29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"17" квітня 2026 р. Справа № 924/1020/24 (924/392/26)
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали
заяви ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп" - арбітражного керуючого Пирожка Є. В.
до ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
про субсидіарну відповідальність
у межах справи №924/1020/24 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп"
встановив: ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2024, зокрема, відкрито провадження у справі за заявою Головного управління ДПС у Хмельницькій області, м. Хмельницький про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп", м. Хмельницький; визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Хмельницькій області в сумі 295897,00 грн основного платежу по податку на додану вартість та 30280,00 грн судового збору сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Клигіну І. В.; попереднє засідання суду призначено на 23.01.2025.
09.12.2024 здійснено оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп" за номером публікації 74820.
Ухвалою суду від 03.02.2025 задоволено заяву ГУ ДПС у Хмельницькій області (від 23.12.2024) про визнання додаткових грошових вимог до боржника та визнано додаткові грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області до боржника в сумі 117817,06 грн, з яких: 831,71 грн (основний платіж) з віднесенням до 3 черги задоволення вимог кредиторів, 116985,35 грн (45776,10 грн штрафні санкції, 71209,25 грн пеня) з віднесенням до 6 черги задоволення вимог кредиторів, а також 6056,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2025, зокрема, відкрито відносно товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп" (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд.3/1, офіс 209; код 39976581) ліквідаційну процедуру на строк, що не може перевищувати 12 місяців; ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп" призначено арбітражного керуючого Клигіну Ірину Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №903 від 14.05.2013); припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; зобов'язано ліквідатора до завершення ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута до 20.03.2025 надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута відповідно до вимог статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою суду від 19.03.2026, зокрема, призначено до розгляду у судовому засіданні заяву ліквідатора ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" - арбітражного керуючого Клигіної Ірини Володимирівни про дострокове припинення повноважень ліквідатора у справі про банкрутство №924/1020/24 (від 18.03.2026); продовжено ліквідаційну процедуру товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп" строком на 3 місяці.
Ухвалою суду від 01.04.2026, зокрема, задоволено заяву арбітражної керуючої Клигіної Ірини Володимирівни про дострокове припинення повноважень у справі про банкрутство №924/1020/24 (від 18.03.2026), відсторонено арбітражну керуючу Клигіну Ірину Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №903 від 14.05.2013) від виконання повноважень ліквідатора у справі №924/1020/24 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп"; задоволено клопотання ГУ ДПС у Хмельницькій області (від 25.03.2026) про призначення ліквідатором ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" арбітражного керуючого Пирожка Євгенія Віталійовича та призначено ліквідатором ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" арбітражного керуючого Пирожка Євгенія Віталійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1722 від 20.03.2015); зобов'язано ліквідатора - арбітражного керуючого Пирожка Євгенію Віталійовичу вжити заходи у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення ліквідаційної процедури, не рідше ніж один раз на місяць надавати суду звіт про свою діяльність, а також подати господарському суду звіт про проведення ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута.
До Господарського суду Хмельницької області надійшла заява (від 13.04.2026) ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп", у якій просить покласти на керівника ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" - ОСОБА_1 , засновника ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" - ОСОБА_4 та учасника ТОВ"ВІ ЕС ВІ Груп" - ОСОБА_3 субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями банкрута - ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" у зв'язку з доведенням його до банкрутства; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ"ВІ ЕС ВІ Груп" кошти у розмірі 513950 - різницю між сумою визнаних вимог кредиторів та ліквідаційною масою (частина 2 статті 61 КУзПБ), для включення до складу ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.
Обґрунтовуючи заяву, повідомляє, що у ході виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора встановлено відсутність будь-яких активів боржника. Посилаючись на витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27.01.2025, зазначає, що за боржником формально обліковуються обтяження рухомого майна на загальну суму 3200000,00 грн (предмети обтяження - кавомашини, професійне обладнання, кулери), термін обтяження - до 16.07.2025, 30.07.2025. Зауважує, що зазначене заставне майно зникло, що свідчить про його приховане відчуження з метою уникнення звернення стягнення на користь кредиторів. Також вказує, що за результатами проведеного аналізу фінансово - господарського стану товариства встановлено ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності та систематичне виведення майнових активів з підприємства протягом 2021-2022 років: у 2021 році виведено основні засоби первісною вартістю 1959,6 тис. грн, балансовою вартістю 1713,0 тис. грн, у 2022 році - незавершених капітальних інвестицій на суму 250,2 тис. грн, основних засобів на суму 242,7 тис. грн, всього виведено активів на суму 2205,9 тис. грн при кредиторській заборгованості на рівні 44096,2 тис. грн. Крім того, 21.10.2021 було відчужено автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 на користь ОСОБА_5 , а також зникло без будь-яких документальних підтверджень заставне майно вартістю 3200000 грн (кавомашини преміум-класу, професійне обладнання, кулери). Стверджує, що зазначені активи могли забезпечити прибутковість підприємства та задоволення вимог кредиторів. Зазначає, що товариством не проводилась жодна претензійно-позовна робота щодо стягнення дебіторської заборгованості, що мала значний розмір: дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги складала 8705,8 тис. грн, інша поточна дебіторська заборгованість - 20241,3 тис. грн. Підприємство фактично кредитувало своїх контрагентів за рахунок позикових коштів, що призводило до накопичення кредиторської заборгованості та погіршення платоспроможності.
Повідомляє, що станом на 31.12.2021, тобто менше ніж через місяць після призначення ОСОБА_1 на посаду керівника (02.12.2021), поточна платоспроможність підприємства мала критичне від'ємне значення - 43782,8 тис. грн, що свідчить про наявність ознак неплатоспроможності боржника. Тому керівник товариства ОСОБА_1 відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства зобов'язаний був звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше 31 січня 2022 року. Однак цей обов'язок не виконано, що є підставою для солідарної відповідальності. Водночас засновник товариства ОСОБА_2 як кінцевий бенефіціарний власник з прямим вирішальним впливом мала доступ до фінансової звітності та щорічних звітів керівника, була обізнана про фінансовий стан підприємства, проте не ініціювала звернення до суду та не вжила заходів для запобігання банкрутству, що також є підставою для її відповідальності.
Також вважає, що невиконання ОСОБА_3 зобов'язання з оплати частки у статутному капіталі та бездіяльність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо невжиття заходів за невнесення вкладу послугували неможливістю задоволення вимог кредиторів та доведення підприємства до банкрутства.
Звертає увагу на непередачу документації та майна ліквідатору, що унеможливлює формування ліквідаційної маси, оспорювання фраудаторних правочинів та повернення виведених активів.
Крім того, ліквідатором ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" заявлено клопотання у якому, зокрема, відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", просить суд звільнити ТОВ "ВІ ЕС ВІ Груп" від сплати судового збору в сумі 6656,00 грн за подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності у зв'язку з критичним майновим станом банкрута, відсутністю активів та особливим значенням справи для поповнення державного бюджету.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
Судом враховується, що за правилами господарського процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 162, 164 ГПК України, а також вимогам статті 172 цього Кодексу.
Положеннями пункту п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У ч. 2 ст. 80 ГПК України зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
У заяві ліквідатор повідомляє, що все заставне майно (кавомашини, професійне обладнання, кулери) загальною вартістю 3200000,00 грн зникло, що у 2021 році виведено основні засоби первісною вартістю 1959,6 тис. грн та балансовою вартістю 1713,0 тис. грн, проте доказів на підтвердження наведеного до заяви не додає.
У заяві зазначається, що у зв'язку з ухиленням від передачі документації та майна ліквідатором 27.05.2025 подано заяви до Зарічанського РУП ГУНП у Хмельницькій обл. та Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій обл. про вчинення правопорушень за ст. 166-16 КУпАП, ст. 191 та ст. 357 КК України, натомість про результати розгляду поданих заяв ліквідатор не повідомляє.
Частиною 2 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За подання до господарського суду заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника; заяви ліквідатора, кредитора про субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства розмір судового збору складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ч. 2-1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як передбачено ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.
При цьому, судом береться до уваги положення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", якою визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Ураховуючи те, що заява про субсидіарну відповідальність подана ліквідатором в електронній формі через електронний кабінет, то розмір судового збору, який підлягає сплаті, становить 5324,80 грн (3328,00 х 2 х 0,8).
Однак, ліквідатором доказів оплати судового збору у відповідному розмірі та порядку не долучено.
Натомість подано клопотання про звільнення боржника від сплати судового збору за подання заяви про субсидіарну відповідальність, посилаючись на відсутність активів, та особливе значенням справи для поповнення державного бюджету.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Згідно з ч. 2 цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи ( ч. 3 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зробила висновок, відповідно до якого положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Такої позиції дотримується Верховний Суд і в ухвалах від 20.03.2026 у справі №910/14660/23, від 30.06.2023 у справі №910/8433/25.
Також із змісту п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати допускається на стадіях розпорядження майном, санації, реструктуризації боргів.
При цьому заявником не визначено будь-якої умови відповідно до частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" в якості підстави для звільнення від сплати судового збору, а предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, що не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору з врахуванням положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та правового висновку Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд в ухвалах від 20.03.2026 у справі №910/14660/23, від 30.03.2026 у справі №910/8433/25 зазначив, що зі статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що: 1) законодавець, застосував конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначивши, що питання, зокрема, щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення; 2) умови застосування диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
За змістом наведених положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені правові норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається, шляхом відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати. Водночас це не є обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин. Такі правові висновки містять постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20, постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21 та від 14.01.2025 у справі №904/11028/15 (904/5476/23).
Тобто, звільнення від судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом суду, а не обов'язком, а відповідні норми закону - диспозитивними, а не імперативними.
Суд враховує, що за приписами ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в п. 71 постанови від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 наголосила "що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист".
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (JedamskiandJedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Щодо майнового критерію заявника (через перебування боржника в процедурі банкрутства та необхідність витрат зі сплати судового збору у разі звернення до суду арбітражного керуючого від імені боржника) суд зазначає, що перебування боржника в процедурі банкрутства не звільняє його від сплати судового збору, а відповідні витрати належать до витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність), відшкодування яких врегульовано положеннями статті 30 КУзПБ. Джерелом відшкодування відповідних витрат є боржник, якщо: у боржника достатньо коштів для здійснення відповідних виплат арбітражному керуючому; цільове призначення цих коштів не містить обмежень (зокрема, для розрахунків у межах здійснення боржником господарської діяльності: оплата поточних рахунків (комунальні послуги, оренда, зарплати працівникам тощо)); у боржника відсутні перешкоди для розпорядження цими коштами (арешти, інші обтяження тощо). В іншому випадку джерелом відшкодування витрат арбітражного керуючого є фонд, що створюється та фінансується визнаними у справі кредиторами боржника (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 904/11028/15 (904/5467/23)).
Окрім того, оцінивши наведені ліквідатором доводи та надані докази, відзначається, що вони не підтверджують актуальної фінансової неспроможності заявника щодо сплати судового збору при поданні цієї заяви, оскільки інформація про фінансовий стан банкрута ґрунтується на відомостях 2023 року та січня 2025 року, які сформовані ще в процедурі реструктуризації, що не доводить відсутності у нього інших активів чи джерел, які могли бути використані для сплати судового збору. Натомість положеннями ст. 61 КУзПБ передбачено повноваження ліквідатора, зокрема щодо формування ліквідаційної маси, вжиття заходів, спрямованих на пошук майна тощо. У контексті наведеного суд зауважує про існування Вінницької філії ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП" та обліковування обтяження рухомого майна на загальну суму 3200000,00 грн, про що зазначено у поданій заяві. Доказів у підтвердження виконання ліквідатором положень ст. 61 КУзПБ до заяви не додано.
Водночас арбітражний керуючий просить звільнити від сплати судового збору в розмірі 6656,00 грн, у той час як за подання вищенаведеної заяви, як зазначалось вище, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 5324,80 грн. Також заявником не доведено, що судовий збір у розмірі 5324,80 грн носить надмірний тягар.
З приводу посилань заявника для звільнення від сплати судового збору на особливе значення справи для поповнення державного бюджету звертається увага на положення ст. 9 Закону України "Про судовий збір", що сплата судового збору теж скеровується та зараховується до Державного бюджету України.
Окрім того, законодавством передбачено право на відстрочення/розстрочення сплати судового збору за наявності відповідних підстав.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутність коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати при зверненні до суду.
Як зазначалось вище, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.85 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (п. п. 59, 60).
Отже, ураховуючи вищевикладене у сукупності, підстав для звільнення заявника від сплати судового збору суд не вбачає, тому в задоволенні клопотання арбітражного керуючого про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про субсидіарну відповідальність відмовляє.
Згідно зі статтею 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на зазначене, суд вважає за належне залишити без руху заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп" - арбітражного керуючого Пирожка Є. В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладання субсидіарної відповідальності, надавши заявнику строк у п'ять днів з дня вручення ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали у визначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Керуючись ст. ст. 42, 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання ліквідатора про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про субсидіарну відповідальність відмовити.
Заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ Груп" - арбітражного керуючого Пирожка Є. В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладання субсидіарної відповідальності залишити без руху, надавши заявнику строк у п'ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме надати: докази, що підтверджують обставини, наведені у заяві щодо зникнення заставного майна загальною вартістю 3200000,00 грн, встановлення відсутності майна під час обстеження місця його зберігання та виведення основних засобів первісною вартістю 1959,6 тис. грн та балансовою вартістю 1713,0 тис. грн; письмові пояснення щодо результату розгляду заяв, поданих до правоохоронних органів; документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвала набирає законної сили 17.04.2026. Порядок та строки оскарження ухвал визначений ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова