17 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 757/1019/26-к
провадження № 51 - 1392 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2026 року задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та покладено на підозрюваного ОСОБА_4 під час дії запобіжного заходу у вигляді застави обов'язки, визначені ст. 194 ч. 5 КПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року відмовлено
у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на зазначену ухвалу слідчого судді на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, копію судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з такого.
Стаття 129 ч. 2 п. 8 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи,
що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (№ 4-р/2019
від 13 червня 2019 року), забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбачений ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції, якому відповідає обов'язок цього суду переглянути по суті справу в спосіб всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів з урахуванням доводів
і вимог апеляційної скарги та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Рішення, яким завершується розгляд справи, може стати предметом перегляду
в суді вищого рівня в апеляційному порядку, і подання апеляційної скарги щодо такого рішення не може бути заборонено законом.
Відповідно до положень статті 24 КПК України кожному гарантується право
на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Водночас законом можуть бути встановлені обмеження чи навіть заборони щодо оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України.
Відповідно до ст. 392 ч. 3 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ст. 309 частинах
1, 2 КПК України.
За змістом ст. 309 ч. 3 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже процесуальним законом визначено саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді (іншого ніж ті, що включені до статті 309 КПК України).
Крім того, відповідно до ст. 307 ч. 3 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову
у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 284 ч. 1 п. 9-1 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги
на повідомлення про підозру.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
Статтею 200 частиною 1 КПК України визначено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду з клопотанням про зміну, запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Адвокат ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора від 09 січня 2026 рокута покладено на підозрюваного ОСОБА_4 під час дії запобіжного заходу у вигляді застави обов'язки, визначені ст. 194 ч. 5 КПК України. За результатами розгляду цієї апеляційної скарги ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року захиснику відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що вказана ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню. Тобто, апеляційна скарга подана на ухвалу слідчого судді, яка не входить до переліку ухвал слідчого судді, що можуть бути окремо оскаржені.
Згідно ст. 399 ч. 4 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню
в апеляційному порядку.
Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційну скаргу подано на судове рішення слідчого судді, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, та згідно з положеннями ст. 399 ч. 4 цього Кодексу відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника.
Захисник ОСОБА_5 у касаційній скарзі, посилаючись на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2026 року, якою виправлено в ухвалі слідчого судді від 13 січня 2026 року описку, вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, оскільки не врахував ухвалу слідчого судді про виправлення описки і висновків Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, викладених в постанові від 31 травня 2021 року (справа 646/3986/19) та вказує, що оскарженню підлягають ухвали слідчого судді, які обмежують конституційні права особи, що і випливає зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2026 року.
Проте такі доводи є неспроможними, оскільки ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2026 року постановлена в порядку ст. 194 ч. 5 КПК України, тобто нею за клопотанням прокурора покладено на підозрюваного ОСОБА_4 під час дії запобіжного заходу у вигляді застави обов'язки, визначені вказаною статтею, і така ухвала, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, не є предметом розгляду цього суду.
З систематичного аналізу правових позицій Верховного Суду, що стосуються оскарження ухвал слідчих суддів за результатами розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу вбачається, що поняття «застосування запобіжного заходу» дійсно охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, що надає право на апеляційне оскарження, проте лише у випадках, коли суд обирає або застосовує до підозрюваного інший, більш тяжкий запобіжний захід, адже в такому випадку рішення про зміну запобіжного заходу слідчий суддя фактично погіршує його становище, збільшуючи обсяг покладених обов'язків або накладаючи додаткові майнові зобов'язання. Саме тому такі ухвали підлягають перевірці в апеляційному порядку за аналогією з ухвалами про застосування запобіжного заходу, зокрема - у вигляді застави.
Отже, з постановленням ухвали слідчого судді у цьому кримінальному провадженні становище підозрюваного жодним чином не погіршилось, а будь-який інший запобіжний захід стосовного нього не обирався. Оскарження ухвали слідчого судді, якоюпокладено на підозрюваного під час дії запобіжного заходу у вигляді застави обов'язки, визначені вказаною ст. 194 ч. 5 КПК України, статтями 309, 307, 392 КПК України не передбачено.
Посилання захисника на практику Верховного Суду, а саме на зміст постанови об'єднаної палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 31 травня 2021 року, з урахуванням постановлених судових рішень слідчого судді, також не є релевантним у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 .
При цьому апеляційний суд при прийнятті рішення про відмову у відкритті апеляційного провадженняза апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 дотримався принципу рівності сторін, загальних засад кримінального провадження, положень Конституції України, норм міжнародного права та практики ЄСПЛ. Крім того, у захисника є можливість надати заперечення проти такої ухвали слідчого судді під час підготовчого провадження в суді, що забезпечує доступ до правосуддя та зберігає баланс рівності учасників кримінального провадження.
За таких обставин, доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом доступу до правосуддя та порушення конституційних прав особи є безпідставними.
З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Враховуючи викладене, з касаційної скарги та копії судового рішення колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України за касаційною скаргою захисника необхідно відмовити.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити захиснику підозрюваного ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3