ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2026Справа № 910/15533/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
За позовом Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів"
вул. Дегтярівська, 38-44, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 16286441
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОТАТО КОМПАНІ"
просп. Володимира Івасюка, 11А, кв 110, м. Київ, 04210; ідентифікаційний код 45669283
про стягнення 28 836,25 грн.
Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі-позивач) звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОТАТО КОМПАНІ" (далі-відповідач) про стягнення коштів у розмірі 28 836,25 грн. - штрафних санкцій за Договором про закупівлю від 10.09.2025 № 221.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15533/25 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.12.2025 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 18.12.2025.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/15533/25, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Позивач/Поліграфкомбінат «Україна»/Покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «ПОТАТО КОМПАНІ» (далі - Відповідач/ Постачальник/ТОВ «ПОТАТО КОМПАНІ») уклали договір про закупівлю від 10.09.2025 № 221 (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язаний поставляти Покупцю свіжі овочі та фрукти (далі - Товар), а Покупець приймати та оплачувати такий Товар.
Відповідно до пункту 5.2 Договору Постачальник зобов'язаний впродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання заявки Покупця поставити Покупцю замовлену партію товару в кількості та асортименті, що визначена у заявці Покупця.
Покупець направив заявки Постачальнику, а саме: 10.10.2025, 14.10.2025, 24.10.2025, 31.10.2025, 04.11.2025, 17.11.2025, 18.11.2025 та 21.11.2025, однак останній не поставив Товар в повному обсязі по кожній заявці.
Покупець звертався до Постачальника з листами від 17.10.2025 № 47/3671, від 31.10.2025 № 47/3781, від 06.11.2025 № 47/3857 та від 24.11.2025 № 47/4039 щодо виконання умов Договору.
Проте, Постачальник продовжив порушувати умови Договору з поставки Товару та листом від 11.11.2025 вих. № 01/11 запропонував укласти додаткову угоду до Договору на зменшення загальної суми договору в частині непоставленого Товару та підвищити ціну на окрему позицію Товару виходячи з поточної ринкової ситуації.
Листом від 14.11.2025 № 47/3938 Поліграфкомбінат «Україна» направив відповідь Постачальнику та поінформував, що відповідно до законодавства (п.п. 2 п. 19 Постанова КМУ «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12 жовтня 2022 р. № 1178), він не має права раніше 90 днів з дня підписання Договору ініціювати внесення змін до нього щодо збільшення ціни за одиницю Товару.
Покупець звернувся до Постачальника з претензією від 26.11.2025 № 02/4071 щодо порушень умов Договору та вимогою сплатити пеню і штраф, які передбачені Договором.
Однак, Постачальник листом від 02.12.2025 Вих. № 01/02 відповів, що Покупець не має права самостійно нараховувати, утримувати або стягувати штрафні санкції без рішення суду та повідомив, що поставка Товару неможлива у зв'язку з сезонністю.
Таким чином, звертаючись до суду із позовом Позивач просить стягнути із Відповідача 13 309,20 грн. - пені за прострочення терміну поставки та 15 527,05 грн. - штрафу.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 8.2 Договору при порушені Постачальником строку поставки Товару за Договором Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості Товару за Договором, за кожен день порушення впродовж всього періоду існування такого порушення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7% від загальної вартості Товару за цим Договором.
Таким чином, керуючись умовами пункту 8.2 Договору, Постачальник зобов'язаний сплатити Поліграфкомбінату "Україна" 13 309,20 грн. - пені за прострочення терміну поставки та 15 527,05 грн. - штрафу.
Оскільки Відповідачем не доведено належними доказами факту своєчасного та повного постачання товарів відповідно до умов укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку про те, що заявлена Позивачем вимога про стягнення з Товариства 13 309,20 грн. - пені за прострочення терміну поставки та 15 527,05 грн. - штрафу, згідно з пунктом 8.2. договору є обґрунтованою.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОТАТО КОМПАНІ" (просп. Володимира Івасюка, 11А, кв 110, м. Київ, 04210; ідентифікаційний код 45669283) на користь Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (вул. Дегтярівська, 38-44, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 16286441) 13 309,20 грн. - пені, 15 527,05 грн. - штрафу та 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов