пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 квітня 2026 року Справа № 903/239/26
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОУДСТАР»
до відповідача: фізичної особи-підприємця Дикун Олени Василівни
про стягнення 97974,66 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Шинкарчук А.В., адвокат, ордер серії АХ№1333242 від 10.03.2026 (поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);
від відповідача: н/з.
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
установив:
10.03.2026 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОУДСТАР» звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Дикун Олени Василівни про стягнення штрафу у сумі 78177,66 грн та безпідставно отримані кошти у сумі 19797 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань згідно договору на транспортні послуги №123 від 16.12.2025 в частині своєчасної доставки та розвантаження вантажу. Крім того, позивачем сплачено відповідачу грошові кошти у сумі 19797,00 грн за понаднормовий простій автомобіля, які на їхнє переконаня в силу приписів ст. 1212 ЦК України, є безпідставно набутими грошовими коштами, які підлягають поверненню.
Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.04.2026.
30.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позову заяву у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача, на користь відповідача, суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 12300,00 грн. Зокрема зазначає, що спроба застосувати штрафні санкції з Договору №123 до правовідносин, що виникли з заявки №0912/2АП, є безпідставною, оскільки суперечить ст.5 ЦК України (дія актів цивільного законодавства у часі) та порушує принцип визначеності договірних зобов'язань. Застосування санкцій за «несвоєчасне подання на розвантаження» за наявності в заявці лише дати «прибуття на термінал» є порушенням принципу диспозитивності та визначеності господарського зобов'язання. Оскільки немає визначеної дати розвантаження, то немає її прострочення, і, відповідно, штрафні санкції нараховуватися не можуть. Відповідно до ч.1 ст.17 Конвенці] про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, - перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, така відповідальність суворо обмежена Конвенцією. Так, згідно п.5 ст.23 КДПВ, - у випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку , перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення. Тобто, лише доведений збиток може пред'являтися позивачем у вигляді вимоги. Щодо вимоги ТОВ «ЛОУДСТАР» про повернення помилково сплачених за простій транспортного засобу коштів, то такі вимоги є необґрунтованими. Наднормовий простій транспортного засобу мав місце під час виконання перевезення і сторони погодили суму належну до сплати. Позивач добровільно сплатив за простій транспортного засобу, згідно виставленого ФОП Дикун О.В. рахунку. Тому, вимога стягнути кошти як «безпідставно отримані» (за ст.1212 ЦК України) є юридично помилковою. Перевізник приступив до виконання спірного перевезення в погоджений сторонами день - 11 грудня 2025 р. Цього дня, автопоїзд ФОП Дикун О.В. прибув на завантаження, завантажився і зареєструвався в чергу для проходження митних процедур. За даними інформації, отриманої в електронному вигляді із Електронної системи перетину кордону, через надмірну перевантаженість митниці, перетин кордону на виїзд з України був призначений, лише, на вечір 17 грудня 2025 р. Таке тривале очікування проходження митних процедур є нетиповим явищем, яке не залежить від волі перевізника і яке він не міг передбачити і якому не міг запобігти. Фактично, з урахуванням часу митного оформлення українською та польською прикордонними митницями, доставка вантажу до початку сезону різдвяних свят стала об'єктивно неможливою. У зв'язку з цим, сторонами договору перевезення, шляхом обміну повідомленням у застосунку Viber, здійснювалася постійна комунікація і пошук виходу із ситуації яка склалася. Не зважаючи на те, що існувала письмова домовленість про те, щоб свята водій провів вдома, 19 грудня 2025 р. позивач, діючи вкрай недобросовісно, надсилає вимогу в якій повідомляє про звернення до органів поліції з метою встановлення місцезнаходження вантажу - це в той час, коли представник позивача написала, що водію буде «Краще вдома». Водій, як годиться, поставив автопоїзд на охоронювану стоянку і очікував подальших інструкцій на території України. Подібна недобросовісна поведінка позивача, викликала відповідну реакцію перевізника, який попросив збільшити вартість перевезення, враховуючи наднормовий простій завантаженого транспортного засобу на території України. З приводу односторонніх вимог та запитів, які направлялися позивачем протягом строку виконання перевезення - то ні підтвердити, ні спростувати їх отримання відповідач на даний час не має змоги, оскільки помічниця (член родини ОСОБА_1 ) яка ймовірно отримувала повідомлення, в даний час перебуває за кордоном. У будь-якому разі, долучення до позову цих запитів і односторонніх вимог не є підставою для зміни погоджених у Заявці умов перевезення. Даний відзив долучено до матеріалів справи.
06.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла відповідь на відзив. При цьому позивач заперечує проти нарахованих відповідачем витрати на правову допомогу у сумі 12300,00 грн. У відповіді на відзив зокрема зазначає, що сам відповідач підтвердив, що послуга була ним надана на підставі Заявки на перевезення №0912/2АП від 09.12.2025 р. та Договору на транспортні послуги №123 від 16.12.2025. Сторони погодили, що заявка на перевезення №0912/2АП від 09.12.2025 р. є складовою договору на транспортні послуги №123 від 16.12.2025 р., що було підтверджено відповідачем, зазначивши реквізити цих документів в Акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 7 від 19.01.2026 р. Отже, сторони недвозначно узгодили, що вантаж повинен бути доставлений до вантажеотримувача у строк до 18 грудня 2025 р. Намагання відповідача переконати суд, що сторони під словами «прибутя на термінал» розуміли прибуття на митний термінал, є маніпулюванням словами для ухилення від відповідальності за допущені порушення взятих на себе зобов'язань. Посилання відповідача на безпідставність вимог позивача щодо стягнення з нього штрафних санкцій спростовується висновками Верховного Суду. Щодо посилання відповідача про добровільність сплати позивачем рахунку №338 від 23.12.2025 р. за понаднормовий прості автомобілю і як наслідок втрати права на його повернення, суперечить умовам договору, оскільки будь-які витрати перевізника повинні бути підтверджені документально. Відсутність документально підтверджених витрати перевізника свідчить про безпідставне їх отримання, а отже в силу ст. 1212 ЦК України мають бути повернуті позивачу. Позивач звертає увагу на повідомлення від 16 грудня 2025 року з показником часу 21:07, що надійшло від менеджера відповідача, Вікторії Дикун. Так у повідомленні від 16 грудня 2025 року з показником часу 21:07, що є у розпорядженні позивача, менеджер відповідача Вікторія Дикун повідомляє, що водій не встигає розвантажитись до 19 грудня, а зможе лише в понеділок 22 грудня. В той же час, у файлі який надав відповідач, у тому ж самому повідомленні від 16 грудня 2025 року з показником часу 21:07, відсутня інформація про неможливість розвантажитись до 19 грудня, а міститься лише інформація про начебто узгодження дати розвантаження тільки на 22 грудня. Крім того, у файлі який надав відповідач, у тому ж самому повідомленні від 16 грудня 2025 року з показником часу 21:10, міститься інформація про начебто узгодженість сторонами дати розвантаження на 22 грудня. В той же час, у тому ж самому повідомленні від 16 грудня 2025 року з показником часу 21:10, що міститься у позивача, інформація щодо узгодженості дати розвантаження на 22 грудня відсутня. При ретельному обстеженні цих двох файлів вбачається, що повідомлення від 16 грудня 2025 року з показниками часу 21:07 та 21:10 були відредаговані, оскільки в самих цих повідомленнях міститься посилання на їх редагування. Отже можна дійти висновку, що відповідач штучно підлаштовує докази на свою користь, намагаючись ввести в оману суд, щодо обумовленої сторонами дати розвантаження вантажу. Дана відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.
07.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зокрема зазначає, що заявка на перевезення №0912/2АП укладалася сторонами спору як самостійний договір перевезення конкретного вантажу. У ній були погоджено всі істотні умови, характерні для договору перевезення (передбачені ст.50 Закону України «Про автомобільний транспорт»). До моменту укладення загального (рамкового) Договору №123, сторонами уже був виконаний повний алгоритм дій, необхідних для укладення договору перевезення у формі заявки: 1) був узгоджений транспорт, маршрут, строки доставки до терміналу, ціна послуги, порядок розрахунків та інші істотні умови; 2) перевізник прийняв усі запропоновані умови цього перевезення та надав транспортний засіб для завантаження; 3) на підтвердження укладення саме цього договору перевезення (у вигляді заявки №0912/2АП) в порядку ст.909 ЦКУ, ст.ст.4, 9 КДПВ була складена накладна CMR; 4) на підставі саме цієї заявки та накладної CMR перевізник приступив до виконання спірного перевезення. Всі ці дії відбулися до моменту укладення загального Договору №123, який був покликаний врегулювати рамкові умови подальшої співпраці, яка можливо буде налагоджена шляхом подання замовлень на нові перевезення. Підписуючи загальний договір 16 грудня 2025 р. ні позивач, ні відповідач не зробили заяв про те, що його дія буде поширюватися саме на раніше укладену Заявку №0912/2АП, щоб додати до неї штрафи. У Заявці №0912/2АП є єдина згадка про строк, вказано - Дата прибуття на термінал: Max до 18 грудня включно 2025р. Таким чином, дата стосувалася прибуття на митний термінал (Вантажно-митний комплекс - так розумів перевізник) і не стосувалася моменту і місця розвантаження. Позивач не наводить жодного доказу, що сторони узгоджували саме дату розвантаження авто. Перевізник запізнився на митне очищення - не по своїй вині. Однак відповідальність за доставку вантажу до митного терміналу (для митного очищення) сторонами передбачена не була. У договорі, якщо його і застосовувати до спірного перевезення, була передбачена відповідальність за порушення строків доставки автомобіля в пункт розвантаження, проте, строк розвантаження - сторонами спору не погоджувалися взагалі. Відповідач частково погоджується з твердженням позивача про те, що умови договорів про штрафи прямо не суперечать Конвенції. Таким чином, деякі суди застосовують штрафи за подібні порушення, а інші суди - відносяться до цього питання категорично, і вважають, що перевізник може нести відповідальність, лише, в межах заподіяних ним збитків. Стосовно вимоги про повернення коштів за простій (рахунок №338). Позивач не лише сплатив рахунок, але й у переписці Viber прямо просив: просто виставляйте рахунок за простій. Це окремо буде оплачуватись. Така позиція позивача є актом визнання боргу. Принцип суперечливої поведінки (ст.3, 13 ЦК України) унеможливлює зворотну вимогу. З приводу редагування переписки - то це нормальна практика виправлення помилок у месенджерах. У переписці Viber від 16.12.2025 (21:07) позивач односторонньо змінив попередню домовленість про розвантаження 22 грудня і повідомив, що вантажоодержувач готовий прийняти 19 грудня. Потім, коли перевізник поставив питання «то як робити?», позивач відповів: «Ну якщо є можливість, то хай не їде, щоб там не сидіти. Краще вдома». Після цього позивач надіслав вимогу з погрозою звернення до поліції - у той час, коли сам рекомендував водію залишатися вдома. Позивач намагається відповідальність за недоліки у своїй роботі - перекласти на перевізника. З приводу того що в Акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) №7 від 19.01.2026 було посилання як на Заявку так і на Договір, то це нормальна практика складання подібних документів. Акт формувався бухгалтером; на момент його складання і Заявка, і Договір були чинними. Саме тому у Акті було посилання на два вказаних документи. Бухгалтер підприємства не вникала в юридичні тонкощі правовідносин між сторонами і поставила на документі свій підпис. Відповідач нормально сприймає підписаний бухгалтером документ, не буде оспорювати його - однак, дотримується чіткої позиції про те, що положення, передбачені цим Договором не можуть бути застосовані до правовідносин, які остаточно були сформовані значно раніше. Щодо пункту 9.3 Договору №123, на який покликається позивач, щоб застосувати штрафні санкції, - просимо прийняти до уваги наступні міркування. Пункт 9.3 має дві самостійні диспозиції, які підлягають простому та буквальному прочитуванню. Перше речення - «всі раніше укладені Договори … вважаються такими, що втратили силу» - стосується ймовірних попередніх договорів (таких же рамкових - якщо такі були). Друге речення - «Якщо такі Договори … не укладались , а відповідні відносини виникли…» - застосовується лише у випадку, коли до укладення Договору №123 між сторонами не було жодного письмового договору, а існували фактичні відносини . У конкретному випадку Заявка №0912/2АП реально була укладена 09 грудня 2025 р., тому друга частина п. 9.3 застосовуватися до неї не може. Перша частина, також, не може автоматично припиняти виконуваний договір перевезення без згоди сторін - бо це б суперечило принципу добросовісності та стабільності господарського обороту. Таким чином, зміни до вже укладеного договору перевезення (підтвердженого накладною CMR) не можуть вноситися «заднім числом» через загальний рамковий договір без явної і чіткої згоди сторін щодо застосування його положень до конкретного перевезення. Тому посилання позивача на п.9.3 є безпідставними. Дане заперечення на відповідь на відзив долучене до матеріалів справи.
10.04.2026 через систему “Електронний суд» надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОУДСТАР» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ.
Ухвалою суду від 14.04.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОУДСТАР» про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ задоволено. Постановлено подальші судові засідання за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОУДСТАР» адвоката - Шинкарчука А.В. по справі № 903/239/26 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ.
15.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання у якому просить суд долучити до матеріалів справи лист-підтвердження №561 від 15.04.2026 р. виданий вантажевідправником - ТОВ «Епіцентр К».
Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч. 1 ст. 113 ГПК України).
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1, 2 ст. 118 ГПК України).
Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином пропущений процесуальний строк, встановлений законом може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.
Суд зазначає, що строк на подання доказів (разом з позовом) встановлений законом закінчився, тому доказ позивача, в силу положень ч.8 ст. 80 та ч.2 ст. 118 ГПК України, не приймається до розгляду.
15.04.2026 представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належно був повідомлений про час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні 15.04.2026 представник позивача не заперечив щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Відповідно до ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, постановив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.05.2026.
Згідно із ч. 2 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 80, 118, 120, 195, 234 ГПК України, господарський суд,-
постановив:
повідомити сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 12 травня 2026 року на 15:30 год. в приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: пр-т Волі,54а, м. Луцьк, в залі судових засідань № 208 та в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОУДСТАР» адвокатом - Шинкарчуком А.В
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Ухвала підписана 17.04.2026.
Суддя А. С. Вороняк