Справа №591/13353/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/186/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
19 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 ,
До слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернувся слідчий СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 з клопотанням про продовження ОСОБА_6 підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що в кримінальному провадженні стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування, однак до закінчення попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 стороні захисту необхідно ознайомитися із значним обсягом матеріалів.
Крім того ризики, які існували на час обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існують та не зменшилися і запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року вказане клопотання було задоволено. Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 22 лютого 2026 року.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 . Застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування своїх вимог, захисник посилається на те, що матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження існування ризиків, на які вказує слідчий, а також неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів. Відомості, які стали підставою для реєстрації кримінального провадження за ч. 2 ст. 310 КК України не знайшли свого підтвердження, на даний час ОСОБА_6 підозрюється лише за ч. 3 ст. 307 КК України, при цьому жодного факту збуту канабісу матеріали провадження не містять, а тому вважає помилковою підозру саме за ст. 307 КК України. Зазначає, що його підзахисний має міцні соціальні зв'язки, дружину, дітей, постійне місце проживання, приймав участь в обороні міста, за межі України не виїжджав, співпрацював зі слідством, раніше не судимий. Також вважає необґрунтованими висновки слідчого судді про неможливість застосування до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду прокурор в судове засідання не прибув, з клопотанням про відкладення судового розгляду до апеляційного суду не звертався. Від захисника ОСОБА_7 надійшла письмова заява про розгляд кримінального провадження без його та підозрюваного ОСОБА_6 участі. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без участі учасників кримінального провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши клопотання слідчого і задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК України, та дотрималася вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК України, з'ясувала і дослідила всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість як застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, так і підстав для його продовження.
Так, продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до його вчинення є обґрунтованою.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Зважаючи на викладене, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшла обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. Наведені обставини у підозрі, об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування, а тому доводи захисника щодо необґрунтованості пред'явленої ОСОБА_6 підозри за ч. 3 ст. 307 КК України через відсутність факту збуту канабісу не заслуговують на увагу.
Також слідчий суддя суду першої інстанції дійшла цілком обгрунтованого рішення, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час апеляційного розгляду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, характер та ступінь його суспільної небезпечності, конкретні обставини провадження та дані про особу.
Врахування тяжкості злочину у даному випадку має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки підозрюваний може чинити спроби тиску на свідків, з огляду на його обізнаність про їх місцезнаходження з метою примусити їх до зміни показів.
Має місце і ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Колегія суддів, вирішуючи питання про продовження ув'язнення підозрюваного, враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_6 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, дружину, дітей, постійне місце проживання, раніше не судимий, приймав участь в обороні міста, не спростовують та не мінімізують на даному етапі досудового розслідування наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку можливо лише застосуванням такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу, без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4