65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1078/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши заяву (вх. № 2-722/26 від 17.04.2026) Дочірнього підприємства “Мегатранс-2» про відвід судді Мусієнко О.О. від розгляду справи № 916/1078/26
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Нова Лінія 1» (08162, Київська обл., Фастівський р-н, селище Чабани, вул. Одеське шосе, буд. 8)
до відповідача: Дочірнє підприємство “Мегатранс-2» (67663, Одеська обл., Біляївський р-н, сільрада Усатівська, автодорога Київ-Одеса, 462+828м)
про стягнення 2 848 741, 77 грн
Дочірнє підприємство “Мегатранс-2» звернулося із заявою від 16.04.2026 (вх. № 2-722/26 від 17.04.2026), в якій просить відвести суддю Мусієнко О.О. від розгляду справи № 916/1078/26; передати справу на новий автоматичний розподіл для визначення іншого складу суду для розгляду справи № 916/1078/26.
В обґрунтування заяви про відвід зазначено, що її підставою не є незгода з процесуальним рішенням суду, яке було оформлено ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 про забезпечення позову до подання позову у справі № 916/1078/26, оскільки свою незгоду Дочірнє підприємство “Мегатранс-2» вже висловило в апеляційній скарзі на вказану ухвалу, яка прийнята до розгляду Південно-західним апеляційним господарським судом.
Вказує, що підставою для подання даної заяви про відвід судді є сукупність обставин, які викликають у відповідача ДП «Мегатранс-2» обґрунтовані сумніви в неупередженості та об'єктивності судді та можливості розглянути справу № 916/1078/26 об'єктивно, неупереджено з дотриманням принципу рівності сторін перед законом і судом.
Викладені в ухвалі висновки суду та ігнорування факту відсутності доказів, на необхідності надання яких наголошено в постановах Верховного Суду, свідчить про упереджене ставлення судді, що підтверджується наступними обставинами:
при розгляді заяви ТОВ «Нова Лінія 1» від 23.03.2026 суддя встановила наявність «заборгованості» ДП «Мегатранс-2» перед заявником без жодного доказу та фактично вже висловила свою правову позицію щодо наявності або відсутності боргу;
при розгляді заяви про забезпечення позову до його подачі суддя проігнорувала умови Договору оренди, з яких прямо випливає відсутність у ТОВ «Нова Лінія 1» права вимагати повернення гарантії;
на стадії прийняття до розгляду заяви про забезпечення, суддя не звернула уваги на махінації позивача з поштовими відправками та на направлення копії заяви на адресу, яка не є адресою відповідача ДП «Мегатранс-2»;
суддя проігнорувала відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення в порушення вимог ГПК України;
суддя безпідставно не призначила розгляд заяви у засіданні з викликом сторін, незважаючи на очевидну суперечливість позиції заявника. Матеріали заяви містили очевидні підстави для призначення розгляду з викликом сторін, а саме: (а) відсутність будь-яких доказів попереднього звернення ТОВ «Нова Лінія 1» до ДП «Мегатранс-2» з вимогою про повернення гарантії та необґрунтованої відмови в її поверненні; (б) відсутність доказів належного виконання орендарем своїх зобов'язань; (в) пряме посилання заявника про те, що метою забезпечення є «перехоплення» платежу на виконання рішення суду у справі №911/1065/24; (г) направлення копії заяви на неіснуючу адресу відповідача. Сукупність цих обставин свідчила про очевидну штучність заяви та вимагала від суду щонайменше з'ясування додаткових обставин. Натомість суддя Мусієнко О.О. розглянула заяву без виклику сторін, не витребувала жодних додаткових пояснень і задовольнила очевидно дефектну та суперечливу заяву.
Розглянувши заяву (вх. № 2-722/26 від 17.04.2026) Дочірнього підприємства “Мегатранс-2» про відвід судді Мусієнко О.О. від розгляду справи, суд встановив.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нова Лінія 1» (далі - ТОВ “Нова Лінія 1», заявник) звернулося із заявою від 24.03.2026 (вх. № 4-19/26 від 24.03.2026) про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила: накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать та містяться на відкритих рахунках Дочірнього підприємства “Мегатранс-2» у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми (позовних вимог) у розмірі 2 848 741 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2026 заяву від 24.03.2026 (вх. № 4-19/26 від 24.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Лінія 1» про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задоволено; вжито заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 2 848 741 грн шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Дочірньому підприємству “Мегатранс-2» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на всіх відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.05.2026 10:00 із викликом учасників справи.
На виконання вимог запиту (ухвали) Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 (вх. ГСОО 601/26 від 15.04.2026) щодо надсилання копії матеріалів справи № 916/1078/26, необхідних для розгляду апеляційної скарги, господарський суд супровідним листом від 16.04.2026 надіслав такі матеріали.
Частиною 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частиною 2 ст. 37 ГПК України передбачено, що з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3 ст. 38 ГПК України).
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частиною 7 ст. 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід (ч. 8 ст. 39 ГПК України).
У відповідності до ч. 11 ст. 39 ГПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру в заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді (колегії суддів) господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Разом з тим, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010, для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій). При цьому, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, з приводу суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей стосовно однієї зі сторін у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Як вбачається з наведених Дочірнім підприємством “Мегатранс-2» доводів, останнє зазначає свою незгоду саме з процесуальним рішення судді, а саме з постановленою ухвалою від 25.03.2026 за результатами розгляду заяви (вх. № 4-19/26 від 24.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Лінія 1» про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
При цьому, з наведеними доводами заявника, суд не погоджується, як з необґрунтованими, оскільки.
За змістом норм ГПК України під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом із ухваленням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Отже, процесуальним законодавством передбачено обов'язкові вимоги, яким повинна відповідати заява про забезпечення позову, та які мають враховуватися під час звернення до суду з відповідною заявою.
Положеннями ст. 139 ГПК України не передбачено обов'язку надсилання копії заяви про забезпечення позову відповідачу листом з описом вкладення.
Суд звертає увагу та те, що Дочірнє підприємство “Мегатранс-2» має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з датою реєстрації: 19.02.2024, тобто має доступ до електронної копії матеріалів вказаної справи та відповідно може відслідковувати рух та стан розгляду такої справи, отримувати надіслані документи іншими учасниками справи у власному електронному кабінеті.
При цьому, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).
Частиною 1 ст.141 ГПК передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Відповідач відповідних заяв, клопотань, які б підтверджували необхідність розгляду заяви про забезпечення позову з викликом не подавав.
Таким чином, наведені доводи заявника не є тими обставинами, з якими процесуальне законодавство пов'язує наявність підстав для відводу судді відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України.
Тобто, у поданій заяві про відвід судді Мусієнко О.О. заявником не наведено об'єктивних доказів, передбачених ч. 1 ст. 35 ГПК України, які б свідчили про наявність підстав (упередженість чи/та необ'єктивність) для відводу судді з розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а її доводи зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді.
Заява про відвід судді Мусієнко О.О. від розгляду справи № 916/1078/26 не містить доказів, які свідчать про упередженість або необ'єктивність судді, що, у свою чергу, суперечить приписам ст. 74 ГПК України, за якими на кожного учасника судового процесу покладений обов'язок доведення тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Інших мотивів, які б вказували на наявність підстав для відводу судді не наведено, відповідних доказів не надано.
Підстави, передбачені ГПК України, для заявлення суддею самовідводу, - відсутні.
Ураховуючи викладене, суд визнає заявлений Дочірнім підприємством “Мегатранс-2» відвід (вх. № 2-722/26 від 17.04.2026) судді Мусієнко О.О. від розгляду справи № 916/1078/26 необґрунтованим.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого Дочірнім підприємством “Мегатранс-2» відводу (вх. № 2-722/26 від 17.04.2026) судді Мусієнко О.О. від розгляду справи № 916/1078/26, матеріали справи підлягають передачі для визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід, відповідно до положень ст. 32 ГПК України.
Оскільки підготовче засідання по справі № 916/1078/26 призначено на 04.05.2026 о 10:00 заява про відвід судді Мусієнко О.О. надійшла до суду за три робочі дні до призначеного судового засідання, суд також визнав за необхідне застосувати приписи абзацу першого частини третьої статті 39 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати заявлений Дочірнім підприємством “Мегатранс-2» відвід (вх. № 2-722/26 від 17.04.2026) судді Мусієнко О.О. від розгляду справи № 916/1078/26 - необґрунтованим.
2. Передати заяву (вх. № 2-722/26 від 17.04.2026) Дочірнього підприємства “Мегатранс-2» про відвід судді Мусієнко О.О. від розгляду справи № 916/1078/26 на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили 17 квітня 2026 року з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 1 ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Мусієнко