вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/680/26
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про вжиття заходів забезпечення позову
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент", м. Київ
до Бучанської районної державної адміністрації Київської області (Бучанська РДА), Київська обл., м. Буча
про визнання незаконним та скасування розпорядження №224 від 25.11.2025 та визнання договору оренди недійсним
Без виклику представників сторін.
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" звернулось до суду з позовом до Бучанської районної державної адміністрації Київської області (Бучанська РДА) про визнання незаконним, скасування розпорядження Бучанської районної державної адміністрації Київської області від 25.11.2025 № 224 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» та визнання дійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3222485901:01:015:5007 від 15.01.2026 р.
15.04.2026 року через систему "Електронний суд" представник позивача в порядку ст. ст. 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
- накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5007 площею 13.7617 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка;
- заборонити Бучанській районній державній адміністрації Київської області в будь-який спосіб передавати в користування третім особам, здійснювати поділ, змінювати межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:015:5007 площею 13.7617 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка;
- заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державному реєстратору Держгеокадастру вчиняти (здійснювати) реєстраційні дії та/або вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру України, приймати рішення про державну реєстрацію поділу та зміни меж щодо нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:015:5007 площею 13.7617 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка;
- заборонити Бучанській районній державній адміністрації Київської області приймати рішення/розпорядження про: передачу в користування, укладення договорів оренди, проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права оренди, поділу, зміну меж щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:015:5007 площею 13.7617 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що, незважаючи на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" з листом № 20/09/24 від 20.09.2024 щодо оформлення прав користування земельною ділянкою, Бучанською районною державною адміністрацією Київської області 25.11.2025 було прийнято розпорядження №224, яким надано дозвіл на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:015:5007.
Крім того, на адвокатський запит від 30.01.2026 № АБ 30-01/26 Бучанська районна державна адміністрація листом від 11.02.2026 № 01/3-28-714-2026 надала копію розпорядження від 25.11.2025 №224 та документи, що стали підставою для його прийняття, а саме листи військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2025, 10.10.2025 №3191, від 18.09.2025 №116/2/15/88951, від 01.10.2025 №116/2115/88951, у яких військова частина просить надати дозвіл на поділ земельної ділянки та подальше її відведення у зв'язку з переданням на її баланс підземного сховища.
Додатково необхідність у вжитті заходів забезпечення позову існує через те, що військова частина НОМЕР_1 вчиняє активні дії щодо освоєння земельної ділянки, зокрема, щодо будівництва свердловини та виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки, тоді як над підземним бомбосховищем розміщене майно, яке зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком Рент".
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Таким чином, дослідивши збалансованість інтересів сторін, надавши оцінку поданим матеріалам щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно вплинути на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" по сплаті судового збору за положеннями статті 129 ГПК України та Закону України “Про судовий збір» відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 129, 136, 140, 234 ГПК України, суд
постановив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" у задоволені заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може бути оскаржена у встановленому порядку.
Ухвалу підписано - 17.04.2026 року.
Суддя Л.Я. Мальована