14 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/749/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»,
код ЄДРПОУ 44725823, вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техавіаком»,
код ЄДРПОУ 42980231, вул. Захисників України, 25, м. Чернігів, 14030
Предмет спору: про стягнення 1 033 114 635,98 грн,
Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія «Техавіаком», у якому позивач просить стягнути з відповідача 1 033 114 635,98 грн, з яких 677 552 146,88 грн попередньої оплати, 196 503 833,85 грн пені, 68 763 694,19 грн штрафу, 90 167 347,71 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 723 959,83 грн - 3% річних.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за державним контрактом на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 23/3-331-VDK-23 від 14.06.2024.
Ухвалою суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 26.08.2025 на 10:40; ухвалено розгляд справи № 927/749/25 проводити в закритому судовому засіданні; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
У зв'язку з неявкою учасників справи, а також неможливістю проведення судового засідання у призначений час через оголошену повітряну тривогу, 26.08.2025 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 10.09.2025 повідомлено сторін про те, що підготовче відбудеться 23.09.2025 об 11:00.
19.09.2025 ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техавіаком» через підсистему «Електронний суд» подало до суду зустрічний позов, у якому просить розтлумачити зміст державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 14.06.2024 № 23/3-331-VDK-24, а саме щодо відповідальності за невиконання договору, передбаченої п. 7.2, визначивши порядок застосування до Виконавця державного контракту (договору) з оборонних закупівель відповідальності в частині стягнення штрафу відповідно до підпункту 1 пункту 7.2. державного контракту в розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання та встановлення подвійної відповідальності з урахуванням підпункту 4 пункту 7.2 Контракту.
У зустрічному позові ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техавіаком» просило визнати поважними причини пропуску строку на подання зустрічного позову та поновити зазначений строк.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Чернігівського району, у тому числі у м. Чернігові, підготовче засідання, призначене на 23.09.2025 на 11:00, не відбулось.
Ухвалою суду від 24.09.2025 підготовче засідання призначено на 23.10.2025 об 11:00; відмовлено ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техавіаком» у поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви та повернуто зустрічну позовну заяву.
08.10.2025 від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала від 07.10.2025 у справі № 927/749/25, відповідно до якої останній витребував матеріали оскарження ухвали від 24.09.2025 у справі №927/749/25 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ «НВК «Техавіаком» на зазначену ухвалу.
10.10.2025 матеріали оскарження ухвали від 24.09.2025 направлено до Північного апеляційного господарського суду.
16.10.2025 від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала від 14.10.2025 у справі № 927/749/25, якою останній витребував з Господарського суду Чернігівської області всі матеріали справи №927/749/25.
Ухвалою суду від 16.10.2025 зупинено провадження у справі №927/749/25 до перегляду Північним апеляційним господарським судом ухвали суду від 24.09.2025 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Чернігівської області; постановлено підготовче засідання, призначене на 23.10.2025 об 11:00, вважати таким, що не відбудеться.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025 залишено без змін.
29.12.2025 матеріали справи повернулись до Господарського суду Чернігівської області. Ухвалою суду від 08.01.2026 поновлено провадження у справі № 927/749/25; призначено підготовче засідання на 27.01.2026 об 11:20; повідомлено сторін про дату, час та місце проведення цього підготовчого засідання.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 08.01.2026 в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд», але у підготовче засідання 27.01.2026 не з'явились.
До початку підготовчого засідання позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, а відповідач - клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я представника та неможливістю прибути в судове засідання.
Також від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8142/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техавіаком» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про визнання недійсними підпунктів державних контрактів.
Суд визнав поважними причини неприбуття представника відповідача у судове засідання, а тому вважав за необхідне відкласти підготовче судове засідання, у тому числі розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 27.01.2026 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.02.2026 на 10:50.
Ухвалою суду від 30.01.2026 повідомлено сторін про час та місце проведення підготовчого засідання 17.02.2026.
13.02.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про зменшення неустойки та 3% річних.
16.02.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України.
Також 16.02.2026 відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких викладені додаткові обставини взаємовідносин сторін, зокрема, щодо зупинення приймання спірного товару позивачем ще до розірвання договору.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 30.01.2026 в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд», але у підготовче засідання 17.02.2026 не з'явились.
До початку підготовчого засідання позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, а відповідач - клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку неможливістю прибути в судове засідання.
Враховуючи повторну неявку представника відповідача у судове засідання суд відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 17.02.2026 суд:
- відмовив у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України;
- прийняв до розгляду клопотання про зменшення неустойки та 3% річних;
- через відсутність позивача відклав вирішення питання про прийняття додаткових пояснень, в яких викладені додаткові обставини взаємовідносин сторін, зокрема, щодо зупинення приймання спірного товару позивачем ще до розірвання договору, до наступного судового засідання;
- постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.03.2026 на 10:30, визнавши явку сторін у судове засідання обов'язковою.
Ухвалою суду від 18.02.2026 викликано сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 03.03.2026; явку сторін визнано обов'язковою.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 18.02.2026 в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд», але у судове засідання з розгляду справи по суті 03.03.2026 не з'явились.
До початку судового засідання позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з призначенням на 03.03.2026, окрім справи № 927/749/25, дванадцяти судових засідань у різних судах та неможливістю забезпечити явку представників у дане судове засідання, а відповідач - клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку з погіршенням стану здоров'я представника.
Оскільки у підготовчому засіданні 17.02.2026 суд дійшов висновку, що для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, у тому числі розгляду додаткових пояснень відповідача, в яких викладені додаткові обставини взаємовідносин сторін, зокрема, щодо зупинення приймання спірного товару позивачем ще до розірвання договору, що може суттєво вплинути на вирішення спору, явка позивача у судове засідання була визнана обов'язковою, у судовому засіданні 03.03.2026 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 31.03.2026 на 10:20.
Ухвалою суду від 03.03.2026 повторно викликано сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 31.03.2026; явку сторін визнано знову обов'язковою.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 03.03.2026 в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», але у судове засідання з розгляду справи по суті 31.03.2026 не з'явився.
До початку судового засідання позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у це судове засідання.
З аналогічних підстав визнання явки обов'язковою у судовому засіданні 31.03.2026 суд вчергове постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 14.04.2026 на 10:00.
Ухвалою суду від 31.03.2026 вже втретє викликано сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 14.04.2026 і явку сторін визнано обов'язковою.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 31.03.2026 в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», але у судове засідання з розгляду справи по суті 14.04.2026 не з'явився.
До початку судового засідання позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у це судове засідання.
Незважаючи на неодноразові виклики позивач у судове засідання, останній в черговий раз не навів жодних поважних причин такої неявки.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.
Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (пункт 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У системно-логічному зв'язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.
У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.
Імперативні (зобов'язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.
Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов'язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Щодо першої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: належного повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо другої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.
Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.
Разом з цим у разі, якщо позивач не з'явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.
Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Як уже зазначалося, пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов'язковою, вони зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.
Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.
Щодо третьої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Наслідки подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.
Як встановив суд, позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, однак у судове засідання з розгляду справи по суті 14.04.2026 не з'явився.
До початку судового засідання позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника у цьому судовому засіданні, проте жодних причин такої неможливості не вказав.
Частина перша статті 196 ГПК України (яка знаходиться у главі 6 ГПК України «Розгляд справи по суті») визначає, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Тобто розгляд справи, як стадія судового процесу, може здійснюватися у кількох судових засіданнях, які водночас поєднані між собою послідовністю здійснення у них певних процесуальних дій, які формують цілісну систему. Розгляд справи по суті розпочинається з оголошення головуючим судового засідання відкритим (частина третя статті 201 ГПК України). Випадки, коли розгляд справи по суті (і відповідне здійснення послідовності процесуальних дій) розпочинається спочатку, унормовані відповідними приписами ГПК України.
Суд враховує, що позивач не з'явився у жодне судове засідання, призначене у цій справі, як у підготовчі, так і судові засідання з розгляду справи по суті (тричі), у тому числі, коли його явка була тричі визнана обов'язковою, тобто неявка позивача мала неодноразовий, систематичний характер.
Суд зауважує, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За приписами ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування у справі, обсяг та характер доказів у справі, а також необхідність виконання завдань господарського судочинства та ухвалення законного й обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку, що неявка позивача у судове засідання перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, у тому числі, як вже неодноразово виснувалось судом, у зв'язку з неможливістю без участі позивача прийняти та дослідити надані відповідачем додаткові пояснення та докази, в яких викладені додаткові обставини взаємовідносин сторін, зокрема, щодо зупинення приймання спірного товару позивачем ще до розірвання договору, що може суттєво вплинути на вирішення спору.
З огляду на це, заява позивача про розгляд справи за його відсутності не підлягає задоволенню, оскільки явка позивача була визнана судом обов'язковою, а його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
У межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які б свідчили про існування у позивача після подання ним позову об'єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у судове засідання, участь у якому визнана судом обов'язковою.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України»).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи вищевикладене, а також поведінку позивача протягом усього судового процесу, його обізнаність як про перебіг розгляду справи судом, так і про відповідні процесуальні дії суду, систематичне нез'явлення у судові засідання, ігнорування вимог суду щодо обов'язковості явки, а також те, що така неявка суттєво перешкоджає вирішенню спору, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» якщо заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) сплачена сума судового збору поверненню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Отже, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд не порушив право позивача на судовий захист, оскільки останній після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
У судовому засіданні 14.04.2026 відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив скорочену ухвалу.
Керуючись ст. 13, 202, 226, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повна ухвала складена 17.04.2026.
Суддя В. В. Шморгун