вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
17 квітня 2026 рокуСправа № 912/3252/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю., прокурора Мороза В.С., представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Шишки В.Ю. матеріали справи №912/3252/25
за позовом керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області,
поданим в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області),
до відповідача - 1 Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області,
відповідача - 2 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про скасування державної реєстрації земельної ділянки,
Керівник Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (далі - відповідач-1), Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - відповідач-2), в якій просить скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9026 площею 17,9088 га, з покладенням на відповідачів судових витрат із сплати судового збору.
На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що під час прийняття рішень щодо формування та реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9026, площею 17,9088 га як землі сільськогосподарського призначення не було враховано, що територія такої земельної ділянки належить до земель природно-заповідного фонду, чим порушено статті 19, 20, 43-45, 122, 150 Земельного кодексу України, статті 6, 7, 9, 26, 53, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Прокурор зазначає, що ДП "Ліси України" є землекористувачем спірної земельної ділянки і має обов'язок щодо забезпечення режиму охорони та збереження території об'єкта природно-заповідного фонду - ботанічного заказника місцевого значення "Братерські яри".
Прокурор також вказує, що відповідач-1, будучи власником та розпорядником спірної земельної ділянки, має обов'язок здійснення контролю за збереженням та цільовим призначенням земель, розташованих на території Олександрівської селищної територіальної громади.
Ухвалою від 05.01.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3252/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 03.02.2026.
14.01.2026 від відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, серед іншого, що спір не підсудний господарським судам.
19.01.2025 від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
26.01.2026 від відповідача - 2 надійшли заперечення на відповідь прокурора на відзив.
Протокольною ухвалою від 03.02.2026, надалі оформленою окремим документом, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 03.03.2026.
Судове засідання 03.03.2026 не відбулося з технічних причин, що унеможливили технічну фіксацію судового процесу та проведення засідання за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) ЄСІТС.
Ухвалою від 03.03.2026 суд призначив судове засідання на 02.04.2026.
У судовому засіданні 02.04.2026 оголошувалась перерва до 17.04.2026.
У судовому засіданні 17.04.2026 брали участь прокурор і представник відповідача-2, інші учасники справи правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про дату, час і місце його проведення були належно повідомлені.
У судовому засіданні 17.04.2026 суд дійшов висновку про непідсудність справи господарським судам, з таких підстав.
З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародне і національне законодавство передбачає принцип спеціалізації судів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною другої статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із закріпленими в пункті 6 частини першої статті 20 зазначеного Кодексу правилами господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно ж до пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог. Подібні правові висновки сформовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 210/5659/18, від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18, від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/41966/21 та інших.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
За такого, вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.
Так, за пунктом 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Тобто наведена норма ГПК України визначає, що вимоги щодо реєстраційних дій можуть розглядатися господарськими судами за певних умов. Такі вимоги повинні бути, зокрема, похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.
Водночас у справі, що розглядається, ані прокурор, ані Держекоінспекція як орган, уповноважений державою у спірних правовідносинах, не заявляють будь-які речові права на спірну земельну ділянку, право комунальної власності на ділянку ніким не спростовується.
Тобто спірні правовідносини у справі не пов'язані з необхідністю захисту речового права на земельну ділянку, що свідчить про відсутність приватноправового характеру спірних правовідносин та наявність публічно-правового спору.
Тож у цьому випадку позов прокурора звернуто з метою захисту суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо збереження та охорони об'єкта природно-заповідного фонду (ботанічного заказника місцевого значення), а не з метою захисту права комунальної власності, а тому ця справа підсудна адміністративним судам.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 912/788/25.
Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №804/3091/18, від 06.06.2018 у справі № 811/289/16, від 17.10.2018 у справі № 822/1544/16, постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 806/1592/16, від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а, від 11.06.2019 у справі №820/2639/18, від 26.09.2019 у справі №804/2272/17, від 21.11.2019 у справі №325/283/16-а (2-а/325/3/2016), від 05.12.2019 у справі № 400/2509/18, від 17.12.2019 у справі № 816/844/18 неодноразово висловлювався правовий висновок стосовно права органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування або органу державної влади, іншого суб'єкта публічно-владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з метою захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади чи належного виконання своїх функцій.
Посилання прокурора на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 340/6201/23 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі № 912/2450/24 суд не приймає, оскільки в питанні застосування норм права підлягають до врахування висновки Верховного Суду.
Зокрема, за приписами частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За нормами частини п'ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Щодо постанови Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 912/808/25, суд зазначає, що така постанова не містить висновків, пов'язаних з предметною підсудністю. За змістом постанови убачається, що підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції є необхідність установлення вказаних у постанові обставин справи.
Водночас висновки щодо предметної підсудності сформовані у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 912/788/25, які є обов'язковими до застосування судами з огляду на приписи частини четвертої статті 236 ГПК України, частини п'ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини у справі не пов'язані з наявністю приватноправових відносин, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому провадження у справі слід закрити з огляду на приписи пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Керуючись статтями 231, 234, 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Закрити провадження у справі № 912/3252/25 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Роз'яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в десятиденний строк може бути оскаржена безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.
Копії ухвали направити до електронних кабінетів учасників справи.
Дата складення повної ухвали - 17.04.2026.
Суддя Б.М. Кузьміна