8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/475/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариство "Українська залізниця" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ЄДРПОУ: 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" (Україна, 65012, Одеська область, місто Одеса, вулиця Пантелеймонівська, будинок 19; ЄДРПОУ: 40081200),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Тепловозремсервіс" (Україна, 61010, Харківська область, місто Харків, вулиця Основ'янська, будинок 55; ЄДРПОУ: 45114146)
про стягнення коштів,-
На розгляд Господарського суду Харківської області через систему «Електронний Суд» надійшов позов Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 12 711,60 грн.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 922/475/26 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.
18.02.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/475/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 ГПК України, від учасників справи не надходило.
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного господарського процесуального законодавства. В матеріалах справи міститься сформована довідка про доставку 18.02.2026 о (об) 16:33 Товариству з обмеженою відповідальністю «Тепловозремсервіс» в електронному вигляді ухвали Господарського суду Харківської області від 18.02.2026 по справі № 922/475/26 про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/475/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, 18.06.2025 між позивачем (надалі - покупець) та відповідачем (надалі - постачальник) було укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-366НЮ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), технічних та якісних товару, вимог до документів з якості та оцінки відповідності товару (додаток № 2), що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору, найменування товару: запасні частини до тепловозів 2ТЕ (муфта, вали) Код ДК 021:2015-34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу: обладнання для контролю залізничного руху.
Пунктом 1.3. договору сторони визначили, що кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (поставка з оплатою мита) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
Згідно з п. 4.2. договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначний покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки товару - протягом 14 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.
Відповідно до п. 4.5. договору, сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно з п. 4.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.
Відповідно до п. 6.1. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору.
Ціна договору становить 275 740,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 554 148,00 грн, усього з ПДВ - 330 888,00 грн (п. 6.3. договору).
Пунктом 7.2. договору визначено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 30 календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4. цього договору.
Відповідно до п. п. 8.3.1. п. 8.3. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
Згідно з п. п. 9.3.1. п. 9.3. договору, постачальник при порушенні строків поставки оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0, 1 % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання свого зобов'язання поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Відповідно до п. 16.1. договору, строк його дії встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2025.
Специфікацією № 1 до договору (додаток № 1) сторони погодили що поставляється товар на загальну суму 330 888,00 грн з ПДВ, а саме:
- муфта Д100.08.024 кількістю 10 шт., ціною за одиницю без ПДВ - 10 780,00 грн, ціною за одиницю з ПДВ - 12936,00 грн, сумою без ПДВ - 107800,00 грн;
- вал 9Д100.11.013.2 кількістю 16 шт., ціною за одиницю без ПДВ - 3140,00 грн, ціною за одиницю з ПДВ - 3768,00 грн, сумою без ПДВ - 50240,00 грн;
- вал ніжній Д100.08.057-1 кількістю 10 шт., ціною за одиницю без ПДВ - 11770,00, 00 грн, ціною за одиницю з ПДВ - 14124,00 грн, сумою без ПДВ - 117700,00 грн;
Вказана специфікація підписана та скріплена печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.
У додатку № 2 сторони погодили технічні та якісні характеристики товару, вимоги до документів з якості та оцінки відповідності товару, зокрема, передбачили, що документами виробника товару, що підтверджують його якість (принаймні один з перелічених): паспорт якості, сертифікат якості, паспорт товару або технічний паспорт товару), інший документ виробника, який засвідчує якість товару.
21.07.2025 позивач направив відповідачу на електронну адресу рознарядку №НХ-04/1091н, в якій повідомив останнього що надає дозвіл на поставку партії товару на загальну суму 231 792,00 грн, а саме муфти Д100.08.024 кількістю 7 шт. та вал ніжній Д100.08.057-1 кількістю 10 шт., що підтверджується скріншотом з електронної пошти (а. с. 18, том 1).
28.07.2025 відповідач поставив позивачу муфту Д100.08.024 кількістю 7 шт. та вал ніжній Д100.08.057-1 кількістю 4 шт., що підтверджується видатковою накладною № РН-000044 від 28.07.2025 (а.с. 20, том 1). Також 08.08.2025 відповідач поставив позивачу вал ніжній Д100.08.057-1 кількістю 6 шт., що підтверджується видатковою накладною № РН-000051 від 08.08.2025 (а.с. 20, том 1).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-366НЮ від 18.06.2025, в частині своєчасної поставки обумовленого товару, в строк встановлений договором.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-366НЮ від 18.06.2025, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частини 1 статті 655, частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В статті 549 Цивільного кодексу України надано визначення неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-366НЮ від 18.06.2025, як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що договір та додатки до нього оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін й скріплений печатками без зауважень та заперечень в добровільному порядку.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, враховуючи, що предметом договору слугує зобов'язання із передачі товару, суд зазначає, що між сторонами виникли господарські відносини на підставі договору поставки, до яких, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, застосовуються також положення глави 54 підрозділу 1 Розділу ІІІ ЦК України.
Враховуючи, що матеріалами справи доведено виконання з боку позивача покладених на нього договором обов'язків (формування та направлення рознарядки), у відповідача виникає зустрічний обов'язок - поставити товар у строк, встановлений договором. Відповідно, породжуючи для сторін взаємні права і обов'язки по виконанню його умов з метою досягнення результату - передання товару у власність позивача, зокрема для відповідача - обов'язок по здійсненню такої поставки у передбачений договором строк - 14 календарних днів з моменту отримання заявки, обумовленого днем надіслання на електронну пошту відповідача заявки (рознарядки) про поставку.
Ураховуючи зазначене, а також встановлені судом обставини щодо належного виконання позивачем своїх обов"язків по укладеному договору та надіслання позивачем у визначені договором строки заявки (рознарядки) на поставку товару вартістю 231792,00 грн, суд висновує, що отримання відповідачем 21.07.2025 означеної заявки породжує для нього обов'язок по поставці погодженого такою заявкою товару у передбачений п. 4.2. договору строк - до 04.08.2025 включно.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних, а саме: № РН-000044 від 28.07.2025 та № РН-000051 від 08.08.2025, відповідачем 28.07.2025 було поставлено товар на суму 147048,00грн. та 08.08.2025 поставлено товар на суму 84744,00грн. відповідно.
Таким чином, судом встановлено, що об'єм товару за видатковою накладною № РН-000051 від 08.08.2025 на суму 84744,00грн. був поставлений поза межами граничної дати виконання відповідачем заявки (рознярядки) (08.08.2025 проти 04.08.2025).
Підсумовуючи зазначене, суд висновує, що вказані обставини свідчать про порушення відповідачем договірного обов'язку щодо поставки позивачу у строк до 04.08.2025 товару на суму 84744,00грн. та, відповідно, наявність підстав для відповідальності відповідача згідно пункту 9.3.1. договору, зокрема в частині сплати позивачу штрафу - 15% від вартості непоставленого в строк товару.
Перевіряючи арифметичну обґрунтованість заявленого до стягнення штрафу, судом встановлено, що для нарахування передбаченого пунктом 9.3.1. штрафу не є кваліфікуючими кількість днів прострочення та/або період такого прострочення, тому розмір штрафу, згідно здійсненого судом перерахунку, є арифметично правильним, що свідчить про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12 711,60 грн.
Також, висновуючи вказане, судом враховано, що відповідачем доказово не доведено підстав для звільнення його від передбаченої договором відповідальності у розумінні умов договору та/або статті 617 ЦК України, як і не встановлено судом доказово обґрунтованих підстав для зменшення суми заявленого до стягнення штрафу у передбаченому законом порядку.
Беручи до уваги наведене вище, суд висновує про задоволення вимоги позивача та, відповідно, ухвалює стягнути з відповідача 12 711,60 грн штрафу.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, з розрахунку коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, через подання позовної заяви в електронній формі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Тепловозремсервіс" (Україна, 61010, Харківська область, місто Харків, вулиця Основ'янська, будинок 55; ЄДРПОУ: 45114146) на користь Акціонерного товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ЄДРПОУ: 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" (Україна, 65012, Одеська область, місто Одеса, вулиця Пантелеймонівська, будинок 19; ЄДРПОУ: 40081200) штраф у розмірі 12 711,60 грн та судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 2 662,40 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "17" квітня 2026 р.
СуддяВ.С. Юрченко