16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 208/13143/25
провадження № 51-1371ск26
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду міста Кам'янського від 21 листопада 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року і
встановила:
за ухвалою Заводського районного суду міста Кам'янського від 21 листопада
2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 про звільнення від подальшого відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 лютого 2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду міста Кам'янського від 21 листопада 2025 про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання залишив без задоволення, вказану ухвалу місцевого суду залишив без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_5 , просить переглянути постановлені судові рішення у касаційному порядку.
Мотиви Верховного Суду
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою, обов'язковим для перегляду судових рішень є апеляційний порядок, тоді як право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у випадках, визначених законом.
Таким чином, право на доступ до Верховного Суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд касаційним судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою. Так, предметом касаційного розгляду у кримінальному аспекті переважно виступає дотримання судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального закону при вирішенні питань, пов'язаних з притягненням особи до кримінальної відповідальності, та призначенні покарання, а також забезпечення права на апеляційний перегляд судових рішень у кримінальному провадженні.
Разом із тим, за змістом ч. 6 ст. 539 КПК України право на оскарження ухвали суду про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, обмежується можливістю її перегляду в апеляційному порядку, в той час як касаційний порядок оскарження такої ухвали кримінальним процесуальним законом не передбачений.
Згідно з ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 537 КПК України визначено питання, які вирішуються судом під час виконання вироку. Разом з тим, оскарження зазначених судових рішень у касаційному порядку Розділом VIII «Виконання судових рішень» не передбачено.
Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що вона стосуються питання, пов'язаного із виконанням вироку, роз'ясненням судового рішення, і постановлена відповідно до розділу VIII «Виконання судових рішень» КПК України, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, натомість стосується виключно порядку виконання вироку, ухваленого за результатами кримінального провадження, який набрав законної сили, тому відповідні ухвали місцевого й апеляційного судів не перешкоджають кримінальному провадженню та не можуть бути оскарженні у касаційному порядку на підставі ч. 2 ст. 424 КПК України.
Такий висновок викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 березня 2019 року (справа № 756/9514/15-к).
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Монкорне де Комон проти Франції» (CASE OF MONCOURNER DE CAUMONT V. FRANCE), заява № 59290/00, від 13.05.2003, процедури, які стосуються виконання вироків не підпадають під дію ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору … про цивільні права і обов'язки» та не має відношення до «пред'явлення кримінального обвинувачення».
Оскаржуване захисником судове рішення постановлене поза межами кримінального провадження і стосується питання, яке пов'язане із виконанням вироку та роз'ясненням ухвали суду та усуненням протиріччя, яке виникло щодо виконання рішення суду, не перешкоджає кримінальному провадженню, тому не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
Оскарження у касаційному порядку таких ухвал кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду міста Кам'янського від 21 листопада 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3