16 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/4765/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю " Віндкрафт Таврія "
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025
у складі колегії суддів: Принцевська Н.М. - головуючий, Діброва Г.І., Таран С.В.
та на рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2025
суддя: Д'яченко Т.Г.
у справі № 916/4765/24
за позовом акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
до товариства з обмеженою відповідальністю " Віндкрафт Таврія ",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні первісного позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про стягнення 48059047,63 євро (2140612458,20 грн),
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія "
до акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання недійсним договору,
за участю представників:
від позивача: Лаврін О.В.,
від відповідача: Субора Н.С.,
від третьої особи: Сидоренко Ю.А.,
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" звернулось до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 у сумі 48059047,63 євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту (кредитною лінією) у сумі 43172000,00 євро та заборгованість за простроченими процентам станом на 25.10.2024 включно у сумі 4887047,63 євро.
В обґрунтування своїх позовних вимог акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" зазначило, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" 13.10.2021 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ, відповідно до якого з урахуванням двох траншів, первісний відповідач отримав можливу максимальну суму по зазначеному кредитному договору в розмірі 45500000 євро. Проте сплату тіла кредиту та процентів первісний Позивач здійснював лише до лютого 2022 року, а потім жодних коштів не перераховував та почав порушення грошового зобов'язання.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" подано зустрічну позовну заяву до акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" про визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 ТОВ "Віндкрафт Таврія". В обґрунтування поданого зустрічного позову було зазначено, що через окупацію місцезнаходження підприємства первісний відповідач не має доступу до оригіналів документів. Кредитний договір і договори забезпечення підписані представниками сторін за довіреностями, копії яких не подано, а повноваження підписанта банку, на думку первісного Відповідача, були недостатні. Подані протоколи загальних зборів містять суттєві недоліки: відсутні прошивання, нумерація та підтверджені додатки з проєктами договорів, що не дозволяє вважати їх належним погодженням значного правочину, як того вимагають закон та Статут Товариства. Тому первісний Відповідач вважає кредитний договір і договори забезпечення укладеними з порушенням закону та такими, що підлягають визнанню недійсними.
Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025, первісну позовну заяву Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" про стягнення 48059047,63 євро задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" на користь Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 у сумі 48059047,63 євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту (кредитною лінією) у сумі 43172000,00 євро та заборгованість за простроченими процентам станом на 25.10.2024 включно у сумі 4887047,63 євро та витрати по сплаті судового збору у розмірі 847840 грн 00 коп. за подання позовної заяви та 1211 грн 20 коп. за подання заяви про забезпечення позову.
У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовані тим, що первісним позивачем було виконано зобов'язання щодо перерахування кредитних коштів позичальнику в передбаченому договором розмірі, проте, було встановлено факт неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку первісного відповідача належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 є обґрунтованими.
Разом з тим суди дійшли висновку, що представники сторін мали належні повноваження на укладення кредитного договору та договорів забезпечення, а доводи зустрічного позивача не підтверджені жодними належними доказами. Тому підстав для задоволення зустрічного позову немає.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 та рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2025 у справі №916/4765/24 скасувати повністю, а справу №916/4765/24 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме скаржник стверджує, що судами допущено порушення норм процесуального права, що полягало у необґрунтованому відхиленні судом першої інстанції клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України).
Скаржник стверджує, що маючи діючі органи управління юридичної особи на дату укладення спірного Кредитного договору, з незрозумілих причин, зі сторони Позивача його підписано представником за довіреністю Ткачуком Артемом Олеговичем, а не головою правління банку, а зі сторони Відповідача не директором, а Назаренко Тетяною Олексіївною, яка не була посадовою особою товариства. При цьому, не маючи документів щодо повноти повноважень представників сторін, заявлена ціна позову понад суму кредиту, зазначену у Кредитному договорі, а саме, нараховані відсотки та штрафні санкції, не може вважатися законною вимогою, а відтак заявлений розрахунок заборгованості за спірним Кредитним договором підлягає перегляду.
Скаржник зазначає, що він клопотав перед судом про витребування доказів на підтвердження повноважень підписантів спірного Кредитного договору та додаткових угод до нього, тоді як суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про витребування доказів, порушив право скаржника на отримання доказів в єдиний можливий процесуальний спосіб.
Також зазначає, що судом першої інстанції відмовлено скаржнику і в проведенні комплексної експертизи, що також вплинуло на подальше формування правової позиції щодо підстав та предмету спору, у тому числі і за зустрічним позовом.
Скаржник стверджує, що за наслідками перегляду справи судом апеляційної інстанції було незаконно підтверджено висновок суду першої інстанції про доведеність вимог позивача належними та допустимими доказами та вказано на відсутність протилежних доказів зі сторони скаржника, у тому числі і на відсутність заперечень щодо розрахунку заборгованості за спірним Кредитним договором, оскільки він ґрунтується на доказах, які наявні у однієї сторони спору та відсутні, за об'єктивних обставин, у іншої сторони спору.
На думку скаржника, відмова у задоволенні клопотання скаржника про витребування доказів вплинула на формування правової позиції скаржника під час розгляду справи судом першої інстанції, і як наслідок, судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані рішення за неповного з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, у тому числі щодо встановлення існування зобов'язання скаржника у визначеному Банком розмірі. За таких обставин не вбачається за можливе визначати, чи було судами попередніх інстанцій розглянуто спір з правильним застосуванням норм матеріального права, оскільки грубі процесуальні порушення не дозволяють встановити дійсні обставини справи на підставі повного і всебічного дослідження доказів по суті спору.
У скарзі зазначається, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права (статей 42, 210, 218 ГПК України), яке не виправив суд апеляційної інстанції; під час розгляду справи судом першої інстанції неодноразово допускались грубі порушення процесуального права, а саме відмови у відкладенні розгляду справи за наявності обґрунтованого клопотання скаржника, а саме від 29.04.2025 та від 05.08.2025, які були підтверджені належними та допустимими доказами; порушено ст. ст. 42, 210, 218 ГПК України та позбавлено скаржника можливості належним чином реалізувати права, надані процесуальним кодексом (дослідження доказів, участь у дебатах тощо) та захистити свої інтереси в належний спосіб.
Скаржник зазначає, що судом допущено порушення норм процесуального права в зв'язку з участю в ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції у складі колегії суддів, якій було заявлено обґрунтований відвід (пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено в незаконному складі із порушенням ст. 236 ГПК України.
Також зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, скаржником було подано заяву про зупинення даної справи до набрання законної сили рішенням у справі №910/11728/25. Скаржник вказав, що об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи №910/11728/25 полягає у тому, що суд самостійно не може встановити факт законності чи незаконності відмови Банком у вжитті мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за спірним Кредитним договором, при цьому, у випадку визнання такої відмови незаконною, мораторій буде застосовано з 29.08.2025 (дата звернення із відповідною заявою).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
Акціонерним товариством "Сбербанк", на цей час акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (далі за текстом - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" 13.10.2021 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ (далі за текстом - Договір, Кредитний договір).
Відповідно до п.1.1. Договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в євро та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі зазначені в п. 1.5. договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни встановлені цим Договором та/або додатковими угодами до цього Договору та виконати інші умови цього Договору.
Ліміт кредитної лінії був визначений у розмірі 45500000 євро, встановлена фіксована процентна ставка з дати укладення договору і по 12.10.2024 рік включно у розмірі 5% (п'ять відсотків) річних. Останній день дії кредитної лінії 12.04.2028 (п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору).
Згідно з п. 1.5. Договору, Кредит надається для рефінансування заборгованості за кредитами, виданими АТ "Ощадбанк" та EURO BANK CYPRUS LTD.
Кредитування первісного Відповідача банківськими установами було зроблено з метою налагодження господарської діяльності щодо роботи вітрових електростанцій в Новотроїцькому районі Херсонської області. За домовленістю сторін комісія за надання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії, не передбачена і не сплачується (п. 5.1. Договору).
Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році для кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті (п.6.1. Договору).
В матеріалах справи наявний лист товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" №235 від 19.10.2021, яким товариство з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" звернулося до АТ "Сбербанк" з питанням щодо укладення Додаткової угоди № 1 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 та надання першого траншу Кредиту у сумі 34 754 749,13 євро.
Листом № 247 від 28.10.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" звернулося до АТ "Сбербанк" з питанням щодо укладення Додаткової угоди № 2 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 та надання другого траншу Кредиту у сумі 10 745 250,87 євро.
Згідно з Додатковою угодою №1 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021, первісний позивач надав первісному відповідачу транш кредиту в сумі 34754749 євро 13 євроцентів на строк з 19.10.2021 по 12.04.2028. По цій додатковій угоді з 28.11.2021 ліміт траншу кредиту мав зменшуватися щомісячно, кожного 28-го числа календарного місяця на 445000 євро 00 євроцентів (обов'язковий платіж).
Відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021, первісний Позивач надав первісному Відповідачу транш кредиту в сумі 10745250 євро 87 євроцентів. За даною додатковою угодою з 28.11.2021 ліміт траншу кредиту мав зменшуватися щомісячно, кожного 28- го числа календарного місяця на 137000 євро 00 євроцентів (обов'язковий платіж).
З метою забезпечення виконання первісним Відповідачем зобов'язань по Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ від 13.10.2021 було укладено Іпотечний договір від 18.10.2021, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижа О.В. та зареєстрований в реєстрі за №263,
Відповідно до п. 1.1. Іпотечного Договору у відповідності до цього договору в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії номер 15-В/21/151/КЛ-КБ, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем « 13» жовтня 2021 року, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строк його дії (надалі - Основний договір), які (зобов'язання) перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним Основним договором, Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку майно зазначене в п.3.1. цього договору (надалі - Предмет іпотеки).
Згідно п. 3.2. Договору іпотеки, заставна вартість предмету іпотеки (на момент укладання договору) складає 2 222 955 600 грн 00 коп. Відносно всього майна, переданого в іпотеки приватним нотаріусом, накладено та внесено в реєстр заборону відчуження до виконання, припинення або розірвання договору іпотеки.
Також з метою забезпечення виконання первісним Відповідачем зобов'язань по Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ від 13.10.2021 було укладено Договір застави №15-В/21/151/КЛ-КБ-З-1 від 18.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижа О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №288, з метою забезпечення виконання Позивачем зобов'язань по кредитному договору, було передано в заставу майно, а саме система відеоспостереження (ст. 3 Договору іпотеки).
Згідно з п. 3.2. Договору застави загальна вартість предмета застави складає 1960300 грн 00 коп.
В матеріалах справи наявний статут акціонерного товариства "Міжнародний Резервний Банк", який затверджений рішенням єдиного акціонера № 9 від 15.11.2021.
У відповідності до п.1.2. Статуту згідно з рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства "Сбербанк" та відповідно до внесених змін було змінено найменування банку на Акціонерне товариство "Міжнародний Резервний Банк".
Згідно з п. 1.3. Статуту - Акціонерне товариство "Міжнародний Резервний Банк" є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства "Сбербанк", Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", Закритого акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанк Росії", Закритого акціонерного товариства "Сбербанк Росії", Закритого акціонерного товариства "Банк НРБ", Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк НРБ - Україна".
Відповідно до Рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 131 від 25.02.2022 було розпочато процедуру ліквідації Акціонерного Товариства "Міжнародний Резервний Банк" строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 та делегування повноважень ліквідатора Луньо Іллі Вікторовичу.
До матеріалів справи було надано також Статут "Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія", який було затверджено Загальними зборами учасників Товариства Протокол від 18 липня 2019 року.
Відповідно до статті 10.5. зазначеного Статуту, до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить:
10.5.16. прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу;
10.5.19. надання Генеральному директору попередньої згоди на вчинення правочинів, які не відображені в затвердженому Річному Бізнес Плані Товариства (укладення, зміну, розірвання договорів), а саме: придбання або відчуження основних фондів Товариства, отримання або надання кредитів/позик, надання майна Товариства в заставу/іпотеку, надання від імені Товариства поруки/гарантії, сума (вартість) якого (их, ї) дорівнює або перевищує 100000,00 (сто тисяч) доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій валюті відповідно до офіційного курсу обміну валют, затвердженого Національним банком України на дату вчинення відповідного правочину). Під правочином в цьому пункті розуміється один або серія (декілька) правочинів, що укладені між одними й тими ж сторонами або пов'язаними особами, мають аналогічний чи подібний предмет та стосуються одного чи подібного об?єкту (товару, робіт, послуг).
Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 179 від 14.03.2022 "Щодо заходів мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії російської федерації проти України" у зв'язку із військовою агресією РФ проти України, з метою забезпечення державної незалежності, національної безпеки, економічної безпеки України з метою мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії РФ проти України виконавча дирекція ФГВФО встановила певні умови для позичальників банків, які перебувають у процедурі ліквідації.
Пунктом 2 визначено період (строк) кредитних канікул з дати введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 до дати що настає через 3 місяці після завершення періоду воєнного стану в Україні, але не раніше 30.06.2022, або до іншого рішення виконавчої дирекції.
Пунктом 4 встановлено ставку процентів та період нарахування протягом кредитних канікул фіксована процентна ставка в розмірі 0,0001% річних за строковою та простроченою заборгованістю, нараховується з дати прийняття цього рішення відповідно до чинних умов договору. Пунктом 8 визначено, що застосування штрафних санкцій (пені, штрафів) не здійснюється впродовж кредитних канікул. Розмір комісій, передбачених кредитними договорами, договорами банківського рахунку встановлюється на рівні 1 (одна) копійка.
Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №671 від 01.09.2022 «Щодо мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії російської федерації проти України та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчої дирекції ФГВФО» згідно пункту 12 визнано таким, що втратило чинність попереднє рішення №179 з дати набрання чинності цим рішенням. Тобто, з моменту його офіційного опублікування, що відбулось 01.09.2022.
Відповідно до виписки по особовому рахунку ТОВ "Віндкрафт Таврія" № НОМЕР_1 за період з 13.10.2021 по 13.06.2022 на зазначений рахунок було зараховано наступні платежі:
- 34 754 749,13 євро (видача кредиту згідно Кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року та заявки № 235 від 19.10.2021 (ДУ № 1 від 19.10.2021, ТОВ "Віндкрафт Таврія";
- 10745250,87 євро (видача кредиту згідно Кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року та заявки № 247 від 28.10.2021 (ТОВ "Віндкрафт Таврія" ДУ № 2).
Також у даній виписці зазначено про сплату ТОВ "Віндкрафт Таврія" відповідно кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 наступних платежів: 15.11.2021 - 137000,00 євро; 15.11.2021 - 445000,00 євро; 01.12.2021 - 445000,00 євро; 01.12.2021 - 137000,00 євро; 10.01.2022 - 137000,00 євро; 10.01.2022 - 445000,00 євро; 15.02.2022 - 331000,00 євро; 16.02.2022 - 251 000,00 євро.
Первісний позивач надав розрахунок заборгованості ТОВ "Віндкрафт Таврія" перед АТ "МР БАНК" за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року в якому зазначено, що сума процентів за користування Кредитною лінією, які нараховані, але не сплачені первісним Відповідачем, становить 4 887 047,63 євро.
Також в матеріалах справи наявна копія довіреності від 24.03.2021 посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрована в реєстрі за №535, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" код ЄДРПОУ 39374562, в особі Генерального директора Стурена Карла Олоф Річарда, уповноважило Назаренко Тетяну Олексіївну бути представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" в усіх установах, організаціях, банках та нотаріальних конторах України. Представник може укладати та підписувати будь-які цивільно-правові та господарські правочини (кредитні договори, гарантії, поруки, іпотечні та заставні договори, договори банківського вкладу тощо), вносити зміни або припиняти правочини, визначати їх умови, структуру та зміст. Також він уповноважений подавати та отримувати довідки, згоди, заяви та інші документи, здійснювати платежі та виконувати всі дії, необхідні для реалізації повноважень, без обмежень у межах законодавства України.
Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру довіреностей № 45967347 від 18.10.2021 зазначена довіреність була зареєстрована в єдиному реєстрі довіреностей.
Також в матеріалах справи міститься довіреність від 11.06.2021, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрована в реєстрі за №2428, відповідно до якої Акціонерне товариство "Сбербанк" ідентифікаційний код юридичної особи 25959784 в особі голови правління Князєвої Ірини Олексіївни уповноважило Ткачука Артема Олеговича представляти інтереси Банку в усіх відносинах із державними органами, нотаріусами, органами державної реєстрації, юридичними та фізичними особами, укладати та підписувати договори, додаткові угоди, здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі обтяжень рухомого майна, підписувати гарантії, акти, заяви та інші документи, а також вчиняти будь-які інші юридично значимі дії, пов'язані з реалізацією цих повноважень.
Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" від 13.10.2021 було погоджено відкриття банком Товариству кредитної лінії з лімітом 45500000 євро, передати банку в іпотеку майно визначене в протоколі, з метою забезпечення виконання Товариством свої зобов'язань, передати в заставу майно визначене в протоколі, надано особі - Назаренко Т.О. на підставі нотаріально посвідченої та зареєстрованої в реєстрі за №535 Довіреності від 24.03.2021 повноваження на укладання та підписання Кредитного договору та договорів забезпечення та погоджено проекти договорів.
Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" від 26.10.2021, підписи на якому нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., схвалено вже підписані Договори про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 та договори забезпечення, які перераховані в відповідному рішенні, зазначеному в протоколі.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно з частинами 1,2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За умовами частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, надання траншів кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ "Віндкрафт Таврія" за період з 13.10.2021 по 13.06.2022, відповідно до якої, первісним позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "Віндкрафт Таврія" наступні платежі: 34 754 749,13 євро (видача кредиту згідно Кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року та заявки № 235 від 19.10.2021 (ДУ № 1 від 19.10.2021, ТОВ "Віндкрафт Таврія" та 10745250,87 євро (видача кредиту згідно Кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року та заявки № 247 від 28.10.2021 (ТОВ "Віндкрафт Таврія" ДУ № 2).
Отже, загальна сума наданих первісним позивачем кредитних коштів відповідно до кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року становить 45 500 000,00 євро.
Задовольняючи первісні позовні вимоги господарські суди виходили з того, що після 16.02.2022 первісний відповідач припинив виконання своїх платіжних зобов'язань за Договором, нових платежів на користь первісного позивача не здійснював. Таким чином, з урахуванням часткового виконання первісним відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, загальна заборгованість за виконанням основного зобов'язання за Кредитним договором №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року становить 43 172 000,00 євро.
Також судами встановлено, що первісний відповідач здійснив часткову оплату нарахованих процентів за користування кредитними коштами. На підтвердження часткової сплати процентів первісним позивачем надано виписку з особового рахунку за період з 13.10.2021 по 13.06.2022. Згідно з указаною випискою, 17.12.2021 первісним відповідачем було сплачено: 17 451,09 євро та 56 441,25 євро. Після 17.12.2021 жодних платежів щодо сплати процентів за Кредитним договором від первісного Відповідача не надходило, що не спростовано останнім.
Судами встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору, укладеного між первісним Позивачем та первісним Відповідачем та рішень ФГВФО №179 від 14.03.2022 та №671 від 01.09.2022 , за період з 24.02.2022 по 01.09.2022 первісний Позивач мав право нараховувати первісному Відповідачу проценти за користування кредитними коштами за ставкою 0,0001%. Після закінчення зазначеного періоду, згідно з умовами Договору, до нарахування підлягають проценти за базовою ставкою у розмірі 5%.
Перевіривши поданий первісним Позивачем розрахунок заборгованості зі сплати процентів ТОВ "Віндкрафт Таврія" за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року, яким визначено заборгованість із прострочених процентів станом на 25.10.2024 у розмірі 4 887 047,63 євро, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що цей розрахунок є арифметично правильним і відповідає встановленим обставинам справи.
Таким чином суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог первісного Позивача про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 у сумі 48 059 047,63 євро, з яких: 43 172 000,00 євро - основна заборгованість за тілом кредиту, 4 887 047,63 євро - заборгованість із прострочених процентів станом на 25.10.2024 включно.
Відмовляючи в задоволені зустрічного позову суди виходили з того, що в матеріалах справи міститься Протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" від 13.10.2021, яким було погоджено відкриття Банком для Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" кредитної лінії з лімітом 45 500 000 євро, передачу банку в іпотеку майна, визначеного у протоколі, з метою забезпечення виконання Товариством своїх зобов'язань, а також передачу в заставу іншого майна, зазначеного у протоколі. У цьому ж протоколі надано повноваження ОСОБА_1 , яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 24.03.2021, зареєстрованої в реєстрі за №535, на укладення та підписання Кредитного договору та договорів забезпечення і погоджено відповідні проєкти цих договорів, які додані до протоколу.
Також суди встановили, що протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" від 26.10.2021 було схвалено такі договори (правочини), укладені з АТ "Сбербанк": Договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021; Іпотечний договір від 18.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижою О.В. та зареєстрований у реєстрі за №263; Договір застави №15-В/21/151/КЛ-КБ-З-1 від 18.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижою О.В. та зареєстрований у реєстрі за №288. Підписи в зазначеному протоколі були нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстровані у реєстрі за № 2026, 2027, 2028, 2029.
Апеляційний господарський суд встановив, що Кредитний договір від імені ТОВ "Віндкрафт Таврія" підписано ОСОБА_1 , яка діяла на підставі довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрованої у реєстрі за №535. Інформація про дану довіреність та відповідного представника також зазначена в Протоколі загальних зборів учасників ТОВ "Віндкрафт Таврія" від 13.10.2021.
Враховуючи зміст довіреності та зазначених вище протоколів загальних зборів учасників, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 була належним чином уповноважена на укладення та підписання відповідних договорів з Банком від імені ТОВ "Віндкрафт Таврія" на визначених у них умовах.
Щодо повноважень представника Банку, суд зазначив, що підписантом за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 з боку Банку був ОСОБА_2 , на підтвердження його повноважень в матеріалах справи наявна довіреність від 11.06.2021, відповідно до якої Банком було уповноважено ОСОБА_2 зокрема на укладання з юридичними особами договорів щодо кредитування юридичних осіб у національній валюті України або в будь-якій іноземній валюті, а також договорів про внесення змін або доповнень до таких договорів.
Апеляційний суд врахував дії первісного Відповідача, зокрема часткова оплата кредитних платежів та процентів за Кредитним договором свідчать про подальше схвалення ним відповідного правочину та вказують на наявність реального наміру між сторонами на укладення і виконання цього Договору.
Оскаржуючи судові рішення скаржник посилається на п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України як на підставу скасування судових рішень, а саме - порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За твердженням скаржника нараховані банком відсотки та штрафні санкції не можна вважати законною вимогою не маючи документів щодо повноти повноважень представників сторін, тоді як суд першої інстанції відмовив у клопотанні про витребування доказів та в проведенні комплексної експертизи кредитного договору, що призвело до ухвалення рішень за неповного з?ясування обставин справи.
Верховний Суд звертає увагу, що відповідач за первісним позовом подавав до господарського суду першої інстанції клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву та клопотання про витребування доказів. Місцевим господарським судом було розглянуто відповідні клопотання в судовому засіданні, та клопотання про продовження строків на подання відзиву залишено без задоволення з процесуальних питань, оскільки строки встановлені законодавством, були вже пропущені, отже первісний відповідач мав подавати клопотання про поновлення пропущеного строку. Клопотання про витребування доказів залишено без задоволення. Разом з тим судом протокольною ухвалою в порядку ч.6 ст. 91 ГПК України, витребувано у позивача на огляд суду наступні документи: договір про відкриття кредитної лінії від 13.10.2021, додаткову угоду №1, додаткову угоду №2 та заявки на транш від 19.10.2021 та від 28.10.2021 (які в тому числі просив витребувати первісний відповідач).
З касаційної скарги не вбачається, в чому саме полягала необґрунтованість відмови у клопотанні про витребування доказів, яке подане поза межами встановленого строку.
Як вбачається з п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування рішення є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу, що судами попередніх інстанцій були досліджені докази, зокрема, Договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ від 13.10.2021 укладений між Акціонерним Товариством "Сбербанк", на цей час Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія"; Додаткова угода №1 від 19.10.2021 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021; Іпотечний договір від 18.10.2021; Договір застави №15-В/21/151/КЛ-КБ-З-1 від 18.10.2021; Додаткова угода №2 від 28.10.2021 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021; Лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" № 235 від 19.10.2021; Лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" № 247 від 28.10.2021; Виписки по особовому рахунку ТОВ "Віндкрафт Таврія" № НОМЕР_1 за період з з 13.10.2021 по 13.06.2022, тощо.
На підставі цих доказів суди дійшли висновку про наявність договірних відносин між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія", а саме Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021, а також про підтвердження факту отримання первісним Відповідачем кредитних коштів за Договором.
Щодо доводів скаржника про необхідність призначення у даній справі комплексної експертизи, Верховний Суд зазначає наступне.
Умови, за настання яких суд призначає судову експертизу, визначені в статті 99 ГПК України. При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі №916/4765/24 суд першої інстанції критично оцінив можливість підписантів за Кредитним договором особисто надати зразки власних підписів для проведення зазначеної експертизи. Суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження первісного відповідача про сумнівність підписів у Кредитному договорі та Додаткових угод до нього, не підтверджено, окрім слів та спростовуються обставинами справи та наявними доказами в матеріалах справи. Також апеляційний господарський суд вказав, що поданий обсяг доказів у справі без призначення експертизи дозволяє встановити факт укладення між сторонами Кредитного договору та Додаткових угод до нього.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі, обґрунтовано виходив з можливості розгляду та вирішення спору по суті на підставі наявних матеріалів справи.
Скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументів, які б свідчили про необґрунтованість таких висновків суду.
При цьому, сама по собі незгода сторони з відмовою у задоволенні клопотань про витребування доказів чи призначення експертизи не може бути підставою для висновку, що судами допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскаржених судових рішень.
Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм ст. ст. 42, 210 та 218 Господарського процесуального кодексу України у зв?язку з не відкладенням розгляду справи та не поверненням до стадії підготовчого провадження (клопотання скаржника від 29.04.2025 та від 05.08.2025) Суд відхиляє як необґрунтовані, з огляду на наступне.
29.04.2025 до суду представником первісного відповідача надано клопотання про відкладення розгляду справи. 30.04.2025 до суду представником первісного відповідача надано клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження.
30.04.2025 протокольною ухвалою залишено без задоволення клопотання первісного відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження за відсутності підстав, обґрунтувань та належних посилань для повернення до стадії підготовчого провадження, а клопотання про відкладення розгляду справи від 29.04.2025 задоволено, шляхом оголошення перерви у розгляді справи по суті на резервну дату (а саме 12.05.2025р. о 12:30).
05.08.2025 до господарського суду першої інстанції представником первісного відповідача надано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
06.08.2025 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" про відкладення розгляду справи, враховуючи досить тривалий розгляд справи по суті, приймаючи до уваги викладення представником первісного відповідача своєї позиції як щодо первісного позову, так і щодо зустрічного позову, що був ним поданий, а також враховуючи неодноразове задоволення судом клопотань представника первісного відповідача про відкладення розгляду справи, з урахуванням, що відповідні дати проведення судових засідань були погоджені судом з усіма учасниками процесу.
Розгляд справи неодноразово відкладався судом першої інстанції за клопотаннями первісного відповідача з різних підстав.
Отже, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про повернення справи до стадії підготовчого провадження, суд врахував обставини цієї справи, оцінив підстави для повернення до стадії підготовчого провадження та дійшов висновків про відсутність обґрунтованих вагомих підстав для такого повернення. При цьому суд першої інстанції також не допустив порушень процесуального законодавства при розгляді клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи.
Верховний Суд відхиляє також доводи скаржника щодо процесуальних порушень суду першої інстанції у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви про відвід судді Д?яченко Т.Г., та посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено в незаконному складі суду з таких міркувань.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Д?яченко Т.Г. допустила порушення процесу та основних засад судочинства, як про це стверджує скаржник.
Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Водночас доказів на спростування презумпції неупередженості судді Д?яченко Т.Г. первісним відповідачем не надано.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Доводи скаржника про безпідставну відмову суду апеляційної інстанції в зупиненні провадження у даній справі Верховний Суд також відхиляє з огляду на наступне.
Первісний відповідач, обґрунтовуючи заяву про зупинення провадження зазначав, що у справі №910/11728/25 господарський суд міста Києва розглядає питання застосування мораторію за тим самим Кредитним договором між тими ж сторонами, і результати цього спору безпосередньо вплинуть на вирішення справи №916/4765/24 про стягнення заборгованості.
Апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2025 було відкрито провадження у справі №910/11728/25 та прийнято позовну заяву до розгляду. У зазначеній позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" просить суд:
- визнати відмову Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" за вих. № 10 10 від 25.09.2025 на Заяву за вих. №1/29-08 від 29.08.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021, який діє із змінами та доповненнями внесеними Додатковою угодою № 1 від 19,10.2021 та Додатковою угодою №2 від 28.10.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" та Акціонерним товариством "Сбербанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" безпідставною і незаконною;
- застосувати мораторій на нарахування та сплату грошового зобов'язання за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021, який діє із змінами та доповненнями внесеними Додатковою угодою № 1 від 19.10.2021 та Додатковою угодою №2 від 28.10.2021. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" та Акціонерним товариством "Сбербанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" з 29.08.2025.
Верховний Суд звертає увагу, що порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Водночас згідно з положеннями пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має право самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Поряд з цим Суд зазначає, що згідно частин першої-четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Із наведених положень вбачається, що суд апеляційної інстанції перевіряє правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, виходячи з наявних у справі доказів, за винятком ситуацій, коли подання нових доказів обґрунтовано об'єктивними причинами їх неподання раніше.
Рішення господарським судом Одеської області у справі, що переглядається, ухвалено 06.08.2025, тоді як предметом розгляду у справі №910/11728/25 є вимоги про визнання відмови Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" за вих. № 10 від 25.09.2025 на Заяву за вих. №1/29-08 від 29.08.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021, який діє із змінами та доповненнями внесеними Додатковою угодою № 1 від 19,10.2021 та Додатковою угодою №2 від 28.10.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" та Акціонерним товариством "Сбербанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" безпідставною і незаконною; застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021, який діє із змінами та доповненнями внесеними Додатковою угодою № 1 від 19.10.2021 та Додатковою угодою №2 від 28.10.2021. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" та Акціонерним товариством "Сбербанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" з 29.08.2025.
Таким чином, на момент ухвалення рішення у справі, що переглядається, не було обставин, на які посилається скаржник у клопотанні про зупинення провадження у справі, а тому відмова апеляційного суду є вірною.
З огляду на викладене, доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного оскарження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі №916/4765/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. А. Кролевець
В. І. Студенець