселинівської селищної ради від 07.05.2024 року.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
- інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про державний бюджет на 2026 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить з 1 січня - 2817 гривні, а для дітей віком від 6 до 18 років становить з 1 січня - 3512 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ст.439 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах платежу за один місяць. Тому, дане рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Оскільки відповідач не має жодних інших утриманців, є працездатною особою, то має забезпечити дітям не тільки мінімальний рівень життя, а й гідний рівень, виходячи з принципу добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України).
Таким чином, з метою захисту інтересів дітей, створення їм необхідних умов для всебічного розвитку, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третини) частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 08 травня 2025 року та до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Такий розмір аліментів буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив стягнути з відповідача на свою користь сплачений нею судовий збір за позовною вимогою про визнання батьківства, то суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 гривень судового збору.
За позовною заявою про стягнення аліментів позивач звільнена відповідно до закону, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивачки законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Веселинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дітей, - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжених від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Внести зміни до актового запису № 1548 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , змінивши прізвище дитини на " ОСОБА_12 ".
Внести зміни до актового запису № 50 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Веселинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , змінивши прізвище дитини на " ОСОБА_12 ".
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третини) частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 08 травня 2025 року та до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного тексту заочного рішення суду).
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення суду складено 06 березня 2026 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко