07.04.2026 Справа № 914/2277/25
Господарський суд Львівської області у складі судді М.М. Петрашка, розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради
до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап"
про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння
за участю представників:
від прокуратури Максимовська С.С.
від позивача Поліщук О.С.
від відповідача не з'явився
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2277/25 за позовом керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.
31.07.2025 відповідачем подано заяву (вх.№20330/25) про залишення позовної заяви без руху.
26.08.2025 відповідачем подано відзив (вх.№22251/25) на позовну заяву, в якому Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" просить залишити позов без розгляду.
У підготовче засідання з'явились прокурор та представник позивача, які заперечили проти задоволення заяв відповідача про залишення позовної заяви без руху і про залишення позову без розгляду.
Розглянувши заяву відповідача (вх.№20330/25) про залишення позовної заяви без руху, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні з огляду на таке.
Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач зазначив, що при зверненні до суду з позовною заявою прокурором не подано доказів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, а також не подано експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, чинної станом на дату подання позовної заяви.
Таким чином, на думку відповідача позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку з недодержанням прокурором вимог частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
У справі №914/2277/25 позов пред'явлено прокурором в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування про витребування земельної ділянки від недобросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21 звернув увагу на те, що положення частини п'ятої статті 390 Цивільного кодексу України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини п'ятої статті Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню.
Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
При цьому у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 Цивільного кодексу України без застосування приписів частини п'ятої статті 390 Цивільного кодексу України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п'ятої статті 390 Цивільного кодексу України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.
Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №354/160/25, від 01.12.2025 у справі №354/419/25, від 19.11.2025 у справі № 523/14914/24.
Щодо доводів відповідача про те, що прокурору необхідно долучити документи, які підтверджують вартість спірного майна, з урахуванням експертно-грошової оцінки земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, здійснити оплату судового збору, відповідно до вартості спірного майна, а також надати суду належні докази такої оплати, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Судом встановлено, що прокурор при визначенні ціни позову керувався відомостями про нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на дату формування витягу, а саме станом на 11.07.2025.
Згідно із долученим до матеріалів справи витягом №НВ- 9970487662025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:005:0026 становить 589543,49 грн.
Згідно із частиною 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
До того ж, відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.10.2021 у справі №918/188/21 про те, що чинним процесуальним законодавством позивача не зобов'язано проводити актуалізацію ринкової вартості майна, що є предметом позову, до того ж прокурор не має можливості замовити оцінку спірного майна, оскільки відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об'єкта.
Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже й суми судового збору, здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів. Такі обставини є предметом доказування.
Таким чином, якщо на момент пред'явлення позову встановити точну дійсну ціну позову неможливо, і суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, не має права зобов'язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху відповідно до частини одинадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України, а має встановити ціну позову при розгляді справи та здійснити розгляд справи по суті, і відповідно до статті 129 цього Кодексу розподілити судові витрати за результатами такого розгляду, зокрема стягнувши недоплачений судовий збір.
Водночас, законодавча вимога внести на депозитний рахунок суду грошову суму, так само як сплата судового збору, не може розглядатись як обмеження права на доступ до суду, що саме собою є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2022 у справі №910/19980/20).
З огляду на вищезазначене, з урахуванням відсутності належних доказів ринкової вартості спірного майна та підстав для визначення іншого розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову у справі №914/2277/25, суд дійшов висновку, що заява відповідача про залишення позовної заяви без руху не підлягає задоволенню.
Розглянувши заяву відповідача (вх.№22251/25 від 26.08.2025) про залишення позову без розгляду, яка міститься у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні з огляду на таке.
Обґрунтовуючи заяву про залишення позову без розгляду, відповідач посилається на пункт 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності, зазначаючи при цьому те, що оскільки Львівська міська рада є суб'єктом (правонаступником суб'єкта), який безпосередньо вчинив дії, що на думку прокурора, спричинили шкоду державним інтересам, вона не має достатніх правових підстав (процесуальної дієздатності) для звернення до суду з відповідним позовом.
Крім того відповідач, посилаючись на пункт 2 частини 1 статті 226 ГПК України, просить залишити позов без розгляду у зв'язку з відсутністю повноважень прокурора на звернення до суду, вказуючи на те, що до позовної заяви не долучено службового посвідчення прокурора, тобто документів, якими повинні підтверджуватись повноваження такого прокурора.
Відповідно до частин 1-3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно із частино 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Так, керівником Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 53 Господарського процесуального кодексу України подано до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави в особі Львівської міської ради до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" про витребування з незаконного володіння у комунальну власність Львівської територіальної громади в особі Львівської міської земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:005:0026, площею 0,0982 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095988846101, номер запису про право власності: 39295987.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив про незаконність набуття відповідачем земельної ділянки у приватну власність.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, факт перебування ОСОБА_1 на вказаній посаді на час підписання та подання позовної заяви підтверджено долученою до матеріалів справи копією наказу Львівської обласної прокуратури від 12.03.2021 №370к.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20; у постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц прокурор визначає склад сторін самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.
Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для визначення Львівської міської ради позивачем у справі, суд зауважує, що прокурор захищає інтереси територіальної громади у спосіб витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі статті 387 Цивільного кодексу України, а не шляхом оскарження рішень органу місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 86), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 38), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 33) та від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 49).
Повноваження міської ради як суб'єкта владних повноважень у земельних відносинах визначаються приписами статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема землю; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Як вказав прокурор у позовній заяві, саме бездіяльність Львівської міської ради в частині не звернення до суду і з позовною заявою про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки свідчить про не здійснення нею захисту інтересів Львівської територіальної громади та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів держави.
Як встановлено судом, Франківська окружна прокуратура м. Львова листом звернулася до Львівської міської ради від 30.04.2025 №14.51/04-14-3228вих-25, в якому просила повідомити про вжиті Львівською міською радою заходи для захисту інтересів держави щодо законності передачі у приватну власність земельної ділянки.
На виконання вимог пункту 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Франківською окружною прокуратурою міста Львова листом №14.51/04-14-5289вих-25 від 15.07.2025 повідомлено Львівську міську раду про намір звернутися до суду із позовною заявою в інтересах держави в її особі до Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" про витребування земельної ділянки.
Отже, з урахуванням обраного способу захисту та суб'єктного складу учасників спору, беручи до уваги наведені прокурором обґрунтування щодо підстав для представництва в суді законних інтересів держави відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», суд дійшов висновку про доведеність статусу позивача Львівської міської ради, як уповноваженого суб'єкта у правовідносинах щодо витребування земельної ділянки.
Таким чином, з урахуванням наведеного, доводи відповідача щодо необхідності залишення позову у даній справі без розгляду на підставі пунктів 1 і 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними.
Згідно з частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи наведене, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви, враховуючи те, що судом з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Керуючись статтями 2, 162, 164, 172, 174, 177, 182, 183, 185, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви відповідача (вх.№20330/25 від 31.07.2025) про залишення позовної заяви без руху - відмовити.
2. У задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, що міститься у відзиві на позовну заяву (вх.№22251/25 від 26.08.2025) - відмовити.
3. Закрити підготовче провадження у справі №914/2277/25.
4. Призначити справу до судового розгляду по суті на 16.04.2026 на 13:40 год у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128, зал судових засідань № 7 (2-й поверх).
5. Явка учасників справи в судове засідання на власний розсуд.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Петрашко М.М.