ЄУН 211/219/26
Номер провадження 2/211/2494/26
(заочне)
16 квітня 2026 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням судді Гонтар А.Л.
з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання,-
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася 08 січня 2026 року в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з нього аліменти на її користь.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що на теперешній час вона є повнолітньою та навчається у Криворізькому фаховому коледжі державного некомерційного підприємства "Державний університет "Київський авіаційний інститут" на денній формі здобуття освіти. Термін навчання до червня 2027 року. Позивач не має ніяких джерел доход, перебуває на утриманні матері та батька. У зв'язку з навчанням, вона нисе витрати на придбання їжи, одягу, взуття, ліків. Зважаючи на викладене, просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти в розмірі 1/4 частини із усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно до 30.06.2027 року та витрати на правову допомогу у сумі 4239,20 грн.
На підставі ухвали суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 18 березня 2026 року (а.с.14).
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, надали суду письмову заяву, в якій просять цивільну справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити (а.с.15).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час, та місце розгляду справи його повідомлено належним чином, заяв, клопотань, відзив, суду не надав.
Оскільки сторони не з'явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Згідно з вимогами статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити у цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки сторони не з'явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, висновує, що позовні вимоги треба задовольнити за таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04 січня 2008 року у відділу реєстрації актів цивільного стану Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 02.
ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою особою, якій не виповнилось 20 років, навчається на денній формі навчання у Криворізькому фаховому коледжі державного некомерційного підприємства "Державний університет "Київський авіаційний інститут" на денній формі, термін навчання до 30 червня 2027 року. ОСОБА_1 23 роки виповниться 18 грудня 2030 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 3ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За змістом ч. 1 ст. 183 СК України при винесенні рішення частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд враховує вартість: навчання, навчального обладнання та матеріалів, харчування, послуг проїзду пасажирського транспорту та інші витрати, які позивач сплачує при навчанні дитини.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 ''Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів'' від 15.05.2006, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує вісімнадцять, але є меншим двадцяти трьох років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених устатті 182 цього Кодексу, в частині 1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином; стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд вказує, що законодавчо визначена можливість платника аліментів надавати матеріальну допомогу своїм повнолітнім дочці, сину витікає насамперед з обставин, пов'язаних безпосередньо із самим платником - його працездатністю, станом здоров'я тощо, а також інших обставин на його боці, які мають враховуватися судом.
Тобто у конструкцієї ст. 199 СК України передбачено саме можливість батьків утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання до досягнення ними двадцяти трьох років.
У контексті зазначеної статті позивач зобов'язаний довести необхідний розмір матеріальної допомоги якої потребує, а не лише формально цитувати норми законодавства.
З огляду на викладене, беручи до уваги матеріальне становище повнолітньої дитини і платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення, суд вбачає за необхідність стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини, саме у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) відповідача. Беручи до уваги рівність обов'язків обох з батьків щодо утримання повнолітньої дитини, такий розмір аліментів цілком відповідатиме об'єктивній спроможності відповідача надавати допомогу на утримання повнолітньої дитини на період навчання останньої.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України).
Отже, суд висновує про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду з підстав, передбачених статтею 5 Закону України ''Про судовий збір'' від 08 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами), та з огляду на положеня статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. - згідно зі ставкою, передбаченою у зазначеному законі станом на дату ухвалення рішення.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У приписах статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування треба виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
У частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
У ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 4239,20 грн. підтверджує договір про надання правової допомоги від 19.12.2025 року; акт приймання-передачі; ордер; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 6-10) .
Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд переконується, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу треба задовольнитит, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру, а також при цьому були дотримані критерії розумності їх вартост
Керуючись ст. ст.4,10,12,18,19,42,81,82,141,263-265 ЦПК України, ст. ст.180-182,183,191,199,200 СК України, суд, -
вирішив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання на період навчання - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на її утримання як повнолітню дочку на період навчання, в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08 січня 2026 року і на період навчання до 30 червня 2027 року, але не більше ніж до досягнення 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 4239,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106, код суду 26371308) судовий збір в сумі 1211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 квітня 2026 року.
Суддя А.Л.Гонтар