Справа № 132/4351/25
Провадження № 33/801/386/2026
Категорія: 327
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.
Доповідач: Береговий О. Ю.
16 квітня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю.,
за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Шиманської Вікторії Валентинівни, розглянув апеляційну останньої скаргу на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 677579 від 18 грудня 2025 року, ОСОБА_1 будучи матір'ю дітей - дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - 18.12.2025 року за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , не виконала своїх батьківських обов'язків щодо їх догляду та створення належних умов для їх життя, чим порушила вимоги статті 150 СК України, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та на підставі положень статті 22 КУпАП, звільнено її від адміністративної відповідальності, оголосивши їй усне зауваження, а справу закрито за малозначністю правопорушення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, за ознаками ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 677579 від 18 грудня 2025 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Шиманська Вікторія Валентинівна подала апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, допущення неповноти судового розгляду та неповного з'ясування фактичних обставин справи, просила скасувати постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року та провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання скаржника суд попередньої інстанції не звернув уваги на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом, оскільки в ньому не зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме наявність конкретних обставин, які б вказували на невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків.
Апелянт вказує на низку суттєвих порушень норм процесуального та матеріального права, зокрема на те, що розгляд справи здійснено без її участі внаслідок неналежного її повідомлення про судовий розгляд, також вказує на відсутність у матеріалах справи документів, що підтверджують суб'єкт та об'єкт правопорушення копії її паспорта та свідоцтв про народження дітей.
В апеляційній скарзі скаржник вказує на невідповідність фабули протоколу вимогам правової визначеності, а також те, що наявний у матеріалах справи акт обстеження свідчить про забезпечення дітей харчуванням, окремими спальними місцями та умовами для навчання.
Ураховуючи наведене захисник просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції норм КУпАП під час розгляду справи.
Відповідно ч. 1-2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
На переконання апеляційного суду вказані вимоги процесуальних норм КУпАП суддею суду першої інстанції не дотримані.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов'язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3 ст. 150 СК України).
Батьки зобов'язані поважати дитину (ч. 4 ст. 150 СК України).
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ч. 5 ст. 150 СК України).
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (ч. 6 ст. 150 СК України).
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ч. 7 ст. 150 СК України).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
У частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже ухиленням від виконання батьківських обов'язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, в якому не викладено суть адміністративного правопорушення. Зокрема не зазначено всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме те, у чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків, наприклад, які саме підпункти ч. 1-7 ст. 150 СК України нею не виконані, та не вказує на систематичність таких дій чи бездіяльності.
Одноразовий стан безладу в будинку, в контексті підготовки до свят, що підтверджується поясненням самої апелянтки та наявністю великої кількості приготованої їжі за актом обстеження, не може автоматично кваліфікуватися як ухилення від виховання дітей у сенсі ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Натомість протокол містить лише формальне посилання на порушення, допущені ОСОБА_1 , без конкретизації від яких саме передбачених Законом обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своїх дітей вона ухилилась та без посилання на норму спеціального закону, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Більш того, апеляційний суд зазначає, що акт обстеження житлово-побутових умов від 18 грудня 2025 року, на який посилається сторона обвинувачення, спростовує тезу про неналежне виконання обов'язків щодо забезпечення умов життя. З нього убачається, що діти мають окремі спальні місця, облаштоване робоче місце для навчання, а в будинку є достатні запаси продуктів харчування та приготована їжа. Твердження про недопуск молодшої дитини до дитячого садочка актом не підтверджується, натомість як убачається із акту дитина перебувала з батьком у лікарні для отримання довідки.
Із зазначеного висновується, що навіть за наявності побутової занедбаності у будинку, не встановлено, що санітарно-гігієнічні умови завдають шкоди фізичному чи розумовому розвитку дітей, що є ключовою вимогою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства».
Отже, наявними в справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків по відношенню до дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що в свою чергу не надає можливості зробити висновок про наявність в її діях складу правопорушення за ч. 1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційного скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки надані суду першої інстанції матеріали не містять достатньо доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Шиманської Вікторії Валентинівни - задовольнити.
Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий