Справа №588/304/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/523/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне легке тілесне ушкодження
Іменем України
01 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 588/304/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 30.07.2025, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми, мешканець АДРЕСА_1
визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_9 , оскільки суду не надано доказів його вини, показання свідка ОСОБА_11 (сина потерпілої) є недостовірними, протокол слідчого експерименту за участю потерпілої не може бути використаний на підтвердження вини ОСОБА_9 , суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_12 , які не спростовані іншими доказами.
Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 30.07.2025 ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, і йому призначене покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_13 3000 грн моральної шкоди.
Згідно вироку, 03.10.2024 близько 17 год. 30 хв. поблизу домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_13 та раніше їй знайомим ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, у ході якого останній, перебуваючи в положенні стоячи позаду ОСОБА_13 , наніс дерев'яним руків'ям ножа одного удару в область лівої завушної ділянки останньої, чим спричинив їй легке тілесне ушкодження.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка заперечила проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав доведеним та кваліфікував дії ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 125 КК як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.
Такий висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального проступку, є обґрунтованим і вмотивованим, зроблений на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно ст. 94 КПК.
Суд першої інстанції, з'ясувавши позицію ОСОБА_9 , який заперечував умисне спричинення ним потерпілій легких тілесних ушкоджень, обґрунтував своє рішення про доведеність його винуватості на підставі аналізу наступних доказів:
- показань потерпілої ОСОБА_13 , яка пояснила, що 03.10.2024 вона знаходилась по АДРЕСА_2 зі своєю собакою біля будинку. З свого будинку вийшов ОСОБА_9 . Собака останнього погнався за її собакою, напав та почав її гризти. Потерпіла підбігла та ударила собаку ОСОБА_9 палкою, але собака не перестала кусати її собаку. Потім вона відчула удар по голові зліва. Після удару вона обернулася, але собаки і ОСОБА_9 уже не було. Інших осіб у момент удару поруч не було;
- показань свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що є лікарем хірургом та проводив огляд ОСОБА_13 . Остання прийшла до нього на прийом зі скаргами на забій кисті та голови, ділянки за вухом. Візуально забої були свіжі;
- показань свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що є сином потерпілої. 03.10.2024 він був вдома та почув крики ОСОБА_9 , який травив свою собаку на його собаку. Коли обвинувачений пішов, він забрав свою собаку та пішов до будинку. Він бачив, що в руках ОСОБА_9 був тесак;
- показань свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що біля двора побилися собаки. Удару вона не бачила, але за вухом потерпілої була подряпина;
- протоколу проведення слідчого експерименту від 12.02.2025 з додатками за участю ОСОБА_13 , згідно яких остання продемонструвала механізм спричинення їй тілесного ушкодження обвинуваченим;
- висновку експерта № 645 від 28.11.2024, згідно якого у ОСОБА_13 виявлені такі тілесні ушкодження: підшкірна гематома лівої кисті, садно лівої завушної ділянки. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я;
- висновку експерта № 80 від 18.02.2025, згідно якого механізм спричинення тілесного ушкодження, виявленого у ОСОБА_13 , може відповідати частково механізму, продемонстрованого нею під час слідчого експерименту, а саме: садно лівої завушної ділянки могло утворитися від нанесення удару тупим предметом.
З вироку вбачається, що суд проаналізував зібрані й надані докази і порушень вимог кримінального процесуального закону, які б у контексті приписів ст. 85-87 КПК, свідчили про необхідність визнання доказів неналежними, недостовірними та/або недопустимими, не встановив.
Зіставивши докази в їх взаємозв'язку, суд першої інстанції умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу і дані, які містяться у протоколі слідчого експерименту та висновках експертиз на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів і правомірно поклав їх в основу свого вироку.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги показання обвинуваченого належним чином мотивувавши, з яких підстав поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_13 та похідні від них докази. Такі докази є послідовними, логічними та внутрішньо узгодженими між собою щодо істотних обставин події кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 1-2 ст. 84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, а ч. 1 ст. 95 цього Кодексу визначено, що показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту, крім іншого, потерпілим щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Показання потерпілого є самостійним видом (джерелом) доказів, який являє собою відомості про обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, значення яких полягає в тому, що вони являють собою ефективний засіб відстоювання прав та інтересів потерпілого. Крім того, за допомогою показань потерпілого встановлюються обставини, що мають суттєве значення для з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення.
В першому значенні вони служать одним з головних засобів реалізації його прав та інтересів, оскільки відіграють виключно важливу роль, яка полягає у сприянні безпосередній можливості потерпілим вплинути на результат кримінального провадження, зокрема на висновки як органу досудового розслідування, так і суду щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, хоча й на свою користь. В іншому випадку вони виступають важливим засобом встановлення значущих у кримінальному провадженні обставин тоді, коли потерпілий прямо вказує на причетність особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, можливість встановлення за допомогою показань потерпілого з достовірністю обставин кримінального провадження забезпечується відповідальністю за дачу завідомо неправдивих показань.
Таким чином, закон прямо передбачає можливість встановлення фактичних обставин кримінального провадження на підставі показань потерпілої особи за умови їх внутрішньої узгодженості, послідовності та правдоподібності.
У даному кримінальному провадженні про достовірність показань потерпілої ОСОБА_13 свідчить її послідовна позиція щодо обставин вчинення правопорушення як під час досудового розслідування у ході проведення слідчих дій, так і під час судового розгляду.
Зокрема, під час проведення слідчого експерименту 12.02.2025 потерпіла детально повідомила про обставини спричинення їй тілесного ушкодження та продемонструвала механізм, характер, локалізацію і кількість ударів, завданих обвинуваченим. Як убачається з висновку експерта № 80 від 18.02.2025, виявлене у потерпілої тілесне ушкодження відповідає механізму їх утворення, продемонстрованому під час зазначеної слідчої дії.
Крім того, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК, під час судового розгляду потерпіла чітко зазначила, що саме обвинувачений спричинив їй тілесне ушкодження.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що показання свідка ОСОБА_11 , надані ним в суді, відрізняються від тих, які він надавав під час досудового розслідування, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги в тій частині, що потерпіла не бачила хто був позаду неї в момент нанесення удару, оскільки такі висновки мають ґрунтуватися на оцінці всіх обставин події в їх сукупності, включаючи поведінку осіб до та після події, інші сприйняті нею фактичні дані, а також узгодженість її показань з іншими доказами у справі.
Як встановлено судом першої інстанції, тілесне ушкодження потерпілій було завдано в умовах раптового конфлікту, коли вона перебувала спиною до обвинуваченого та намагалася розігнати собак. При цьому в момент нанесення удару будь-які інші особи поруч із потерпілою відсутні, окрім обвинуваченого.
Та обставина, що потерпіла не спостерігала безпосередньо момент нанесення удару, об'єктивно зумовлена способом вчинення правопорушення - нанесенням удару ззаду, і не спростовує факту заподіяння тілесних ушкоджень саме обвинуваченим.
Показання потерпілої узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема: висновками судово-медичної експертизи, якими підтверджено наявність тілесного ушкодження в ділянці, на яку вона вказувала; даними слідчого експерименту, що підтверджують можливий механізм нанесення удару тупим предметом ззаду; показаннями свідків, які підтвердили наявність у потерпілої свіжих тілесних ушкоджень та її послідовну позицію щодо обставин їх отримання; фактичними обставинами конфлікту, які в цілому не заперечувалися самим обвинуваченим.
Той факт, що свідок ОСОБА_12 не бачила безпосереднього моменту нанесення удару, не спростовує встановлених судом обставин, оскільки її показання узгоджуються з іншими доказами та не виключають можливості вчинення інкримінованих дій саме обвинуваченим.
Доводи апеляційної скарги про те, що потерпіла не змогла у судовому засіданні належним чином продемонструвати механізм нанесення удару, а відтак її показання є недостовірними, є безпідставними з огляду на наступне.
Як правильно встановив суд першої інстанції, неможливість потерпілої відтворити механізм удару з належною точністю під час судового засідання обумовлена об'єктивними причинами, зокрема істотною різницею у зрості між нею та особою, на якій вона демонструвала відповідні дії. За таких умов відтворення реального положення осіб під час події - коли обвинувачений перебував позаду потерпілої та завдавав удар зверху вниз, є фізично ускладненим або неможливим.
Водночас зазначена обставина не спростовує сам факт нанесення удару та не впливає на достовірність показань потерпілої в цілому, оскільки механізм спричинення тілесного ушкодження був підтверджений іншими належними та допустимими доказами, наведеними вище.
Таким чином, навіть за відсутності ідеально точного відтворення механізму удару в судовому засіданні, сукупність досліджених доказів є внутрішньо узгодженою та достатньою для встановлення способу заподіяння тілесних ушкоджень.
Як неодноразово зазначав у рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Цей стандарт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 було дотримано.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, обставин і фактів, які могли б вплинути на законність, вмотивованість та/чи обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення щодо доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, і які б не були досліджені чи належним чином не оцінені цим судом, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, оскаржене судове рішення є законним, обґрунтованим і належним чином умотивованим, тому вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 30.07.2025 відносно ОСОБА_15 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4