про залишення заяви без руху
14 квітня 2026 року Справа № 915/408/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
розглянувши матеріали заяви
боржника: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Представник фізичної особи ОСОБА_1 адвокат Суховерська Олександра Вікторівна звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 09.04.2026 (вх. №5072/26), про неплатоспроможність боржника в порядку Книги п'ятої Кодексу України з процедур банкрутства.
Представник боржниці, посилаючись на п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема, прийняти заяву та відкрити провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ввести процедуру реструктуризацією боргів боржниці; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржниці; призначити керуючим реструктуризацією боргів арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича (свідоцтво №2017 від 09.11.2021); надати адвокату Суховерській Олександрі Вікторівні можливість брати участь у всіх судових засіданнях у справі про неплатоспроможність боржниці у режимі відеоконференції через систему відеоконференцзв'язку.
В обґрунтування поданої заяви представник боржниці вказує, що станом на дату звернення до суду боржниця має заборгованість перед кредиторами на загальну суму 898880,40 грн, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/408/26 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд застосовує норми ГПК України та КУзПБ.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у ст. 115, 116 КУзПБ.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
(Пункт 1 частини другої статті 115 виключено на підставі Закону №2971-IX від 20.03.2023)
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 КУзПБ у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) ім'я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв'язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності); 3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду; 4) перелік документів, що додаються до заяви.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема ч.3 ст. 116 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Крім того, за змістом п. 4 ст. 116 КУзПБ, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 124 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частинами 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Тобто, саме на заявника покладено обов'язок надання доказів на підтвердження своїх вимог.
З огляду на мету та цілі КУзПБ, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Саме така правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Відтак до боржника - фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відсутність доказів наявності кредиторів, первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
КУзПБ визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76, 77 ГПК України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Не надання всіх доказів до заяви про відкриття провадження у справі унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником.
Як вбачається з заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, остання подана до суду та підписана представником ОСОБА_1 адвокатом Суховерською Олександрою Вікторівною на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1297464, виданого 18.02.2026 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №б/н від 18.02.2026.
Статтею 56 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником в суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 ГПК України).
Частиною четвертою статті 60 ГПК України, яка є спеціальною статтею процесуального закону щодо належного підтвердження повноважень представника в суді, передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однак з ордеру серії АР №1297464, виданого 18.02.2026, не можливо встановити наявність повноважень у адвоката саме на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Самого договору №б/н від 18.02.2026, зазначеного у вищевказаному ордері, з якого можливо було б встановити обсяг повноважень адвоката, або довіреності на звернення до суду саме з заявою про неплатоспроможність (подача якої передбачена п.1 ч. 3 ст. 116 КУзПБ), до заяви про відкриття провадження у справі неплатоспроможність подано не було.
Також судом встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявницею не надано документи, що відповідають нормам КУзПБ та оформлені відповідно до законодавства, а саме:
1. У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявницею зазначено про наявність заборгованості перед кредиторами у загальному розмірі 898880,40 грн, однак конкретних обставин, що стали підставою для звернення до суду, зокрема відомостей щодо невиконання перед кредиторами зобов'язань не вказано, усіх визначених КУзПБ доказів суду не надано, чим порушено п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ.
З огляду на зазначене, суд зобов'язує ОСОБА_1 повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч. 2 ст.116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), з підтверджуючими доказами, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, відомості та докази припинення обов'язкових платежів тощо.
2. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Проте, наданий заявницею до заяви конкретизований список кредиторів не містить суми заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Крім того, заявницею не надано усіх доказів, що підтверджують її неплатоспроможність, зокрема, не надано копій усіх договорів, та інших доказів на підставі яких виникла заборгованість перед кредиторами, зазначеними нею у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та конкретизованому списку кредиторів.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту та частини договорів, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, від 13.05.2024 у справі №922/5486/23.
Надана заявницею роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором лише в сукупності з іншими первинними документами.
Так, відповідно до наданої роздруківки з сайту Українського бюро кредитних історій стосовно боржниці станом на 31.03.2026, загальна заборгованість останньої перед кредиторами становить 815651,50 грн, загальна сума обов'язкових платежів становить 537543,50 грн, поточна прострочена заборгованість становить 814301,50 грн, а за підрахунком заявниці загальна сума заборгованості перед кредиторами становить 898880,40 грн.
Також, заявниця у списку кредиторів указує про наявність заборгованості станом на 30.03.2026 перед наступними кредиторами: ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "АВЛЕКСКРЕДИТ", ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС", ТОВ "ФК "ЕЙС", ТОВ "КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ", ТОВ "ФК "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС", ТОВ "ФК "АРТЕМІДА-Ф", ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", проте, на підтвердження кредитних зобов'язань перед ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС", ТОВ "КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ" не надано взагалі жодних доказів, крім роздруківки з сайту Українського бюро кредитних історій.
За результатом указаних доказів неможливо буде здійснити аналіз відомостей та документів для досягнення мети підготовчого засідання, а саме підтвердження наявності кредитних зобов'язань та простроченої заборгованості, що утворилась у заявниці перед кредиторами внаслідок порушення останньою своїх зобов'язань, розмір яких, згідно тверджень заявниці, становить суму 898880,40 грн.
Таким чином, боржницею до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано належних доказів (судових рішень, договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог всіх кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням, нарахованих відсотків та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
З огляду на зазначене, суд зобов'язує ОСОБА_1 надати конкретизований список кредиторів, складений відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, належні та допустимі докази, які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням, нарахованих відсотків та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань та докази направлення запитів до фінансових установ та отриманих відповідей.
Суд звертає увагу, що відсутність у заявниці оригіналів доказів не звільняє її від обов'язку, визначеного п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов'язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів, у тому числі. У разі обґрунтованої неможливості подання зазначених заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ст. 81, ч. 3 ст. 164 ГПК України).
3. Суд зазначає, що в заяві взагалі відсутні посилання на конкретні докази, у тому числі, що підтверджують заборгованість перед кредиторами, що також унеможливлює встановлення судом обставин справи.
Так, суд наголошує, що обов'язок доказування обставин, викладених у заяві про неплатоспроможність, законодавством про банкрутство покладено саме на заявника. Суд не має здогадуватись, яку обставину доводить доданий до заяви доказ.
Указане унеможливлює перевірку судом обсягу поданих доказів, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Тобто, у тексті заяви заявницею має бути зазначено, що доказом відповідної обставини, факту, події або явища є відповідні документи (письмові докази), річ (речові докази), електронні докази.
Наприклад, якщо у тексті заяви є посилання на обставину щодо наявної заборгованості у боржника перед кредиторами, то у тексті заяви одразу необхідно зробити посилання на відповідні докази.
Отже, заявниці необхідно подати письмові пояснення з зазначенням обставин заборгованості та доказів, що підтверджують заборгованість по кожному кредитору.
4. Заявницею не додано належних доказів авансування винагороди арбітражного керуючого, як то передбачено у п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Так, відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.
Таким чином, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство необхідно надати докази авансування винагороди арбітражному у розмірі 49920,00 грн.
Судом встановлено, що звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявницею не надано до суду докази авансування винагороди арбітражному керуючому у встановленому порядку та розмірі, натомість, посилаючись на абз. 7 пункту 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ надано копію Угоди, укладеної 18.02.2026 між боржницею та арбітражним керуючим Каратуном Є.Є. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2017 від 09.11.2021). За вказаною угодою арбітражний керуючий зобов'язується виконувати свої повноваження, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з метою відновлення платоспроможності заявника в процесі здійснення судових процедур, визначених Кодексом, в провадженні у справі про неплатоспроможність, яка має бути відкрита у господарському суді за місцезнаходженням заявника, а заявник зобов'язується здійснювати виплату грошової винагороди арбітражному керуючому на умовах цієї угоди та її додатків.
Ціна угоди складається із сум грошової винагороди арбітражного керуючого в розмірі 49920,00 грн. Виплата винагороди здійснюється заявником безготівковим платежем на поточний рахунок арбітражного керуючого. Виплата винагороди здійснюється заявником щомісячно орієнтовно по 4992,00 грн протягом десяти місяців з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (розділ ІІІ угоди від 18.02.2026).
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Дослідивши подану до суду угоду, суд встановив, що погоджений сторонами угоди порядок виплати винагороди на рахунок арбітражного керуючого не відповідає приписам законодавства про банкрутство, оскільки згідно ч. 2 ст. 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
Крім цього, суд звертає увагу, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого; зловживання правами арбітражного керуючого; подання до суду неправдивих відомостей; відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; припинення діяльності арбітражного керуючого; наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.
До того ж, у разі непризначення арбітражного керуючого, з яким укладено угоду, або його відсторонення судом, фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що додана до заяви угода щодо винагороди арбітражному керуючому не є належним доказом альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.
5. Заявницею у заяві про відкриття провадження у справі не зазначено відомостей, визначених ч. 5 ст. 34 КУзПБ.
Так, нормами КУзПБ передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника, у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (неплатоспроможність) обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації боргів боржника; в процедурі погашення боргів боржника; відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подачу грошових вимог, згідно переліку кредиторів, який визнає боржник та їх правової допомоги, тощо (аналогічна правова позиція в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі №910/11518/20).
При цьому, як вже зазначено судом, заявником надано угоду від 18.02.2026, укладену між арбітражним керуючим Каратуном Є.Є. та ОСОБА_1., відповідно до якої ціна угоди складається із сум грошової винагороди арбітражного керуючого в розмірі 49920,00 грн; виплата винагороди здійснюється заявником безготівковим платежем на поточний рахунок арбітражного керуючого; виплата винагороди здійснюється заявником щомісячно орієнтовно по 4992,00 грн протягом десяти місяців з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відомостей щодо походження коштів на оплату винагороди арбітражного керуючого та для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, суду не надано.
Доказів наявності у боржниці коштів (з урахуванням суми, яка щомісяця залишатиметься боржниці на задоволення побутових потреб в розмірі 6000,00 грн та щомісячне погашення вимог кредиторів згідно плану реструктуризації боргів в сумі 14981,34 грн) для оплати витрат у справі суду не надано.
У зв'язку з чим, суд зобов'язує, боржницю надати докази наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 3 ст. 37 КУзПБ, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки на стадії прийняття господарським судом та перевірки форми та змісту заяви про неплатоспроможність, а також на етапі вирішення питання щодо можливості призначення підготовчого засідання встановлено, що зміст заяви не відповідає вимогам ч. 3 ст. 162 ГПК України та ст. 115, 116 КУзПБ, зазначена заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху до виправлення недоліків та подання суду відповідних доказів.
Зазначені вище недоліки заяви слід усунути шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків заяви, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 2, 34, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Залишити без руху заяву ОСОБА_1 від 09.04.2026 (вх. №5072/26) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Встановити заявниці строк для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
3. Роз'яснити заявниці, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В.С. Адаховська