Справа № 229/2235/24
Провадження № 1-кп/211/280/26
16 квітня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023052140000553 від 01 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 406, ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні судді Довгинцівського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023052140000553 від 01 жовтня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 406, ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою суду від 05.08.2025 року задоволено клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, з моменту фактичного затримання з 04 серпня 2025 року до 02 жовтня 2025 року включно, без визначення застави.
Ухвалою суду від 25.09.2025 року, строк тримання під вартою відносно ОСОБА_8 продовжено до 23 листопада 2025 року, а обвинуваченого етаповано з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3».
18.11.2025 року внаслідок задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 судом було постановлено ухвалу про здійснення судового провадження колегіально судом у складі трьох суддів.
Ухвалою суду від 20.11.2025 року, строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено до 18 січня 2026 року.
Ухвалою суду від 14.01.2026 року, строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено до 14 березня 2026 року.
Ухвалою суду від 04.03.2026 року, строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено до 07.04.2026 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02.04.2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишено без задоволення. Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року, якою продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 406, ч. 1 ст. 115 КК України, строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 02 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави, залишено без змін.
Судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні призначено на 15 год. 00 хв. 16.04.2026 року.
15.04.2026 року через модуль підсистеми «Електронний суд» до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 406 КК України, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині та порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, із застосуванням зброї, що спричинило тяжкі наслідки.
Необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігти яким неможливо іншим чином, без продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду з огляду на те, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином, а отже, будучи обізнаним про тяжкість покарання, ОСОБА_8 може переховуватися від суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки, а тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого до втечі.
Крім того, сторона обвинувачення уважає, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений володіє інформацією щодо свідків у кримінальному провадженні та, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від показань. У разі невжиття заходів обмеження комунікації та пересування ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які є його співслужбовцями.
До того ж, прокурор зазначає про наявність ще одного ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. В обґрунтування вказаного ризику сторона обвинувачення зазначає, що обвинувачений є діючим військовослужбовцем і, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності, може вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 407, 408, 409 КК України, в тому числі, шляхом самокалічення або іншим способом.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд його задовольнити.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора, не заперечувала проти його задоволення.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та пояснив, що його підзахисний страждає на ряд хронічних захворювань, потребує лікування, яке не може отримувати в СІЗО, що підтверджується відповідними медичними документами. За час перебування ОСОБА_8 під вартою, його стан здоров'я різко погіршився, а тому ризики переховуватися від суду, впливати на свідків або вчинити нове кримінальне правопорушення, на його думку, відсутні. Його підзахисний має ряд хронічних захворювань та потребує тривалого лікування у спеціалізованому медичному закладі. Просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 також заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань, суд, під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
За правилами ч. 5 ст. 199 КПК України, суд, зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.08.2025 року відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без права внесення застави (том 2, а.с. 93-94).
В подальшому, ухвалами суду від 25.09.2025 року, 20.11.2025 року, 14.01.2026 року, 04.03.2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 було неодноразово продовжено.
Судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого умисного злочину проти життя та здоров'я особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, і усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини, може переховуватися від суду.
Цей ризик також підтверджується тим, що раніше обвинувачений ОСОБА_8 вже переховувався від суду, у зв'язку з чим він був оголошений у розшук (Ухвала Дружківського міського суду Донецької області від 10.04.2024 року том 1, а.с. 148-149). Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2025 року надавався дозвіл на затримання ОСОБА_8 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (том 2, а.с. 46-47).
Також, враховуючи тяжкість пред'явленого йому обвинувачення та стадію судового провадження, коли свідки сторони обвинувачення не допитані судом, існує висока вірогідність вчинення з боку обвинуваченого ОСОБА_8 впливу на вказаних осіб, що також дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_8 може впливати на свідків у зазначеному кримінальному провадженні. Ураховуючи, що обвинувачений є діючим військовослужбовцем, що підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, існує ризик того, що перебуваючи на волі та маючи на меті уникнути кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 407, 408, 409 КК України, в тому числі, шляхом самокалічення або іншим способом.
У судовому засіданні прокурором доведена наявність ризиків, щодо того, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Також прокурором було доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків, а також наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_8 зазначеного кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та клопотанням прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не вбачається можливим.
Крім того, суд враховує особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, стійкі соціальні зв'язки відсутні, його вік та стан здоров'я, відсутність інформації, яка б свідчила, що стан здоров'я обвинуваченого не дозволяє його перебування в установі виконання покарань.
Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_8 не може триматися під вартою у зв'язку із тим, що має ряд хронічних захворювань та потребує лікування у спеціалізованому медичному закладі, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п. «С» ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до відповіді начальника філії Державної устави «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях ОСОБА_10 на запит від 16.01.2026 року (вих. №887/2026), яка надійшла до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 06 лютого 2026 року, ОСОБА_8 дійсно має ряд захворювань, але медична допомога ОСОБА_8 надається у повному обсязі відповідно до затверджених клінічних протоколів. Також зазначено, що ОСОБА_8 потребує надання високоспеціалізованої медичної допомоги (третинний рівень надання медичної допомоги). На питання «Чи може обвинувачений ОСОБА_8 за станом здоров'я брати участь в судових засіданнях?» вказано, що ОСОБА_8 може брати участь в судових засіданнях у супроводі медичного працівника та з застосуванням виробів медичного призначення (медичні ноші, крісло-каталка та ін.).
Відповідно до положень ст. ст. 11, 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення», особи, які перебувають під вартою, мають право на надання їм медичної допомоги, обов'язок забезпечення якої покладається на адміністрацію установи, де особа утримується під вартою.
При цьому, наявні у розпорядженні суду документи щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 не містять висновків щодо неможливості подальшого його утримання за станом здоров'я в умовах ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3» та неможливість забезпечення надання необхідної медичної допомоги та лікування.
Об'єктивних даних, які вказують на зміну раніше встановлених або виникнення нових обставин, що можуть бути визнані такими, що істотно впливають на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , а відповідно, стати підставою для зміни запобіжного заходу на інший більш м'який, стороною захисту не надано та судом під час судового засідання не встановлено.
Відтак, суд приходить до висновку, що переконливих та об'єктивних підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , обраного під час судового розгляду, строк якого продовжувався ухвалами Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не встановлено.
Суд уважає, що у ОСОБА_8 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність заявлених ризиків.
Продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, у відповідності до п.п. 1,2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки злочин був вчинений із застосуванням насильства із заподіянням смерті іншій людині.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 заявив клопотання, в якому просить суд перевести обвинуваченого ОСОБА_8 з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради задля надання високоспеціалізованої медичної допомоги. Своє клопотання обґрунтовує тим, що його підзахисний ОСОБА_8 , відповідно до відповіді Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях від 16.01.2026 року потребує надання високоспеціалізованої медичної допомоги (третинний рівень надання медичної допомоги).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання захисника, просив суд його задовольнити, оскільки він за станом здоров'я потребує тривалого лікування, яке він не може отримувати в СІЗО. Раніше він проходив лікування у НП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, тому просить суд перевести його саме у цей медичний заклад.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти клопотання захисника та пояснив, що питання переведення особи, яка утримується під вартою, до медичного закладу не відноситься до повноважень суду. Крім того, не маючи медичної освіти, суд позбавлений можливості об'єктивно оцінити стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 .
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 також заперечувала проти задоволення клопотання захисника.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 утримується під вартою у Державній установі «Криворізька установа виконання покарань №3» з 04.11.2025.
Відповідно до відповіді начальника філії Державної устави «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях ОСОБА_10 на запит суду від 16.01.2026 року (вих. №887/2026), яка надійшла до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 06 лютого 2026 року, ОСОБА_8 дійсно має ряд захворювань, але медична допомога ОСОБА_8 надається у повному обсязі відповідно до затверджених клінічних протоколів.
Щодо доводів захисника про те, що його підзахисний ОСОБА_8 потребує високоспеціалізованої медичної допомоги (третинний рівень надання медичної допомоги), яку не може отримати в умовах СІЗО, то суд звертає увагу на наступне.
Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року № 1769/5 були затверджені Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі по тексту Правила).
Пункт 1 глави 1 розділу Х Правил зазначає, що:
1. Відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Для цього на території СІЗО функціонує медична частина.
2. Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Пунктом 2 глави 2 розділу Х Правил передбачено, що медична допомога надається ув'язненим і засудженим у закладі охорони здоров'я ЦОЗ ДКВС України відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 01 липня 2020 року № 2256/5/1491), та актів законодавства про охорону здоров'я.
Наказом Міністерства юстиції України від 10.02.2012 року №239/5/104 був затверджений Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі по тексту Порядок).
Пункт 2.7. розділу ІІ Порядку передбачає, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Згідно з пунктом 2.8. розділу ІІ Порядку якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я.
Системний аналіз положень вищевказаних нормативних актів, дає суду можливість виснувати, що вирішення питання про необхідність переведення обвинуваченого, який тримається під вартою, до закладу охорони здоров'я задля надання високоспеціалізованої медичної допомоги, належить виключно до повноважень керівництва СІЗО, в якому він утримується, а тому клопотання захисника ОСОБА_7 про переведення обвинуваченого ОСОБА_8 з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3 до неврологічного відділення КНП «Криворізька міська лікарня №16» задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 176-178, 183,184, 193,194, 196, 198, 199, 318, 331, 350, 369-372 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про переведення обвинуваченого ОСОБА_8 з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» задля надання високоспеціалізованої медичної допомоги - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шістдесят днів, тобто до 14 червня 2026 року включно без визначення застави та утримувати його в Держаній установі «Криворізька установа виконання покарань №3».
У судовому засіданні оголосити перерву до 15 години 30 хвилин 20 травня 2026 року, у зв'язку із приводом свідків.
Судовий розгляд здійснювати у режимі відеоконференції за участю потерпілої, її представника та обвинуваченого.
Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомити прокурора, потерпілу, її представника, обвинуваченого та захисника.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 - в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складений та оголошений 17.04.2026 року об 11 годині 00 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3