07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/809/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Шепель К. В. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЗБК-1"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 (колегія суддів: Сибіга О. М. - головуючий, Тищенко О. В., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 (суддя Сташків Р. Б.) у справі
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЗБК-1"
про стягнення коштів у розмірі 8 335 529,07 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЗБК-1" (далі - ТОВ "ЕЗБК-1") про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 8 335 529,07 грн.
1.2. Позовні вимоги Київської міської ради обґрунтовані тим, що ТОВ "ЕЗБК-1" як власник нерухомого майна використовує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 площею 5,5122 га на просп. Відрадному, 52 у Святошинському районі міста Києва без правовстановлюючих документів на неї. Тому, на думку позивача, ТОВ "ЕЗБК-1" є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави та за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею. Тому, за твердженням Київської міської ради, відповідач зобов'язаний повернути кошти у розмірі орендної плати за період із 29.05.2020 до 31.12.2024 власникові земельної ділянки (позивачу) на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі № 910/809/25, позов Київської міської ради задоволено. Вирішено стягнути з ТОВ "ЕЗБК-1" на користь Київської міської ради 8 335 529,07 грн безпідставно збережених коштів, а також 100 026,35 грн судового збору.
2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Київської міської ради, виходив із того, що Київська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022, оскільки ця ділянка розташована в межах міста Києва.
Суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "ЕЗБК-1" є власником нерухомого майна (єдиного майнового комплексу), розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022, загальною площею 5,5122 га, на просп. Відрадному, 52 у Святошинському районі міста Києва. При цьому суд першої інстанції також установив, що відповідач не надав доказів оформлення права власності або користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022, загальною площею 5,5122 га, на просп. Відрадному, 52 у Святошинському районі міста Києва. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки у період із 29.05.2020 до 31.12.2024 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе 8 335 529,07 грн, які мав заплатити за користування земельною ділянкою.
2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, погодився з висновками суду першої інстанції, тому відмовив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ЕЗБК-1".
Спростовуючи доводи ТОВ "ЕЗБК-1" щодо розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, суд апеляційної інстанції зазначив, що обґрунтованість такого розрахунку підтверджується витягом № НВ-9952065802024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.10.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 становить 69 865 897,36 грн. При цьому суд, посилаючись на положення пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України та враховуючи дані щодо коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, розміщені на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, встановив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2020- 2024 роки з урахуванням зазначених положень законодавства становила: за 2020 рік - 52 549 912,83 грн, за 2021 рік - 52 549 912,83 грн, за 2022 рік - 57 804 904,11 грн, за 2023 рік - 66 475 639,73 грн, за 2024 рік - 69 865 897,36 грн.
Суд апеляційної інстанції також зауважив, що згідно з наданим позивачем розрахунком орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022, при здійсненні цього розрахунку позивач застосував ставку орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Така ставка визначена відповідно до додатків 11 до рішень Київської міської ради: від 12.12.2019 № 456/8029 "Про бюджет міста Києва на 2020 рік", від 24.12.2020 № 24/24 "Про бюджет міста Києва на 2021 рік", від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", від 08.12.2022 № 5828/5869 "Про бюджет міста Києва на 2023 рік", від 14.12.2023 № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік".
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Київська міська рада при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022, площею 5,5122 га, на просп. Відрадному, 52 у Святошинському районі міста Києва правильно застосувала відсоткову ставку орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в період із 29.05.2020 до 31.12.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 не була зареєстрована на праві власності або на праві користування за ТОВ "ЕЗБК-1". Тому суд, посилаючись на положення пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 року № 5449/5490), виснував про їх незастосування до спірних правовідносин щодо звільнення відповідача від сплати орендної плати у період із 01.03.2022 до 31.05.2022. При цьому суд апеляційної інстанції визнав правильним нарахування Київською міською радою безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період із 01.03.2022 до 31.12.2022.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача щодо користування ним земельною ділянкою меншої площі, а не всією земельною ділянкою площею 5,5122 га, оскільки зазначив, що спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою; відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "ЕЗБК-1" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень), у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі № 910/809/25 та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "ЕЗБК-1" зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "ЕЗБК-1" зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.02.2026 у справі № 908/2849/24, від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19, щодо належних доказів на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення договору оренди.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "ЕЗБК-1" зауважує, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в судовому засіданні 12.02.2026 представник ТОВ "ЕЗБК-1" заявив клопотання про призначення у справі судової земельно-оціночної експертизи для встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Розгляд клопотання ТОВ "ЕЗБК-1" було відкладено на 19.02.2026. Проте, як зазначає скаржник, у судовому засіданні 19.02.2026 розгляд клопотання (по суті) так і не відбувся, заявнику не було надано можливості надати свої усні доводи щодо підстав призначення вказаної експертизи. Тому скаржник стверджує, що при розгляді клопотання про призначення експертизи суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін та рівності процесуальних прав, передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України.
ТОВ "ЕЗБК-1" також зазначає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про належність та допустимість витягу № НВ-9952065802024 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.10.2024, яка здійснювалася відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, як доказу на підтвердження розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою в період із 29.05.2020 до 31.12.2024.
3.3. Київська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "ЕЗБК-1" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 та рішення Господарського суду м. Києва від 01.09.2025 у справі № 910/809/25 - без змін.
Посилаючись на положення пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України і витяг № НВ-9952065802024 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.10.2024, Київська міська рада зазначає, що здійснювала розрахунок заборгованості на підставі належних та допустимих доказів, тому, на думку позивача, доводи касаційної скарги є безпідставними й необґрунтованими.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з інформаційною довідкою від 21.01.2025 № 408940089 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ "ЕЗБК-1" перебуває майновий комплекс загальною площею 11174,7 м2 за адресою: просп. Відрадний, буд. 52, м. Київ, про що зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.02.2020, номер запису про право власності: 35380761 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2025464880000).
4.2. Згаданий об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022, загальною площею 5,5122 га, за адресою: просп. Відрадний, 52, Святошинський р-н, м. Київ. Земельна ділянка відповідно до статті 83 Земельного кодексу України перебуває у власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Суди також зазначили, що згідно з інформаційною довідкою від 21.01.2025 № 408940597 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
4.3. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.11.2024 № НВ-0002840292024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022, площею 5,5122 га, за адресою: просп. Відрадний, 52, Святошинський р-н, м. Київ, проведена Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві 29.05.2020 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 14.12.2019, із кодом виду цільового призначення 11.03 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.
4.4. Згідно з витягом № НВ-9952065802024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.10.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 становить 69 865 897,36 грн.
4.5. Відповідно до інформації Головного управління державної податкової служби у місті Києві, викладеної в листі від 20.01.2025 № 08/1762, відповідач не подавав до Державної податкової служби податкові декларації із плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та не сплачував плату за землю за період із 29.05.2020 до 31.12.2024.
4.6. Київська міська рада в позові зазначала, що в період із 29.05.2020 до 31.12.2024 ТОВ "ЕЗБК-1" безоплатно використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022, площею 5,5122 га, на просп. Відрадному, 52 у Святошинському районі міста Києва без правовстановлюючих документів на неї, що призвело до недоотримання коштів за оренду цієї земельної ділянки. За розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період із 29.05.2020 до 31.12.2024 становить 8 335 529,07 грн. Тому Київська міська рада звернулася до суду з позовом про стягнення з ТОВ "ЕЗБК-1" 8 335 529,07 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.5. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Київської міської ради до ТОВ "ЕЗБК-1" про стягнення з відповідача 8 335 529,07 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
5.6. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.
5.7. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
5.8. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та в постановах Верховного Суду від 29.07.2025 у справі № 910/6662/24, від 11.11.2025 у справі № 910/8635/24.
5.9. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
5.10. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
5.11. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
5.12. Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати:
1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;
2) площу земельної ділянки;
3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, що безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки);
4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 06.11.2024 у справі № 915/767/21, від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
5.13. У справі, яка розглядається, суди установили, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки у період із 29.05.2020 до 31.12.2024 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе 8 335 529,07 грн, які мав заплатити за користування земельною ділянкою Суди також констатували, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022,площею 5,5122 га, за адресою: просп. Відрадний, 52, Святошинський р-н, м. Київ, як об'єкт цивільних прав сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 29.05.2020. Обґрунтованість розрахунку безпідставно збережених коштів, як встановили суди, підтверджується наявним у матеріалах справи витягом № НВ-9952065802024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.10.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 становить 69 865 897,36 грн.
5.14. Таким чином, суди попередніх інстанцій, перевіривши наданий позивачем розрахунок орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою в період із 29.05.2020 до 31.12.2024 на суму 8 335 529,07 грн, дійшли висновку про його обґрунтованість. Тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги Київської міської ради та стягнув із відповідача 8 335 529,07 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
5.15. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "ЕЗБК-1" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень). Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "ЕЗБК-1" зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.16. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1
частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.17. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2
статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 908/2849/24, від 01.07.2025 № 908/1301/24, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19, від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, щодо належних доказів на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не надали належної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, щодо необґрунтованості розрахунку безпідставно збережених коштів. За твердженням скаржника, з 2020 до 2024 року нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не була сталою, оскільки до 03.11.2021 розраховувалася за іншими методиками. Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки була сформована Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві 29.10.2024 з використанням Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147. Тому, на думку скаржника, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою до набуття чинності цією Методикою мав бути доведений іншими належними та допустимими доказами.
5.18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.19. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
5.20. Розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 викладено такий висновок:
"Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період".
Як зазначає скаржник, подібні висновки викладені в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19, від 10.02.2026 у справі № 908/2849/24.
5.21. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 та в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, на які посилається скаржник, сформульовані висновки про те, що як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодекс України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
5.22. За доводами скаржника, в постанові від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24 Верховний Суд звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не здійснили перевірку розрахунку заявлених до стягнення коштів щодо відповідності визначених у ньому сум у спірний період, а також не з'ясували підстави нарахування таких сум, як і не з'ясували питання щодо наявності правових підстав для визначення розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки відповідне рішення уповноваженого органу щодо затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки відсутнє у матеріалах справи.
5.23. Як стверджує скаржник, нормативна грошова оцінка земельної ділянки від 29.10.2024 була здійснена Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, та Закону України "Про оцінку земель". Як зазначає скаржник, із 2021 року запроваджено нову уніфіковану Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Зазначена Методика від 03.11.2021 № 1147 замінила раніше чинну Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, яка застосовувалася для оцінки земель населених пунктів. На думку скаржника, у зв'язку із прийняттям Методики від 03.11.2021 № 1147 змінився підхід до визначення нормативної грошової оцінки, а саме: запроваджено єдину формулу розрахунку для всіх земель у межах територіальної громади; змінено склад та значення коефіцієнтів (зокрема, коефіцієнт функціонального використання); переглянуто базові показники нормативу капіталізованого доходу; забезпечено прив'язку розрахунку до актуальних даних Державного земельного кадастру.
Тому, за твердженням скаржника, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 після набрання чинності Методикою від 03.11.2021 № 1147 суттєво відрізняється від нормативної грошової оцінки, визначеної за Методикою від 23.03.1995 № 213. Таким чином, застосування одного й того ж розміру нормативної грошової оцінки або механізму її визначення за період 2020-2024 років, за твердженням скаржника, без урахування зміни нормативних актів не відповідає вимогам законодавства та свідчить про необґрунтованість розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою.
Наведена скаржником правова позиція, на його думку, відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 908/2849/24, від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
5.24. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 908/2849/24 за позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, отриманих внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, установлено, що розрахунок недоотриманого доходу за період із 12.03.2022 до 31.12.2022 проведено на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-2300067802024 від 15.05.2024, який сформовано на підставі звернення Запорізької міської ради. При цьому, за встановлених судами обставин у справі № 908/2849/24, відповідач не наводив доводів щодо необґрунтованості розрахунку заявлених до стягнення коштів.
У постанові від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24 за позовом про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів у виді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності у період із 16.05.2018 до 31.10.2023 Верховний Суд дійшов висновку, що суди безпідставно не надали належної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, щодо обґрунтованості розрахунку заявлених до стягнення коштів, оскільки не перевірили розрахунок позивача щодо відповідності визначених у ньому сум за спірний період, не з'ясували підстави нарахування таких сум, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2023 рік, а також не з'ясували питання щодо наявності правових підстав для визначення розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з огляду на те, що відповідне рішення уповноваженого органу стосовно затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки відсутнє у матеріалах справи.
У постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 за позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначено, що розмір заявлених позовних вимог ґрунтувався на двох витягах із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Верховний Суд у цій постанові дійшов висновків, що суди попередніх інстанцій, установивши факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування ним у спірний період без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19 за позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати Верховний Суд виснував, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про неможливість прийняття як належного доказу пред'явленого прокурором розрахунку розміру безпідставно набутих коштів за період 2014- 2017 років із урахуванням інформації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області листом від 21.09.2018. За висновком Верховного Суду, витяг із нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
У постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15 за позовом про повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості в сумі 217 623,86 грн сформульовано правові висновки щодо незворотності дії в часі законів й інших нормативно-правових актів, а також щодо застосування на момент пред'явлення позову прокурором положень Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про прокуратуру".
У постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19 за позовом про стягнення коштів сформульовано правові висновки про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати визначається не тільки витягом про нормативну грошову оцінку, а й іншими доказами, зокрема, як технічною документацією на спірну земельну ділянку, виготовлену компетентним органом для оформлення договору оренди, так і довідкою з Державного земельного кадастру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 за позовом про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, викладено висновки щодо належності доказів на обґрунтування оцінки землі, а також висновки щодо визначення нормативної грошової оцінки загальної площі земельної ділянки.
При цьому наведені постанови Верховного Суду не містять висновків щодо розрахунку розміру заборгованості за користування земельною ділянкою у зв'язку зі зміною Методики нормативної грошової оцінки земель
5.25. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 908/2849/24, від 01.07.2025 № 908/1301/24, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19 та від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, з огляду на таке.
5.26. Колегія суддів зазначає, що статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній як на момент виникнення спірних правовідносин - 29.05.2020, так і станом на 31.12.2024) визначено, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За змістом частини 1 статті 13 цього Закону для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково.
5.27. Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній як на момент виникнення спірних правовідносин - 29.05.2020, так і станом на 31.12.2024) за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
5.28. За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 29.05.2020) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на момент видачі витягу - 29.10 2024 та на момент звернення Київської міської ради з позовом - 23.01.2025) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
5.29. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку із чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Подібні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.
5.30. Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначалася Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 29.05.2020).
Відповідно до пункту 2 розділу І цього Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (із змінами).
Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІ зазначеного Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою 1.
Визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів здійснюється за формулою: Цн = В х Нп/Нк х Кф х Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.
5.31. Колегія суддів зазначає, що наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 був надалі визнаний таким, що втратив чинність, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.04.2023 № 716 у зв'язку з необхідністю приведення нормативно-правових актів у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок".
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 затверджена Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що визначає методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України "Про оцінку земель".
Згідно з пунктом 3 цієї Методики нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за такою формулою: Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні, де Пд - площа земельної ділянки, квадратних метрів; Нрд - норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1; Км1 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зони впливу великих міст; Км2 - коефіцієнт, який враховує курортно-рекреаційне значення населених пунктів; Км3 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зон радіаційного забруднення; Км4 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки; Кцп - коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру; Кмц - коефіцієнт, який враховує особливості використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням; Кні - добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.
Пунктом 4 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, встановлено, що площа (Пд) та цільове призначення земельної ділянки використовуються на підставі відомостей Державного земельного кадастру. У разі відсутності відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та/або Державному реєстрі земель площею та цільовим призначенням земельної ділянки вважаються дані згідно з документацією із землеустрою, на підставі якої здійснювалося формування цієї земельної ділянки, або документом, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою.
5.32. Отже, Методика нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, та Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, визначають методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Водночас зміна засад проведення нормативної грошової оцінки земель (зміна методик) є підставою для розробки та затвердження органами місцевого самоврядування нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Тому затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 нової Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок не свідчить про автоматичну зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки розрахунок заборгованості за користування земельною ділянкою здійснюється, зокрема, відповідно до рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
5.33. Колегія суддів звертає увагу на те, що в позовній заяві та у відзиві на касаційну скаргу позивач зазначав, що розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ТОВ "ЕЗБК-1" земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:75:413:0022, площа 5,5122 га) за період із 29.05.2020 до 31.12.2024 підготовлено, зокрема, відповідно до: рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва" (зі змінами), Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (зі змінами), даних Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, зокрема, витягу № НВ-9952065802024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (дата формування витягу: 29.10.2024). В розрахунку безпідставно збережених коштів за користування ТОВ "ЕЗБК-1" земельною ділянкою позивач зазначив, що грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у період із 29.05.2020 до 31.12.2024.
5.34. Згідно з пунктом 286.2 статті 286 і підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
5.35. Колегія суддів зазначає, що висновок щодо використання нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 922/2848/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2024 у справі № 922/2848/22 зауважила, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок; нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем. Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель"). У спорах, які стосуються визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, у тому числі й у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі, доводи учасників щодо правомірності / неправомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати підлягають обов'язковій перевірці з огляду на положення частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" та статей 5, 13 Закону України "Про оцінку земель".
5.36. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, виходив із того, що обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів підтверджується наявним у матеріалах справи витягом № НВ-9952065802024 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.10.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 становить 69 865 897,36 грн.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв) на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік; індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України.
Апеляційний господарський суд також зазначив, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyunormatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2023-rik/), де вказано: значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: за 2020 рік - 1,0; за 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги)) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15.
Тому апеляційний господарський суд виснував, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2020- 2024 роки з урахуванням зазначених положень законодавства становила: за 2020 рік - 52 549 912,83 грн, за 2021 рік - 52 549 912,83 грн, за 2022 рік - 57 804 904,11 грн, за 2023 рік - 66 475 639,73 грн, за 2024 рік - 69 865 897,36 грн.
Апеляційний господарський суд установив, що при здійсненні позивачем розрахунку заборгованості за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 позивач застосував ставку орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатками 11 до рішень Київської міської ради: від 12.12.2019 № 456/8029 "Про бюджет міста Києва на 2020 рік", від 24.12.2020 № 24/24 "Про бюджет міста Києва на 2021 рік", від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", від 08.12.2022 № 5828/5869 "Про бюджет міста Києва на 2023 рік", від 14.12.2023 № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік".
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Київська міська рада при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022, площею 5,5122 га, на просп. Відрадному, 52 у Святошинському районі міста Києва правильно застосувала відсоткову ставку орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів обґрунтовано застосував нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірах: за 2020 рік - 52 549 912,83 грн, за 2021 рік - 52 549 912,83 грн, за 2022 рік - 57 804 904,11 грн, за 2023 рік - 66 475 639,73 грн, за 2024 рік - 69 865 897,36 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції також зазначив, що в разі незгоди із застосованою при розрахунку нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 відповідач не був позбавлений права надати витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, якщо такий розмір, на його думку, не відповідає дійсності.
5.37. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 10.02.2026 у справі № 908/2849/24, від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19, від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, на які посилається скаржник. Суди попередніх інстанцій дослідили зібрані у справі докази та надали їм правову оцінку. При цьому суди також надали відповіді на доводи відповідача щодо розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів.
Встановлюючи розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суди попередніх інстанцій урахували витяг № НВ-9952065802024 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.10.2024, додатки 11 до рішень Київської міської ради від 12.12.2019 № 456/8029 "Про бюджет міста Києва на 2020 рік", від 24.12.2020 № 24/24 "Про бюджет міста Києва на 2021 рік", від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", від 08.12.2022 № 5828/5869 "Про бюджет міста Києва на 2023 рік", від 14.12.2023 № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік", а також розмір коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель.
Отже, суди попередніх інстанцій відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, дослідили надані сторонами докази щодо визначення нормативної грошової оцінки, надали оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, щодо обґрунтованості розрахунку заявлених до стягнення коштів, перевірили наданий позивачем розрахунок плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою у спірний період, а також з'ясували підстави нарахування таких сум, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
5.38. Таким чином, доводи, наведені в касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.39. Касаційна скарга ТОВ "ЕЗБК-1" із посиланням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в судовому засіданні 12.02.2026 представник ТОВ "ЕЗБК-1" заявив клопотання про призначення у справі судової земельно-оціночної експертизи для встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Розгляд клопотання ТОВ "ЕЗБК-1" було відкладено на 19.02.2026. Проте, як зазначає скаржник, у судовому засіданні 19.02.2026 розгляд клопотання (по суті) так і не відбувся, заявнику не було надано можливості викласти свої усні доводи щодо підстав призначення відповідної експертизи. Тому скаржник вважає, що при розгляді клопотання про призначення експертизи суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін та рівності процесуальних прав, передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України.
5.40. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
5.41. Колегія суддів установила, що 11.02.2026 через підсистему "Електронний суд" ТОВ "ЕЗБК-1" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з письмовим клопотанням про призначення експертизи, в якому просило призначити у справі судову земельно-оціночну експертизу з метою визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 за 2020, 2021, 2022, 2023 роки. Це клопотання було мотивоване тим, що встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 за 2020, 2021, 2022, 2023 роки входить до предмета доказування для визначення розміру суми, яка підлягає сплаті за користування такою ділянкою.
Згідно з протоколом судового засідання від 12.02.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив відкласти розгляд цього клопотання ТОВ "ЕЗБК-1" до наступного судового засідання.
13.02.2026 Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду із заявою, в якій заперечувала проти призначення експертизи для встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, тому просила відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "ЕЗБК-1" про призначення експертизи для встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
5.42. Суд апеляційної інстанції, розглянувши в судовому засіданні 19.02.2026 клопотання скаржника про призначення судової земельно-оціночної експертизи, відмовив у його задоволенні. Суд апеляційної інстанції при цьому зазначив, що судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування; якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом із призначенням відповідної судової експертизи. Дослідивши підстави заявленого клопотання про призначення судової земельно-оціночної експертизи, виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для з'ясування необхідних для вирішення цього спору обставин відсутні підстави для призначення відповідної судової експертизи.
5.43. Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
5.44. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").
5.45. Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
5.46. За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
5.47. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, отримавши клопотання про призначення судової експертизи, відклав розгляд справи, дослідив підстави заявленого клопотання ТОВ "ЕЗБК-1" про призначення судової земельно-оціночної експертизи, врахував письмові заперечення іншого учасника справи та дійшов висновку, що для з'ясування необхідних для вирішення цього спору обставин відсутні підстави для призначення відповідної судової експертизи. Зазначений висновок щодо розглянутого клопотання ТОВ "ЕЗБК-1" наведений у постанові суду апеляційної інстанції, яка переглядається. Тому безпідставними є доводи скаржника про те, що суд не розглянув по суті подане ним клопотання, та про порушення судом апеляційної інстанції принципу змагальності сторін та рівності процесуальних прав, передбаченого статтею 13 Господарського процесуального кодексу України.
5.48. У касаційній скарзі ТОВ "ЕЗБК-1" також зазначає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про належність та допустимість витягу № НВ-9952065802024 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.10.2024, яка здійснювалася відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, як доказу на підтвердження розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою в період із 29.05.2020 до 31.12.2024.
5.49. За змістом пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
5.50. Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.
5.51. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів підтверджується наявним у матеріалах справи витягом № НВ-9952065802024 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.10.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 становить 69 865 897,36 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що згідно з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
5.51. Водночас скаржник у касаційній скарзі взагалі не навів обставин щодо недопустимості витягу № НВ-9952065802024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.10.2024, а також не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, посилання скаржника на те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, є безпідставними.
5.52. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.
5.53. За таких обставин колегія суддів вважає, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного провадження у справі № 910/809/25 не підтвердилися, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.
5.54. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами попередніх інстанцій із правильним застосуванням норм матеріального права.
5.55. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.
5.56. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЗБК-1" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі № 910/809/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак