16 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/100/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О. О. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О. В.,
за участю представників:
позивача: Панасюк В.В.,
відповідача: не з?явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський ОЕЗ»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025
у складі колегії суддів: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Савицький Я.Ф.,
та на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2025
суддя: Демидов В.О.
у справі № 910/100/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський ОЕЗ»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Дентол Корал Інвайт»
про стягнення 1 933 114,70 грн,
Історія справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський ОЕЗ» (далі - ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дентол Корал Інвайт» (далі - ТОВ «Дентол Корал Інвайт», відповідач) заборгованості за договором підряду № 12/12/2023-СтОЕЗ-ПП від 12.12.2023 у розмірі 1 933 114,70 грн, з яких: основна заборгованість у сумі 1 629 052,49 грн та штраф у сумі 304 062,21 грн.
2. Позов мотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов?язань, закінченням строку дії договору та наявністю підстав для повернення суми вартості невиконаних робіт.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 910/100/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Дентол Корал Інвайт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський ОЕЗ» штраф у розмірі 304 062,21 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги позивача є передчасними, оскільки на момент звернення до суду з цим позовом у позивача відсутні підстави для стягнення суми авансу чи невикористаного авансу.
5. Суди зазначають, що матеріали справи не містять доказів відмови позивача від договору та/або розірвання договору, укладення додаткових угод.
6. Суди вказують на те, що якщо виконання втратило інтерес для кредитора і він відмовляється від його прийняття та жадає повернення виконаного ним зобов'язання, у даному випадку сплачених грошових коштів (авансу), то кредитор повинен насамперед відмовитися від прийняття простроченого виконання шляхом направлення повідомлення боржнику, яке б означало, що зобов'язання припиняється. У цьому випадку, відмова від договору, є підставою для вимоги про повернення невикористаної частини авансу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
7. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 304 062,21 грн вказав на порушення відповідачем умов договору у частині виконання робіт у строки, узгоджені сторонами, більше ніж на 30 календарних днів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
8. Товариство з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський ОЕЗ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 910/100/25, в якій просить Суд скасувати судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 629 052,49 грн та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнути з ТОВ «Дентол Корал Інвайт» на користь ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» заборгованість у сумі 1 629 052,49 грн.
9. Підставою касаційного оскарження позивач вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
10. Позивач зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків: Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21; Верховного Суду, викладених у постановах: від 03.04.2024 у справі № 910/21315/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20.
11. Скаржник вказує на те, що сторонами було визначено строк дії договору до 31.12.2024, а вказівка на «повне виконання сторонами взятих на себе зобов?язань» не є у розумінні ст. 252 Цивільного кодексу України строком договору, строк дії договору закінчився ще 31.12.2024, тобто до подання позову у даній справі, тому позивач не повинен вимагати розірвання договору. Позивач наголошує на тому, що борг підрядника за невиконанні роботи по отриманому авансу становить 1 629 052,49 грн.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
12. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
13. 12 грудня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Полімербуд Трейд» (підрядник, нове найменування ТОВ «Дентол корал інвайт») було укладено договір підряду № 12/12/2023-СтОЕЗ-ПП (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого підрядник зобов'язується за замовленням замовника на свій ризик виконати та здати йому у строк, установлений цим договором та згідно з графіком виконання робіт (додаток № 3 до цього договору), виконання робіт з будівництва «Цех підготовки № 1. Цех підготовки № 2. Відділення грануляції шроту та лушпиння. Трансформаторна підстанція. Електрощитова. Операторська. Лабораторія та побутові приміщення» за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н., Старокостянтинівська територіальна громада, село Пашківці, кадастровий номер: 6824286400:04:022:0114 (далі об'єкт будівництва), а саме: улаштування полімерної підлоги ЦПП (далі «роботи»), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати проєктну документацію, прийнятті від підрядника закінчені роботи та оплатити їх згідно з умовами цього договору.
14. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник (п. 2.2 договору).
15. Відповідно до п. 3.1 договору підрядник розпочинає виконання робіт протягом 3 (трьох) календарних днів з дня виконання замовником зобов'язань щодо надання будівельного майданчику (фронту робіт), перерахування авансу згідно з умовами договору та передачі проєктної документації і здійснюватиме виконання робіт згідно з графіком виконання робіт (додаток №3), який є невід'ємною частиною даного договору.
16. Датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником після підписання остаточного акта приймання виконаних робіт, а датою закінчення розрахунків, на підставі підписаного акта про відсутність зауважень (за формою згідно з додатком № 4), є дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника (п. 3.4 договору).
17. Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що договірна ціна та вартість виконання окремих етапів робіт визначається цим договором, а також додатками та додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору.
18. Положеннями п. 4.2 договору передбачено зокрема, що договірна ціна робіт та одиничні розцінки на роботи, вказуються у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.
19. Договірна ціна становить 4 705 232,30 грн. в т.ч. ПДВ - 784 205,38 грн.
20. Пунктом 5.1 - 5.2 договору сторони визначили, що розрахунки за виконання робіт здійснює замовник таким чином:
Авансовий платіж, у розмірі 3 293 662,61 грн. в т.ч. ПДВ 20%, що здійснює замовник у якості попередньої оплати за майбутнє виконання робіт та/або придбання матеріалів, перераховується замовником протягом 10-ти банківських днів з дати підписання сторонами цього договору. У разі не проведення замовником передплати (авансовою платежу) підрядник має право не починати виконання робіт. Відсутність або прострочення передплат (авансового платежу) не є порушенням умов даного договору та не передбачає застосування санкцій для замовника. Відсутність передплати (авансового платежу) є підставою перенесення початку виконання робіт.
Щомісячні розрахунки за виконані підрядником роботи за цим договором здійснюються замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом десяти банківських днів із дати підписання сторонами актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2 в, довідки за формою КБ-3 та надання рахунків, які надаються замовнику не пізніше 20 числа кожного місяця, з урахуванням раніше перерахованого авансу та утримання коштів згідно з п. 5.4 даного договору.
Підрядник не пізніше 20 числа звітного місяця подає замовнику документи (акти приймання виконаних робіт, рахунки, податкові накладні тощо) про обсяги і вартість виконаних робіт з додаванням відповідних виконавчих схем (за необхідності). Замовник протягом 10-ти робочих днів розглядає подані документи та приймає рішення щодо їх підписання. У разі виявлення невідповідності робіт встановленим вимогам, проєкту, будівельним стандартам, завищення їх обсягів або неправильного застосування норм/стандартів, поточних цін, розцінок, неповного комплекту документів та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних Робіт. Замовник направляє свої письмові зауваження щодо коригування документів про обсяги і вартість виконаних робіт. Скориговані підрядником документи розглядаються замовником протягом 3-х робочих днів та, при відсутності, зауважень підписуються, та підлягають оплаті.
21. Відповідно до п. 15.3 - 15.3.1 договору у разі недотримання строків виконання робіт, встановлених даним договором або додатками до нього, (невиконання робіт) та або/ виправлення робіт неналежної якості перевищує 15 календарних днів підрядник сплачує замовникові штраф у розмірі 5 % від вартості робіт (включаючи вартість матеріалів), по яким відбулися порушення.
У разі, якщо недотримання строків виконання робіт, встановлених даним договором або додатками до нього, (невиконання робіт) та або/ виправлення робіт неналежної якості перевищує 30 календарних днів, підрядник сплачує замовнику понад суму штрафу, указану в п. 15.3. цього договору, суму штрафу в розмірі 10 % від вартості робіт (включаючи вартість матеріалів), по яким відбулися порушення.
22. Пунктом 20.1 - 20.2 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору та від виконання взятих на себе зобов'язань.
23. Додатком № 1 «Договірна ціна» сторони визначили, найменування робіт/товару, об'єм та ціну. Загальна вартість робіт без ПДВ складає 3 921 026,92 грн та ПДВ складає 784 205,38 грн. Загальна вартість робіт з ПДВ 4 705 232,30 грн.
24. У додатку № 3 «Графік виконання робіт» сторони погодили, що термін виконання повного комплексу робіт, (календарних днів): 50 (п'ятдесят).
25. Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2023 за платіжною інструкцією № 2730 позивачем було перераховано відповідачу 3 293 662,61 грн, призначення платежу: «Оплата за послуги зг. рах. № СФ-0000114 від 12.12.2023; по Дог. №12/12/2023- СтОЕЗ-ПП від 12.12.2023; в т.ч. ПДВ 20% 548 943,77 грн».
26. На підставі акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024, підрядником було передано замовнику роботи на загальну суму 1 664 610,12 грн.
27. На думку позивача, оскільки обумовлені договором роботи відповідачем у строк виконані не були, останній повинен повернути суму вартості невиконаних робіт у розмірі 1 629 052, 49 грн та штраф у сумі 304 062,21 грн.
Позиція Верховного Суду
28. Відповідно до п. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. Позивач у касаційній скарзі просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 629 052,49 грн та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнути з ТОВ «Дентол Корал Інвайт» на користь ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» заборгованість у сумі 1 629 052,49 грн.
30. Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
31. За приписами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
32. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 599 ЦК України).
33. Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
34. Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
35. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
36. Згідно з п. 20.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
37. У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (на яку посилається позивач у касаційній скарзі) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
38. Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 у справі № 910/21315/21 (на яку посилається позивач у касаційній скарзі) зазначив, що строк дії договору та строк/термін виконання зобов?язання за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.
39. Крім того, Верховний Суд у зазначеній постанові вказав на те, що погоджена сторонами договору умова до «повного виконання сторонами своїх зобов?язань» у розумінні приписів ст. 530 ЦК України є строком (терміном) виконання зобов?язання.
40. Зі змісту п. 20.1 договору вбачається, що строк виконання зобов?язання не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього.
41. Верховний Суд у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 (на яку посилається позивач у касаційній скарзі) вказав на те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 № 910/16750/18.
42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) зробила висновок: «задоволення вимоги про розірвання Інвестиційного договору, який вже є припиненим за домовленістю сторін, не тільки не поновить порушені права територіальної громади міста Києва, але є неможливим як таке. Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про розірвання Інвестиційного договору».
43. Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/8413/21 виснувала щодо недоцільності розірвання договору, який є припиненим на час звернення до суду з відповідною вимогою.
44. Водночас Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, зазначила:
«Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".
45. Договір підряду від 12.12.2023 передбачав момент його припинення - 31.12.2024. Позивач у касаційній скарзі вказує на те, що після оформлення 29.05.2024 акта приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року на загальну суму 1 664 610, 12 грн, відповідач залишив будівельний майданчик. Уже після подання позовної заяви у даній справі (03.01.2025), між позивачем з ТОВ «Флуртон-М» укладено договір підряду від 28.02.2025 на виконання робіт з улаштування полімерної підлоги ЦПП.
46. Судами попередніх інстанцій не встановлювалися обставини виконання робіт відповідачем після вказаного терміну (31.12.2024), виконання робіт, які мав виконати відповідач, іншим підрядником, як і відсутності продовження правовідносин між сторонами договору підряду від 12.12.2023.
47. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги вказані вище висновки Верховного Суду щодо недоцільності розірвання договору, який є припиненим (нечинним) на час звернення до суду та дійшли передчасного висновку про необхідність відмови позивача від договору або розірвання договору.
48. Статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
49. Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
50. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки п. 15.11 договору, відповідно до якого невиконані та виконані неякісно роботи оплаті не підлягають. У випадку невиконання підрядником робіт у повному обсязі або виконаних робіт неякісно, підрядник зобов?язаний повернути замовнику грошові кошти, сплачені замовником за невиконані (або виконані неякісно) роботи. Вартість робіт визначається відповідно до умов договору.
51. Як було зазначено вище, згідно з п. 20.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
52. Тобто не є припиненим, зокрема обов?язок підрядника повернути невикористану суму попередньої оплати.
53. Отже, ТОВ «Дентол Корал Інвайт» отримало відповідну суму попередньої оплати на підставі договору, водночас така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати. Тому положення ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, а відповідна сума попередньої оплати підлягає поверненню позивачеві в силу положень договору.
54. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми авансу/невикористаного авансу.
55. Ураховуючи викладене, підстава касаційного оскарження - п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу знайшла своє підтвердження.
56. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні спору, ураховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення підлягають скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 629 052,49 грн, а справа у цій частині передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
59. За змістом ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
60. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними у цій справі при прийнятті рішення, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені ст. 300 ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції у частині встановлення обставин у справі, судові рішення судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 629 052,49 грн, а справа у цій частині передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
61. Відповідно до ст. 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
62. Частиною 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
63. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський ОЕЗ» задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 та рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 910/100/25 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 629 052,49 грн.
3. Справу № 910/100/25 у цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. А. Кролевець
В. І. Студенець