13.04.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1661/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чередка А.Є., Верхогляд Т.А.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Боголіп Ю.В.
від відповідача-1: Біднягіна К.В.
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р.
( суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 07.08.2025 р.)
у справі
за позовом
Акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Відповідача -1
Фізичної особи-підприємця Решотка Сергія Павловича,
Відповідача -2
Фізичної особи-підприємця Забалуєва Олександра В'ячеславовича,
Відповідача -3
Кузьменка Сергія Геннадійовича
про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою
1.Короткий зміст позовних вимог.
АТ "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Решотки С. П. та ФОП Забалуєва О. В., за змістом якого просить суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, право постійного користування якою закріплено за АТ "Українська залізниця" на підставі Державного акта, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Довгинцівський район, місто Кривий Ріг, вулиця Залізничників ( колишня назва Ленінського Комсомолу ), 40, шляхом демонтажу забудови автомобільної заправної станції з підземними резервуарами дизельного палива та бензину, здійснених на цій земельній ділянці, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її законному землекористувачу - АТ "Українська залізниця".
Заявлені вимоги мотивовано тим, що на земельній ділянці розміром 0,4084 га, за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Залізничників, 40, яка належить АТ "Українська залізниця" на праві постійного користування, позивачем зафіксовано факт самовільного зайняття частини ділянки розміром 0,3920 га та самовільного розташування (забудови) на цій ділянці автозаправної станції.
Позивач зазначає, що господарську діяльність з реалізації пального на автозаправній станції здійснює ФОП Забалуєв О. В., а засновником мережі заправних станцій "RLS", є ФОП Решотка С. П. З урахуванням наведеного Позивач стверджує про самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,3920 га, що розташована по вул. Залізничників, 40 у місті Кривому Розі та знаходиться в постійному користуванні позивача, саме відповідачами.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р. у справі № 904/1661/23 в задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду, через систему “Електронний суд» звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р. по справі № 904/1661/23 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, та не надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Водночас, на думку Скаржника, висновки суду про відсутність доказів здійснення Відповідачами господарської діяльності на спірній автозаправній станції є помилковими. В матеріалах справи наявні чеки на придбання пального № № 260303, 260305, що підтверджують ведення господарської діяльності з реалізації пального ФОП Забалуєвим О.В. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Залізничників, 40. Також наявний лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.09.2023 р. № 58790/6/04-36-09-01-13, згідно з яким ФОП Забалуєву О.В. видана ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним за вказаною адресою. Згідно з даними офіційного веб-сайту мережі автозаправних станцій RLS (rls.com.ua) засновником мережі є ФОП Решотка Сергій Павлович, а в мережу входить заправка за адресою: вул. Залізничників, 40 у м. Кривому Розі. За результатами обстеження земельної ділянки відповідно до актів перевірки від 02.04.2019 р. встановлено, що гр. Кузьменко С.Г. самовільно займає земельну ділянку площею 0,1349 га земель транспорту для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.04.2019 р.
При цьому Скаржник зазначає, що згідно з Державним актом № 105, виданим 13.12.1993 р. виконкомом Криворізької міської Ради народних депутатів, зі змінами в землекористуванні згідно рішення Виконкому від 10.11.1993 р. № 501, земельна ділянка загальною площею 2,7259 га, що складається з двох частин - 0,4084 га та 2,3175 га, розташована за адресою: Дніпропетровська область, Довгинцівський район, вул. Залізничників ( колишня назва - вул. Ленінського Комсомолу ), 40, перебуває в постійному користуванні Позивача. Право Позивача виникло до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому є дійсним за відсутності їх державної реєстрації. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності ( користування ) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Таким чином, висновки суду стосовно того, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності, спростовуються зазначеними нормами.
Скаржник наголошує, що на вказаній земельній ділянці самовільно збудовано автозаправну станцію, що не заперечується судом першої інстанції, який визнав її самочинним будівництвом у розумінні ст. ст. 331, 376 ЦК України. Актом перевірки № 197-ДК/264/АП/09/01-19 від 02.04.2019 р. встановлено, що земельна ділянка площею 0,4084 га огороджена залізобетонним парканом, в її межах знаходиться бетонне покриття площею 0,1349 га з МАФ, газорозподільним пунктом та ємністю для скрапленого газу, а земельна ділянка використовується для підприємницької діяльності за відсутності відповідного рішення про її передачу. Протоколом огляду місця події від 29.04.2021 р. у межах кримінального провадження № 12020042050000132 зафіксовано факт розміщення на земельній ділянці автозаправної станції з підземними резервуарами дизельного палива та бензину. Актом комісійного обстеження від 08.02.2023 р. в межах земельної ділянки площею 0,4084 га встановлено наявність тимчасової будівлі, трьох заправних колонок, ємності з газом, двох підземних ємностей з паливом, заасфальтованої площадки, а також сховища цивільної оборони № НОМЕР_1 площею 0,0164 га, що належить Позивачу. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було надано оцінки вищевказаним документальним доказам.
Скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції не було виконано постанову Касаційного господарського суду від 28.05.2024 р. у справі № 904/1661/23. Зокрема, Верховний Суд вказав, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на суть заперечень Відповідача -2, не перевірили та не надали правової оцінки наявності або відсутності доказів, якими Відповідачі спростовували доводи Позивача; не надали оцінки всім долученим Позивачем доказам у їх сукупності на підтвердження тверджень про розташування на частині земельної ділянки самочинно побудованої автозаправної станції та самовільне захоплення земельної ділянки; не дослідили усі подані Позивачем докази, в тому числі щодо ведення Відповідачами господарської діяльності на самовільно захопленій земельній ділянці. Однак суд першої інстанції при новому розгляді зосередився лише на відсутності доказів присвоєння кадастрового номера та не надав оцінки чекам на придбання пального та листу ДПС як доказам ведення господарської діяльності Відповідачами.
Апелянт також зазначає, що жодних дозвільних документів на використання земельної ділянки та її забудову Позивач не надавав жодному з Відповідачів. Згідно з відповіддю Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю від 07.11.2022 р., в Єдиній Державній електронній системі у сфері будівництва відсутня інформація щодо декларативних та дозвільних документів по об'єкту будівництва - автозаправній станції з підземними резервуарами по вул. Залізничників, 40 у м. Кривому Розі. Відповідачами не було надано до суду жодних доказів на спростування фактів, викладених у позовній заяві.
Відтак, на думку Скаржника, судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 86 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідивши в повній мірі всіх обставин по справі та залишивши поза увагою надані Позивачем документальні докази, суд дійшов хибних висновків про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, чим порушив вимоги ст. ст. 86, 236 ГПК України. Апелянт посилається на норми ст. ст. 152, 212 ЗК України, ст. ст. 15, 391 ЦК України та зазначає, що наявні у справі документальні докази в повній мірі підтверджують факт знаходження самовільно збудованої автозаправної станції в межах земельної ділянки позивача та вказують на порушення його права на використання даної земельної ділянки.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" подало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що посилання Відповідача на ст. 79-1 ЗК України та твердження про несформованість ділянки є безпідставними та суперечать положенням законодавства, чинного на момент набуття Позивачем права користування. Відповідно до п. 2 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Позивач зазначає, що аргументи Відповідача про зловживання процесуальними правами не підтверджуються жодним фактом, а подання позову є реалізацією права, гарантованого ст. 152 ЗК України та ст. 16 ЦК України. Щодо посилання Відповідача на справу № 904/406/25 Позивач зазначає, що предмети позову, склад учасників та підстави позову у цих справах є різними.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Фізична особа-підприємець Решотка Сергій Павлович ( Відповідач -1 ) подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи Скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Щодо Акту перевірки № 197-ДК/264/АП/09/01-19, Відповідач -1 вказує, що такий акт складено відносно громадянина Кузьменка С. Г., якому винесено припис щодо усунення порушень, проте вимоги Позивача до Відповідача -3 ( Кузьменка С. Г. ) не заявлено, а отже цей акт не є доказом порушення прав Позивача з боку ФОП Решотка С.П. Крім того, зазначений акт разом з позовною заявою не подавався до суду, на адресу ФОП Решотка С.П. не надсилався, а відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України суд не бере до уваги докази за відсутності підтвердження надсилання їх копій іншим учасникам справи.
Щодо акту комісійного обстеження від 08.02.2023 р., Відповідач -1 зазначає, що він складений працівниками залізниці, не містить відомостей про інструменти та методи замірів, не підтверджує наявність у осіб, які його склали, спеціальних знань щодо здійснення обмірів земельних ділянок, не містить відомостей Державного земельного кадастру, а кадастровий номер земельної ділянки в ньому відсутній. Щодо матеріалів кримінального провадження № 12020042050000132 то Відповідач -1 зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв їх як належні докази, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 222 КК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора, а такий дозвіл у матеріалах справи відсутній.
Крім того, Відповідач -1 вказує на те, що судом першої інстанції встановлено, що Відповідачі не здійснювали будівництво спірної автозаправної станції, не є її власниками або користувачами земельної ділянки, а тому відповідно до ст. 376 ЦК України суд не може зобов'язати їх знести автозаправну станцію. Відповідач -1 також зазначає, що Позивачем ініційовано декілька справ з різним складом сторін з однаковим предметом позову щодо усунення перешкод у користуванні тією ж земельною ділянкою, зокрема справу № 211/2947/25 у Довгинцівському районному суді м. Кривого Рогу та справу № 904/406/25 у Господарському суді Дніпропетровської області, в яких предметом спору є та ж земельна ділянка та розташована на ній АЗС, що, на думку Відповідача -1, свідчить про зловживання Позивачем процесуальними правами.
Відповідач -1 наголошує, що Позивач не надав витребуваних достатніх вихідних даних, необхідних для проведення призначеної судом експертизи, що унеможливило її проведення. Технічна документація із землеустрою, розроблена на замовлення Позивача у 2024 році, на думку Відповідача -1, складена з порушенням ст. ст. 29, 55 Закону України «Про землеустрій», не містить погодження меж із суміжними землекористувачами, не містить інформації щодо розташування АЗС в межах об'єкта землеустрою, а кадастровий номер земельній ділянці так і не було присвоєно. Відповідач -1 також посилається на відповідь Криворізької міської ради, згідно якої рішення від 10.11.1993 р. № 501 було прийнято щодо земельної ділянки по вул. Серафимовича ( нова назва - вул. Івана Мазепи Гетьмана ), а не по АДРЕСА_1 , та що відомості про земельні ділянки на вул. Залізничників, 40 не внесені до Державної кадастрової карти України.
На переконання Відповідача -1 оскільки на земельній ділянці розташоване сховище цивільної оборони, право власності на яке у 2008 році набула Держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, земельна ділянка зазнала трансформаційних змін, а Позивач не є та не може бути користувачем земельної ділянки в розмірі 0,41 га, сама земельна ділянка є несформованою в силу приписів ст. 79-1 ЗК України.
Відповідач -1 вважає, що суд першої інстанції забезпечив розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а позивач не довів факт самовільного зайняття земельної ділянки.
Фізична особа-підприємець Забалуєв Олександр В'ячеславович ( Відповідач -2 ) не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Кузьменко Сергій Геннадійович ( Відповідач -3 ) також не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2025 р. у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Іванов О.Г.
16.12.2025 р. судді Дармін М.О., Чус О.В., Іванов О.Г. подали спільну заяву про самовідвід у справі № 904/1661/23. У порядку підготовки справи до розгляду, колегією суддів було з'ясовано, що постановою від 28.05.2024 р. Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 р. і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 у справі № 904/1661/23 скасовано. Справу № 904/1661/23 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 р. заяву суддів Дарміна М.О., Чус О.В., Іванова О.Г. про самовідвід у справі № 904/1661/23 задоволено. Справу № 904/1661/23 передано для визначення складу суду, в порядку встановленому ст. 32 ГПК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 р. для розгляду справи № 904/1661/23 визначено колегію у складі головуючого судді Кощеєв І.М., суддів Чередко А.Є., Верхогляд Т.А..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2025 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 р. до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 13.04.2026 р..
Відповідачі -2, -3 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідачів -2, -3.
У судовому засіданні 13.04.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
6. Встановлені судом обставини справи.
На підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів від 13.10.1993 р. № 453, Будівельно-монтажному поїзду № 639 видано державний акт на право постійного користування землею від 13.12.1993 р., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 105.
Відповідно до вказаного акту, в постійне користування землекористувачу надано 2,32 гектари землі в межах згідно з планом земельної ділянки для розміщення виробничих приміщень БМП № 639 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ленінського Комсомолу, ( нова назва - вул. Залізничників ), 40.
На підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів № 501 від 10.11.1993 р., до Акту на право постійного користування внесені зміни в землекористуванні, згідно яких додатково надано ділянку площею 0,41 га та зазначено, що станом на 01.12.1993 р. загальна площа ділянки становить 2,73 га.
Наказом начальника Придніпровської залізниці від 16.09.2004 р. № 827/Н, з 01.01.2005 р. року створено відособлений структурний підрозділ Криворізьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління Державного підприємства Придніпровська залізниця, яке визнано правонаступником структурного підрозділу залізниці - будівельно-монтажного поїзда № 639.
Наказом начальника Придніпровської залізниці від 01.12.2006 р. № 862/Н затверджено перелік відокремлених структурних підрозділів залізниці, до складу якого увійшов Відокремлений структурний підрозділ “Криворізьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Державного підприємства Придніпровська залізниця».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця» утворено Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з Додатком -1.
Відповідно до Додатку -1 Державне підприємство “Придніпровська залізниця» ( ідентифікаційний код 01073828 ) увійшло до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", державну реєстрацію якого здійснено 21.10.2015 р.
Згідно зі Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. №735, Публічне акціонерне товариство “Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких Державне підприємство “Придніпровська залізниця».
21.10.2015 р. створено регіональну філію “Придніпровська залізниця ПАТ “Укрзалізниця» до структури якої увійшов структурний підрозділ “Криворізьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління».
Відповідно до протоколу засідання правління ПАТ “Укрзалізниця» № Ц-57/16 від 01.03.2017 р., зі складу Регіональної філії “Придніпровська залізниця» вилучено виробничі підрозділи, що були підпорядковані структурному підрозділу “Служба будівельно-монтажних та цивільних споруд». Створено філію “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ “Укрзалізниця» до складу якої увійшло “Криворізьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління».
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 р. № 938 “Деякі питання акціонерного товариства Українська залізниця» змінено тип публічного акціонерного товариства “Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство “Українська залізниця», а також затверджено статут Акціонерного товариства “Українська залізниця» в новій редакції.
В процесі проведення реорганізації територіальних управлінь, філію “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ “Укрзалізниця» разом із виробничим структурним підрозділом “Криворізьке територіальне управління» перейменовано та приєднано до філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АК “Українська залізниця».
Рішенням правління АТ “Українська залізниця» від 17.04.2023 р., затверджено зведений перелік земельних ділянок, право користування якими закріплено за філією “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ “Українська залізниця», яке передається на баланс Регіональної філії “Придніпровська залізниця» АТ “Укрзалізниця». Згідно зазначеного переліку, останній передано на баланс право постійного користування земельними ділянками площею 2,3175 га та 0,4084 та за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Залізничників, 40, яке виникло на підставі державного акта № 105 від 13.12.1993 р., кадастрові номери земельних ділянок відсутні.
Міністерством інфраструктури України 18.08.2015 р. затверджено передавальний акт від 03.08.2015 року Державного підприємства "Придніпровська залізниця", в якому підтверджено вартість і склад активів і зобов'язань Державного підприємства "Придніпровська залізниця" і зазначено, що після його реорганізації шляхом злиття все майно, права та обов'язки переходять в процесі правонаступництва до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", створеного згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200. Невід'ємною частиною передавального акту є перелік земельних ділянок державного підприємства.
У зведеному переліку земельних ділянок Державного підприємства "Придніпровська залізниця" під номерами 791 та 792 зазначено, що право постійного користування земельними ділянками площею 2,3175 га 0,4084 га за адресою: Дніпропетровська область, Довгинцівський район, вул. Ленінського Комсомолу, 40 на підставі державного акту на право постійного користування № 105 від 13.12.1993 р. внесено до статутного капіталу АТ "Українська залізниця".
Отже, згідно з державним актом від 13.12.1993 р. № 105 на час прийняття рішення у справі земельні ділянки площею 2,3175 га. та 0,4084 га. за адресою: Дніпропетровська область, Довгинцівський район, вул. Залізничників (колишня вул. Ленінського Комсомолу), 40 перебувають в постійному користуванні Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ( Позивач ).
02.04.2019 р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки площею 0,4084 га за адресою: вул. Залізничників, 40 у м. Кривий Ріг, яка перебуває в постійному користуванні Позивач на підставі державного акту на право постійного користування № 105 від 13.12.1993 р. За текстом Акту перевірки № 197-ДК/264/АП/09/01-19 земельна ділянка державної власності площею 0,4084 га. знаходиться в межах населеного пункту м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Кадастровий номер на земельну ділянку не присвоєно. За категорією земель відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення. Земельна ділянка в задовільному стані, має вільний доступ. В межах земельної ділянки знаходиться бетонне покриття площею 0,1349 га на якому розташовано МАФ, газорозподільний пункт та ємність для скрапленого газу.
В Акті зазначено, що перевірка проводилась у присутності гр. ОСОБА_1 . На земельній ділянці площею 0,1349 га здійснює діяльність гр. Кузьменко Сергій Геннадійович по заправці автомобілів. Земельна ділянка площею 0,1349 га використовується гр. Кузьменко С. Г. для здійснення підприємницької діяльності за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади.
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області видано громадянину Кузьменко С. Г. припис про усунення порушення вимог земельного законодавства та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Доказів в підтвердження виконання припису органу державного контролю за використанням та охороною земель, матеріали справи не містять.
Разом з тим, як вбачається з Відповіді № 1586473 від 21.07.2025 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - дата державної реєстрації Кузьменко Сергія Геннадійовича в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 13.10.2023 р., а ата припинення - 11.01.2025 р.
Отже, на час проведення Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки площею 0,4084 га за адресою: вул. Залізничників, 40 у м. Кривий Ріг - гр. Кузьменко Сергій Геннадійович не був фізичною осбою-підприємцем, відповідно не мав змоги здійнювати підприємницьку діяльність відповідно до приписів чинного законодавства.
08.02.2023 р. Філією Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ "Українська залізниця" проведено комісійне обстеження земельної ділянки 2,73 га, зокрема, обстежено частину земельної ділянки розміром 0,4084 га за адресою: Дніпропетровська область м. Кривий Ріг, вул. Залізничників, 40. За результатами обстеження встановлено, що на земельній ділянці самовільно влаштована автозаправна станція, яка складається з тимчасової будівлі, де розташовані касир та заправник, трьох заправних колонок (бензин, дизельне пальне, газ), ємності з газом, двох підземних ємностей з паливом, заасфальтованої площадки. Вивіски з назвою АЗС чи даними про власника заправної станції відсутні, на заправних колонках та на вивісці про вартість пального при в'їзді на автозаправку є логотип мережі автозаправних станцій "RLS", працівники АЗС надати документи відмовилися. Автозаправна станція функціонує, здійснюється господарська діяльність. Враховуючи викладене, актом зафіксовано факт самовільного зайняття невстановленою особою земельної ділянки розміром 0,3920 га та самовільного розташування (забудови) на цій ділянці автозаправної станції.
Згідно з наданих Позивачем фотокопій фіскальних чеків від 11.08.2022 р. та 16.02.2023 р. продаж пального на АЗС Залізнична, за адресою: вул. Залізничників, 40 у м. Кривий Ріг, здійснює ФОП Забалуєв О. В. Відповідно до знімку сторінки сайту YOUCONTROL за Решоткою С. П. зареєстровано торгівельну марку RLS.
Згідно зі знімків сторінки веб-сайту з адресою: rls.com.ua., яка містить зображення логотипу торгівельної марки, що зареєстрована за Решоткою С. П., в мережу заправних станцій входить заправка, розташована за адресою: вул. Залізничників, 40 у м. Кривий Ріг.
Відповідно до умов Ліцензійного договору № 1-Л/18 від 01.10.2018 р., Відповідач -1 надає Відповідачу -2 не виключну ліцензію на використання знаку ("RLS"). Право власності на знак належить Відповідачу -1. Відповідач -1 надає Відповідачу -2 дозвіл на використання знаку на умовах, передбачених договором.
Вищезазначені обставини і стали підставою звернення Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і спору» до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Решотка Сергія Павловича та Фізичної особи-підприємця Забалуєва Олександра В'ячеславовича, за змістом якого просило суд зобов'язати Відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, право постійного користування якою закріплено за Акціонерним товариством “Українська залізниця» на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 105, виданого 13.12.1993 р. Виконавчим комітетом Криворізької міської Ради народних депутатів, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Довгинцівський район, місто Кривий Ріг, вулиця Залізничників ( колишня назва - Ленінського Комсомолу ), 40, шляхом демонтажу забудови - автомобільної заправної станції з підземними резервуарами дизельного палива та бензину, здійснених на цій земельній ділянці, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її законному землекористувачу - акціонерному товариству “Українська залізниця».
Відповідач -2 у відзиві на позовну заяву проти задоволення заявлених вимог заперечував, зокрема і з тих підстав, що ФОП Решотка С. П та ФОП Забалуєв О. В. не є належними відповідачами в даній справі, оскільки згідно з наданих у справу доказів, самовільне використання земельної ділянки за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Залізничників, 40, здійснюється гр. Кузьменко Сергієм Геннадійовичем, якого притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення зазначеного правопорушення.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 р. у справі № 904/1661/23 було відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця".
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 р. у справі № 904/1661/23 було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 р. у справі №904/1661/23 залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2024 р. касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" було задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 р. і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 р. у справі № 904/1661/23 скасовано. Справу № 904/1661/23 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій у справі № 904/1661/23, Верховний Суд зазначив, що у даному спорі судам належало в першу чергу перевірити з урахуванням визначених процесуальним законом стандартів доказування, чи має місце: (1) самовільне зайняття земельної ділянки; (2) якщо має, то чи надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що саме відповідачі здійснюють таке зайняття. Водночас, суди не надали жодної оцінки доводам Відповідачів ( зокрема Відповідача -2 ), якими обґрунтовані заперечення проти заявлених позовних вимог, а також не звернули уваги на наявність, або навпаки відсутність доказів, долучених Відповідачами на спростування заявленого позову. При цьому, в силу приписів процесуального закону, долучені Позивачем до матеріалів справи докази мали би бути оцінені судом як окремо, так і у сукупності з іншими доказами, що надані Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог. А також з урахуванням позиції Відповідачів щодо заявлених позовних вимог та з наданням оцінки наявності, або навпаки відсутності доказів, якими Відповідачі спростовують заявлені позовні вимоги. Більше того, з оскаржуваних рішень не вбачається, що судами досліджено усі подані позивачем докази, в тому числі і щодо ведення відповідачами господарської діяльності на самовільно захопленій земельній ділянці, хоча, як вже вказувалося, відповідно до вимог ст. 86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На новому розгляді справи № 904/1661/23 Господарським судом Дніпропетровської області Позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи, що наданими у справі доказами у повному обсязі підтверджені позовні вимоги. Заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, залучення співвідповідача.
Відповідач -1 у відзиві на позовну заяву просив суд у позові відмовити, посилаючись на те, що не здійснює та не здійснював господарську діяльність на спірній автозаправній станції. Також, заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою та про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 р. у справі № 904/1661/23 задоволено клопотання Позивача залучено у якості співвідповідача Кузьменка Сергія Геннадійовича ( Відповідач - 3 ). В обгрунтування клопотання Позивач послався на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.04.2019 р., відповідно до якого Кузьменко С. Г. самовільно займає земельну ділянку та здійснює діяльність по заправці автомобілів скрапленим газом.
Відповідач - 3 надав клопотання щодо закриття провадження у справі щодо нього.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 р. у справі № 904/1661/23 для з'ясування обставин, що мають значення для справи було призначено експертизу та витребувано у учасників справи докази на виконання клопотання експерта Дніпровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру. Експертизу було призначено для з'ясування, чи розміщено автозаправну станцію з підземними резервуарами дизельного палива та бензину і бетонним покриттям в межах спірної земельної ділянки. Чи відповідає земельна ділянка розміром 0,4084 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за конфігурацією та розмірами цієї ділянки, які зазначені в Державному акті на право постійного користування № 105 від 13.12.1993 р. Чи має місце порушення ФОП Забалуєвим О.В., ФОП Решоткою С.П., Кузьменком С.Г. меж: земельної ділянки розміром 0,4084 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Які об'єкти нерухомого майна перебувають у межах земельної ділянки площею 0,4084 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Чи відповідають розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку 0,41 га., вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.
Експертом Дніпровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру до суду було направлено разом з матеріалами справи повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 30.04.2025 р. за № КСЕ-19/104-25/1569. За текстом повідомлення призначена судова експертиза є комплексною судовою земельно-технічною, будівельно-технічною експертизою та експертизою з питань землеустрою. У наданих на дослідження додаткових матеріалах були відсутні документи, необхідні для проведення комплексної судової земельно-технічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, які експерти просили надати згідно клопотання від 27.01.2025 р. № КСЕ-19/104-25/1569. Ініціатором не було надано достатніх вихідних даних, необхідних для проведення дорученої судової експертизи, що унеможливлює її проведення.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що земельні ділянки, зазначені у Державному акті на право постійного користування землею № 105 від 13.12.1993 р., не зареєстровано в Державному земельному кадастрі та не мають кадастрових номерів. Суд зазначив, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Суд не прийняв у якості належного доказу наявності кадастрового номеру довідки, надані Позивачем, оскільки вони не містять інформації про розташування земельних ділянок та інформації, що земельні ділянки є у постійному користуванні позивача за Актом № 105. Суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами не доведено, що спірна автозаправна станція розташована на земельних ділянках, переданих Позивачу у постійне користування, що є підставою вважати, що у Позивача відсутнє порушене право щодо користування земельною ділянкою. Суд також встановив, що право власності на спірну автозаправну станцію не зареєстровано, у розумінні ст.ст. 331, 376 ЦК України вона є самочинним будівництвом, проте Відповідачі не здійснювали будівництво спірної автозаправної станції, що за приписами ст. 376 ЦК України виключає право суду зобов'язувати їх знести самочинне будівництво. Суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази здійснення Відповідачем -1 та Відповідачем -2 господарської діяльності на спірній автозаправній станції, а матеріали кримінального провадження не прийняв як належні докази. Призначена судом експертиза не була проведена через ненадання учасниками справи достатніх вихідних даних.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду змінити, виходячи з наступного.
Звертаючись з цим позовом, АТ "Українська залізниця" посилалося на те, що на частині земельної ділянки площею 0,3920 га, яка входить до складу земельної ділянки 0,484 га та належить Позивачеві на праві постійного користування на підставі Державного акта, самочинно побудована автозаправна станція, на якій здійснюють господарську діяльність відповідачі, земельна ділянка є самовільно зайнятою відповідачами.
За змістом ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав".
Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними ( ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
За змістом ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Як зазначено у п. 41. Постанови Верховного Суду у цій справі - самовільним зайняттям земельної ділянки, зокрема, є дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення компетентного органу про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Звідси, з урахуванням предмета і підстав заявленого у цій справі позову, у даному спорі судам належало в першу чергу перевірити з урахуванням визначених процесуальним законом стандартів доказування, чи має місце: (1) самовільне зайняття земельної ділянки; (2) якщо має, то чи надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що саме відповідачі здійснюють таке зайняття.
Як вбачається з матеріалів справи - на підтвердження своїх позовних вимог щодо самовільного зайняття та використання відповідачами частини земельної ділянки, яка належить Позивачеві на праві постійного користування на підставі Державного акта, розміром 0,3920 га, Позивач долучив сам Державний акт; вказував на те, що на спірній земельній ділянці розташоване майно, яке перебуває на балансі структурного підрозділу позивача (сховище цивільної оборони № 14727), та безпосередньо біля якого самочинно побудована автозаправна станція без дозвільних документів; долучив акт комісійного обстеження земельної ділянки від 08.02.2023 р., акт Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровської області від 02.04.2019 р. № 197-ДК/264/АП/09/01-19 перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки; долучив докази, які за доводами позивача, вказують на те, що самовільне зайняття, а також господарську діяльність на спірній земельній ділянці здійснюють відповідачі.
На новому розгляді справи в суді першої інстанції, за клопотанням Позивача до участі в справі в якості Відповідача -3 залучено фізичну особу яка була зазначена в акт Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровської області від 02.04.2019 р. № 197-ДК/264/АП/09/01-19.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Позивача та апеляційної скарги останього, Відповідач -1 у відзиві на апеляційну скаргу послався на ініційовання Позивачем ще декілька справ з різним складом сторін з однаковим предметом позову щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою право постійного користування якою закріплено за Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 105, виданого 13.12.1993 р. виконавчим комітетом Криворізької міської Ради народних депутатів, яка знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Довгинцівський район, місто Кривий Ріг, вул. Залізничників ( колишня назва Ленінського Комсомолу ), 40, шляхом зобов'язання в різних справах, різних осіб знести, за визначенням Позивача самочинно побудований комплекс будівель та споруд автозаправочной станції на одній і тій же земельній ділянці ( справа № 211/2947/25, справа № 904/406/25 ).
Судом встановлено, що в провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської обалсті знаходиться цивільна справа № 211/2947/25 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_2 , треті особи Криворізька міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕЛАНДАІНВЕСТ", Комунальне підприємство "Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме Позивач просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, право постійного користування якою закріплено за Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі Державного акту на право постійного користування землею №105, виданого 13.12.1993 р. Виконкомом Криворізької міської Ради народних депутатів, яка знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Довгинцівський район, місто Кривий Ріг, вул. Залізничників (колишня назва Ленінського Комсомолу), 40, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести самочинно побудований комплекс будівель та споруд автозаправочної станції, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з нежитлової будівлі літера А. навіс літера Б, замощення І. резервуар для зберігання світлих нафтопродуктів II, резервуар для зберігання зрідженого вуглеводного газу (ЗВГ) III. заправні острівні (обладнання) ІУ,У загальною площею 67.8 кв.м. Скасувати державну реєстрацію із закриттям розділу на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд автозаправочної станції, який зареєстрований за адресою: вул. Івана Мазепи Гетьмана, 119, м. Кривий Ріг.
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/406/25 року за позовом АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до Криворізької міської ради, ТОВ «РЕЛАНДАІНВЕСТ», третя особа ОСОБА_2 , про визнання протиправним (недійсним) та скасування рішення КМР № 2106 від 28.07.2023 р., визнання недійсним договору оренди земельної № 2023495 від 07.08.2023 р. та скасування державної реєстрації земельної ділянки у ДЗК за кадастровим номером 1211000000:182:0023. В якому Позивач просить: Визнати протиправним (недійсним) та скасувати п. 1,2 рішення Криворізької міської Ради№ 1206 від 28.07.2023 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку й надання її оренду для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу ( код 12.11 ), розміщення існуючого комплексу будівель і споруд автозаправна станція земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:03:18:0023, площею 0,2508 га за адресою: вул. Івана Мазепи Гетьмана, 119, м. Кривий Ріг та в частині реєстрації за Криворізькою міською територіальною громадою права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:18:0023 згідно з додатком 1 п. 6 до рішення міської ради № 28.07.2023 р. № 2106. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 2023495 від 07.08.2023 р. на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:182:0023, площею 0,2508 га за адресою: вул. Івана Мазепи Гетьмана , 119, м. Кривий Ріг. Витребувати з чужого незаконного володіння Криворізької міської Ради на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» частину земельної ділянки площею 0,2081 га, кадастровий номер 1211000000:03:182:0023.
Предметом спору в цій справі є накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:182:0023 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Івана Мазепи Гетьмана, булинок 119, на земельну ділянку площею 0,4084 га за адресою по вул. Залізничників, 40, м. Кривий Ріг, яку було надано Будівельно-монтажному поїзду № 639 на підставі Державного акту на право постійного користування № 105 від 13.12.1993 р.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 р. у справі № 904/406/25 було призначено судову земельно-технічну експертизу проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На розгляд експерта були поставити наступні питання:
1.Чи відповідають площа, координати та конфігурація земельної ділянки площею 0,4084 га ( державний акт від 13.12.1993 р. № 105 ), що зазначені у Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ), розробленій Землевпорядною організацією на замовлення Філії, площі, координатам та конфігурації земельної ділянки площею 0,4084 га згідно державного акта від 13.12.1993 р. № 105?
2. Чи накладається земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Гетьмана Івана Мазепи, 119, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Криворізькою міською радою, площею 0,2508 га (кадастровий номер 12110000000:03:182:0023) та надана в оренду Гречко Дарії Ігорівні на земельну ділянку Філії площею 0,4084 га за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Залізничників, 40, яка знаходиться у постійному користуванні на підставі державного акта від 13.12.1993 р. № 105?
3. Яка площа, відсоток (від площі 0,4084 га) та конфігурація накладання меж земельних ділянок площею 0,2508 га Криворізької міської ради та площею 0,4084 га регіональної філії Придніпровська залізниця?
4. Чи розташовано на земельній ділянці Філії площею 0,4084 га комплекс будівель і споруд автозаправна станція (нежитлова будівля літера А, навіс літера Б, замощення І, резервуар для зберігання світлих нафтопродуктів ІІ, резервуар для зберігання зрідженого вуглеводного газу (ЗВГ) ІІІ, заправні острівці (обладнання) ІV, V реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2732515912060, право власності зареєстровано 19.07.2024, номер відомостей про речове право: 55927369) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Івана Мазепи Гетьмана, будинок 119?
5. В якій частині накладається фактично, у якому місці та у якому розмірі (із визначенням координат поворотних точок меж) земельна ділянка, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Криворізькою міською радою, площею 0,2508 га (кадастровий номер 12110000000:03:182:0023 з земельною ділянкою площею 0,4084 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул.. Залізничників, 40, яка знаходиться у постійному користуванні АТ Укрзалізниця на підставі Державного акта від 13.12.1993 р. №105?
6. Чи відповідає розроблена у 2024 році, на замовлення регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку № 2 площею 0,4084 га за адресою по вул. Залізничників, буд 40, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Дніпропетровської області, яку було надано Будівельно-монтажному поїзду № 639 на підставі Державного акту на право постійного користування № 105 від 13.12.1993 р., вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідає, то в чому полягає невідповідність?
7. Чи розроблена у 2024 році технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку № 2 площею 0,4084 га за адресою по вул. Залізничників, буд 40, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Дніпропетровської області, з урахуванням меж, поворотних точок, кутів земельної ділянки, вказаної у Державному акті на право постійного користування № 105 від 13.12.1993 р. станом на 1993 р.?
8. Чи містить технічний звіт № 44 топографо геодезичних робіт, на підставі якого виготовлено державний акт на право постійного користування № 105 від 13.12.1993 р., дані щодо перенесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки № 2 площею 0,4084 га за адресою по вул. Залізничників, буд 40, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Дніпропетровської області та закріплення її межовими знаками та чи відповідає вказаний технічний звіт вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування на дату його розроблення в частині земельної ділянки № 2 площею 0,4084 га за вказаною адресою?
9. Чи фактично знаходиться нерухоме майно у межах земельної ділянки № 2 площею 0,4084 га за адресою по вул. Залізничників, буд 40, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Дніпропетровської області яке належить на праві власності АТ Укрзалізниця ( ЄДРПОУ 40075815 ) або АТ Укрзалізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця ( ЄДРПОУ ВП 40081237 )? Якщо так, то яке саме?
10. Чи фактично знаходиться нерухоме майно, що належить Міністерству транспорту та зв'язку України на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.04.2008 року, серія САВ № 950443 (код ЄДРПОУ 37872062, в подальшому правонаступники Міністерство інфраструктури України, Міністерство розвитку громад та територій України), у межах земельної ділянки № 2 площею 0,4084 га за адресою по вул. Залізничників, буд 40, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Дніпропетровської області? Якщо так, то встановити яку площу зазначеної земельної ділянки займає це нерухоме майно, з урахуванням частини земельної ділянки необхідної для обслуговування цього майна?
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.07.2025 р. зупинене провадження у справі № 211/2947/25 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_2 , треті особи Криворізька міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕЛАНДАІНВЕСТ", Комунальне підприємство "Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - до набрання законної сили рішення у справі № 904/406/25 за позовом АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до Криворізької міської ради, ТОВ «РЕЛАНДАІНВЕСТ», третя особа ОСОБА_2 , про визнання протиправним (недійсним) та скасування рішення КМР № 2106 від 28.07.2023 р., визнання недійсним договору оренди земельної № 2023495 від 07.08.2023 р. та витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:182:0023 у Криворізької міської ради.
При тому, що предметом спору в справі № 904/1661/23 є також усунення перешкод у користуванні цією ж земельною ділянкою на якій розміщено АЗС.
Так, за твердженнями Позивача в цій справі ФОП Решотка С.П., ФОП Забалуєв О.В. та ОСОБА_1 здійснюють господарську діяльність на земельній ділянці площею 0,4084 га, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває в постійному користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі Державного акту на право постійного користування № 105 від 13.12,1993 р., зокрема стверджує, що на цій земельній ділянці розміщено автозаправну станцію з підземними резервуарами дизельного палива та бензину і бетонним покриттям.
У справі № 904/1661/23, судом першої інстанції також було призначено земельно- технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, на вирішення якої були поставлені наступні питання: Чи відповідає земельна ділянка розміром 0,4084 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за конфігурацією та розмірами цієї ділянки, які зазначені в Державному акті на право постійного користування № 105 від 13.12.1993 р. Чи має місце порушення ФОП Забалуєвим О.В., ФОП Решоткою С.П., Кузьменком С.Г. меж: земельної ділянки розміром 0,4084 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Які об'єкти нерухомого майна перебувають у межах земельної ділянки площею 0,4084 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Чи відповідають розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку 0,41 га., вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.
При цьому, Позивач у цій справі не надав витребуваних достатніх вихідних даних, необхідних для проведення дорученої експертизи, що унеможливило її проведення.
Аналіз питань поставлених як у справі № 904/406/25 так і № 904/1661/23, дає підстави вважати, що Позивач ставить однакові питання на вирішення експертизи намагаючись встановити певні факти щодо одного і того ж об'єкту проте до різних суб'єктів, що вочевидь свідчить, що Позивач в даній справі звернувся до неналежних відповідачів.
Представник Позивача у судовому засіданні зазначив, що предметом спору по цій справі та у справах № 904/406/25 та № 211/2947/25 є один і той самий комплекс будівель і споруд автозаправної станції.
Як зазначалося раніше 08.02.2023 р. Філією “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ “Українська залізниця» проведено комісійне обстеження земельної ділянки - 2,73 га. За текстом Акту обстежено частину земельної ділянки розміром 0,4084 га. за адресою: Дніпропетровська область м. Кривий Ріг, вул. Залізничників, 40 (колишня назва - Ленінського Комсомолу). За текстом акту кадастровий номер земельної ділянки відсутній. Правовстановлюючий документ на земельну ділянку - Державний акт на право постійного користування землею від 13.12.1993 р. ДП № 105. На земельній ділянці самовільно влаштована автозаправна станція. За текстом Акту встановлено факт наявності на земельній ділянці автозаправної станції. Встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного розташування ( забудови ) на цій ділянці автозаправної станції.
Відповідно до інформації з бази даних YOUCONTROL ФОП Решотка Сергій Павлович має зареєстровану торгівельну марку RLS. У якості доказів позовних вимог позивач надав фотоматеріали щодо наявності торгівельної марки RLS на інформаційному електронному пристрої автозаправної станції. Інші докази щодо здійснення відповідачем 1 та відповідачем 2 господарської діяльності на спірній автозаправній станції відсутні.
Відповідно до умов Ліцензійного договору № 1-Л/18 від 01.10.2018 р. Відповідач -1 надає Відповідачу -2 не виключну ліцензію на використання знаку ("RLS"). Право власності на знак належить Відповідачу -1. Відповідач -1 надає Відповідачу -2 дозвіл на використання знаку на умовах, передбачених договором.
Окрім наявності торгівельного знаку "RLS" інші докази щодо здійснення господарської діяльності Відповідачем -1 на спірній автозаправній станції відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, щодо відсутності Відповідача -1 відповідальності за здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, що використовують торгівельну марку "RLS".
За положеннями ст. 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи встановлюються на підставі доказів. Доказами ж є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює відповідні обставини. Ці дані встановлюються такими засобами: (1) письмовими, речовими і електронними доказами; (2) висновками експертів; (3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 10.02.2021 р. у справі № 916/1709/19, закріплений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи місцевим господарським судом було призначено експертизу та витребувано у учасників справи докази на виконання клопотання експерта Дніпровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.
Експертизу було призначено для з'ясування, чи розміщено автозаправну станцію з підземними резервуарами дизельного палива та бензину і бетонним покриттям в межах спірної земельної ділянки. Чи відповідає земельна ділянка розміром 0,4084 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за конфігурацією та розмірами цієї ділянки, які зазначені в Державному акті на право постійного користування № 105 від 13.12.1993 р. Чи має місце порушення ФОП Забалуєвим О.В., ФОП Решоткою С.П., Кузьменком С.Г. меж: земельної ділянки розміром 0,4084 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Які об'єкти нерухомого майна перебувають у межах земельної ділянки площею 0,4084 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Чи відповідають розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку 0,41 га., вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.
Разом з тим, учасниками справи і зокрема Позивачем не було надано у повному обсязі документи, витребувані експертом та судом за клопотанням експерта. Наявні у справі документи ( надані учасниками справи ) судом було спрямовано до експертної установи.
Експертом Дніпровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру були повернуті до суду матеріалами справи разом з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи від 30.04.2025 р. за № КСЕ-19/104-25/1569. За текстом повідомлення призначена судова експертиза є комплексною судовою земельно-технічною, будівельно-технічною експертизою та експертизою з питань землеустрою. У наданих на дослідження додаткових матеріалах були відсутні документи, необхідні для проведення комплексної судової земельно-технічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, які експерти просили надати згідно клопотання від 27.01.2025 р. № КСЕ-19/104-25/1569. Ініціатором не було надано достатніх вихідних даних, необхідних для проведення дорученої судової експертизи, що унеможливлює її проведення. У зв'язку із зазначеним експерт повідомив про неможливість проведення комплексної судової земельно-технічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.
При цьому, суд першої інстанції слушно вказав на те, що наявність кримінального провадження № 12020042050000132 не є доказом здійснення господарської діяльності відповідачами на спірній автозаправній станції та не є доказом її будівництва відповідачами. Разом з тим, приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено право Господарського суду надавати оцінку процесуальним діям, виконаним під час досудового розслідування. Окрім того, під час розгляду справи було встановлено, що у спірних правовідносинах відповідачі до кримінальної відповідальності не притягувались.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги наявність проваджень у справах № 904/406/25 та № 211/2947/25, в яких предметом спору є один і той самий комплекс будівель і споруд автозаправної станції, але відповідачами зазначені інші особи ніж у справі № 904/1661/23, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що Позивачем не доведено що саме ФОП Решотки С. П. та ФОП Забалуєва О. В. на час звернення з позовом самовільно займали спірну земельну ділянку, та зобов'язані усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу забудови автомобільної заправної станції з підземними резервуарами дизельного палива та бензину, здійснених на цій земельній ділянці, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог стосовно Відповідача -1 та Відповідача -2.
Щодо позовних вимог до Відповідача -3 ( ОСОБА_1 ) залученого судом першої інстанції на новому розгляді за клопотанням Позивача, колегія суддів вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Згідно з ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу.
За змістом ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У відповідності до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2023 р. у справі № 908/933/22, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У відповідності до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2024 р. у справі № 909/996/22, критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
У свою чергу, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 р. у справі № 522/7909/16-ц).
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах, як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 916/1261/18.
В даному випадку, зі змісту поданого клопотання Позивача вбачається, що Відповідачем -3 у справі є фізична особа ОСОБА_1 . При цьому, підставою для залучення вказаної особи, Позивач зазначив Акт перевірки № 197-ДК/264/АП/09/01-19 від 02.04.2019 р.
Суд звертає увагу, що у вказаному акті зазначено, що перевірка проводилась у присутності гр. ОСОБА_1 , який здійснював діяльність по заправці автомобілів. Тобто з аналізу Акт перевірки № 197-ДК/264/АП/09/01-19 можливо дійти висновку, що Кузьменко С.Г. є працівником відповідної АЗС. При цьому, Кузьменко С.Г. на час перевірки не був фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Відповідью № 1586473 від 21.07.2025 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, доказів здійснення саме Кузьменко С. Г. підприємницької діяльності під час здійснення відповідної перевірки - суду надано не було.
Враховуючи, що Позивачем визначено суб'єктний склад учасників спору, Відповідач -3 як фізична особа ( без статусу суб'єкта господарювання ), а спір не стосується корпоративних, приватизаційних чи відносин банкрутства та не ґрунтується на відносинах забезпечення виконання основного зобов'язання ( тобто спори за участю фізичної особи підвідомчі господарському суду ), апеляційний суд дійшов висновку про те, що у даній справі виникли цивільно-правові відносини, що стосуються правочину, стороною яких є фізична особа, а відтак, даний спір щодо Відповідача -3 відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не належить до юрисдикції господарського суду в силу прямої вказівки п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України з огляду на суб'єктний склад учасників і характер спору.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення вказаної апеляційної скарги.
Разом з тим, враховуючи, що даний спір щодо Відповідача -3 відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не належить до юрисдикції господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні, а провадження в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_1 підлягає закриттю.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_1 має бути змінене, а провадження у справі у вказаній частині закрито.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ч. 1 ст. 231, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025р. у справі №904/1661/23 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
“Відмовити в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця Решотка Сергія Павловича та Фізичної особи-підприємця Забалуєва Олександра В'ячеславовича.
Провадження в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_1 - закрити».
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.04.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Т.А. Верхогляд