08 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/901/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Постолатій В.Р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» б/н від 29.07.2025 (вх. № 01-05/2351/25 від 30.07.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 (повний текст рішення складено 09.07.2025, м. Львів, суддя Запотічняк О.Д)
у справі № 914/901/24
за позовом: Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова
в інтересах держави в особі позивача: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів», м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноблесс Буд», м. Миколаїв, Львівська обл.
про: визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки.
за участю представників сторін:
прокурор: Винницька Л.М.
від позивача: Ковела М.В.
від відповідача: Пастернак П.І.
від третьої особи: Семиренко П.Я.
Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Наш Львів про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди від 22.09.2021 між позивачем та відповідачем укладений, всупереч вимогам ст. ст.41,116,124,134 Земельного кодексу України, ст. ст.133-135,137 Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, ст. 2, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», а тому наявні підстави для визнання недійсним вказаного договору оренди, скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) та повернення земельної ділянки власнику Львівській міській раді.
На переконання прокурора, Житловий кодекс України та постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, є чинними, їх положення не суперечать іншому чинному законодавству України, а тому обов'язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та їх посадовими особами.
Проте, як зазначає прокурор, при укладенні договору оренди Львівською міською радою, не взято до уваги той факт, що виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення зборів про організацію ОК ЖБК «Наш Львів» та список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей не затверджувалися у встановленому законом порядку.
Відсутнє також належне обгрунтування розміру земельної ділянки, що була передана в оренду відповідачу.
Вищевказані порушення при укладенні договору оренди та передачі земельної ділянки в оренду відповідачу, зумовили порушення прав територіальної громади міста Львова, що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 у справі № 914/901/24 позов першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі від 22.09.2021, укладений між Львівською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів», який зареєстровано у Львівській міській раді 22.09.2021 за № Ш-4371. Скасовано державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2467480246060) за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» (79005 м. Львів, вул. Грушевського, буд. 16, код ЄДРПОУ 43064319) на підставі договору оренди землі від 10.09.2021 припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки. Зобов'язано Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» (79005 м. Львів, вул. Грушевського, буд. 16, код ЄДРПОУ 43064319) повернути власнику - Львівській міській раді (код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: пл. Ринок; 1, м. Львів, 79008) земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2467480246060, номер запису про інше речове право 44216317). Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Наш Львів (79005 м. Львів, вул. Грушевського, буд. 16, код ЄДРПОУ 43064319) на користь Львівської обласної прокуратури (м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 9084, 00 грн витрат на оплату судового збору.
Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що при укладенні оскаржуваного договору оренди не взято до уваги той факт, що виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення зборів про організацію ОК «ЖБК «Наш Львів» та список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей не затверджувалися, що підтверджується листом юридичного департаменту Львівської міської ради № 4-2501- 872 від 25.07.2023, а також положеннями Статуту, протоколу установчих зборів, яким затверджено списки членів кооперативу, які містяться в реєстраційній справі.
При цьому, всупереч вимогам Примірного статуту ЖБК, у статуті ОК «ЖБК «Наш Львів» не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, не затверджено список членів кооперативу виконавчим комітетом Львівської міської ради, що надає можливість кооперативу здійснювати діяльності, що суперечить меті створення кооперативу - забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, зокрема, будівництво житла на комерційній основі для інших осіб.
Місцевий господарський суд зазначив, що відсутність містобудівної документації, яка б обґрунтовувала необхідний розмір земельної ділянки для цієї забудови, є порушенням вимог ст. 41 ЗК України. В той же час, ухвала Львівської міської ради № 1181 від 09.07.2021 «Про затвердження ОК «ЖБК «Наш Львів» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Під Голоском» не обґрунтовує розмір наданої в оренду спірної земельної ділянки, що свідчить про незаконність такої.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання ТзОВ «Ноблес Буд» щодо відчуження 75 % квартир учасникам бойових дій вказує на комерційну спрямованість проекту, оскільки 25 % квартир підлягає реалізації на вільному ринку, що свідчить про намір отримати прибуток від цієї операції, а не задовольняти потреби учасників кооперативу. Такий підхід, разом з наданням земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, призвів до суттєвого недоотримання коштів місцевим бюджетом. Ці порушення дають підстави для визнання угоди недійсною, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку та її повернення власнику.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області, відповідачем через систему «Електронний суд» було подану апеляційну скаргу б/н від 29.07.2025 (вх. № 01-05/2351/25 від 30.07.2025), у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 року у справі № 914/901/24. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що правовідносини у сфері кооперації регулюються Конституцією України, ЦК України, ГК України, Законом України «Про кооперацію». Оскільки, ЖК України, Примірним статутом, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про кооперацію» не встановлено особливостей державної реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, їх реєстрація відбувається в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Закон України «Про кооперацію» не містить жодних обмежень стосовно створення житлово-будівельних кооперативів в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу, знаходження на квартирному обліку тощо, натомість встановлює порядок створення всіх кооперативів, включаючи і житлово-будівельних, та не містить жодних застережень відносно існування іншого порядку, ніж встановлений цим законом. Зважаючи на це, до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми Примірного статуту ЖБК, оскільки ці положення суперечать ст. 87 ЦК України та ст. 7 Закону України «Про кооперацію» щодо добровільності створення кооперативу. У 2003 році прийнято акт законодавства України, який регулює відносини, що раніше були врегульовані законодавством УРСР, а з прийняттям Закону України «Про кооперацію» встановлено нові норми, яким врегульовано відносини створення і організації діяльності кооперативів різних типів, та виключено низку обмежень та додаткових дискримінаційних вимог, встановлених актами законодавства УРСР.
Таким чином, на переконання скаржника, неспроможним є висновок Господарського суду Львівської області викладений в оскаржуваному рішенні від 01.07.2025 року щодо того, що відповідач не є житлово- будівельним кооперативом, а є тільки обслуговуючим, оскільки не відповідає змісту спеціального закону (Закон України «Про кооперацію»), в якому поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям його діяльності та не є тотожними в розумінні останнього.
Разом з тим, апелянт зазначає, що факт наявності житла (в даному випадку частки квартири) не свідчить про те, що особа не потребувала поліпшення житлових умов жодним чином не обгрунтовані, а свідчать лише про суб'єктивні припущення.
Скаржник вказує, що у Львівської міської ради, як уповноваженого органу, не було правових підстав, щоб не укладати з ОК «ЖБК «Наш Львів» договір оренди землі з кадастровим номером 4610137500:05:004:0499 після прийняття ухвали Львівської міської ради № 1181 від 09.07.2021 року, якою затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Під Голоском в оренду відповідачу строком на 10 років.
21.11.2025 року відповідач звернувся до суду із заявою про затвердження мирової угоди. У вказаній заяві ОК «ЖБК «Наш Львів» інформував про укладення мирової угоди від 21.11.2025 між Львівською міською радою (Позивачем) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» (Відповідачем) та просив суд затвердити таку мирову угоду і закрити провадження у справі № 914/901/24. Мирову угоду від 21.11.2025 року ОК «ЖБК «Наш Львів» долучив додатком до вказаної заяви, поданої через підсистему Електронний суд, а оригінал мирової угоди від 21.11.2025 року було долучено клопотанням Львівської міської ради від 26.11.2025 року про долучення оригіналу мирової угоди, наручно через канцелярію Західного апеляційного господарського суду.
13.01.2026, на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкликання мирової угоди в редакції від 21.11.2025 року.
Враховуючи вказане клопотання, заяву про затверження мирової угоди в редакції від 21.11.2025 суд залишив без розгляду.
Разом з тим, 13.01.2026, на адресу Західного апеляційного господарського суду від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» та Львівської міської ради надійшли клопотання про затвердження мирової угоди. У поданих клопотаннях заявники просили затвердити укладену між Львівською міською радою (Позивач) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» (Відповідач) мирову угоду від 12 січня 2026 року. Закрити провадження у справі № 914/901/24 у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди.
Розглянувши мирову угоду від 12 січня 2026 року, суд відмовив у її затвердженні, виходячи з такого.
Відповідно до ч.2 ст.192 ГПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
За приписами ч.5 ст.192 ГПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
У п. 3.19 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.
Тобто, мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на погоджених ними взаємовигідних умовах. Мирова угода, як правило виконується добровільно та не призводить до вирішення спору по суті. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.
Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору, не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися у позовній заяві. У мировій угоді не допускається встановлення санкцій за невиконання умов мирової угоди.
Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду справи є позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки.
Разом з тим, відповідно до змісту укладеної сторонами мирової угоди від 12 січня 2026 року сторони дійшли згоди про те, що відповідач зобов'язується протягом 6 місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди безоплатно передати членам Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів», які є учасниками бойових дій або членами сімей загиблих учасників бойових дій, права на майбутні об'єкти нерухомості (проектовані квартири), у кількості 10% від загальної кількості житлових приміщень, що запроектовані для будівництва на спірній ділянці. Крім того, Відповідач у той самий строк зобов'язаний передати Позивачу права на майбутні об'єкти нерухомості (проектовані квартири) у кількості 5% від загальної кількості житлових приміщень з метою їх подальшої передачі Львівською міською радою безоплатно учасникам бойових дій або членам сімей загиблих учасників бойових дій. В будь-якому разі сумарно - не менше 15 квартир загальною площею не менше 1000 м.кв., з них Позивачу - не менше 5 квартир загальною площею не менше 333,3 м.кв.; Відповідач зобов'язується завершити будівництво проектованого об'єкта та ввести його в експлуатацію не пізніше 01.01.2030 року та не пізніше 01.03.2030 року передати членам Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів», які є учасниками бойових дій або членами сімей загиблих учасників бойових дій та Львівській міській раді, вказані вище квартири і правовстановлюючі документи на них.
З метою співфінансування будівництва загальноосвітньої школи та дошкільного навчального закладу в м. Львові (на території житлового району Під Голоском, земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:07:004:0029) Відповідач зобов'язується протягом 30 днів з моменту затвердження цієї мирової угоди сплатити на рахунок Позивача або замовника будівництва освітніх закладів - ЛКП «Рембуд» грошові кошти у сумі 5 000 000, 00 (п'ять мільйонів) гривень, а також у випадку необхідності укласти з ЛКП «Рембуд» договір співфінансування будівництва загальноосвітньої школи і закладу дошкільної освіти.
Проаналізувавши текст мирової угоди, колегія суддів зазначає, що він містить умови, які не стосуються предмета спору, та спрямований на регулювання нових відносин між сторонами які можуть виникнути в майбутньомк, тобто спрямована на вирішення питання про права і обов'язки сторін, які виникнуть у майбутньому. До того ж ці умови також можуть слугувати виникненню нового спору між сторонами у перспективі. При цьому текст мирової угоди не підписаний третьою особою, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Ноблесс Буд», який взяв на себе обов'язок фінансування згідно договору щодо організації та фінансування будівництва №1723, який укладений між Обслуговуючимо кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ноблесс Буд».
У судове засідання 08.04.2026 з?явились представники сторін, надали пояснення щодо обставин справи.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Щодо звернення прокурора.
Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
В даному випадку прокурор звернувся в інтересах Львівської міської ради, яка є юридичною особою, та яка в листах адресованих Галицькій окружній прокуратурі зазначала, що рада не зверталась до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди землі від 22.09.2021 №Ш-4371, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки.
Листом від 09.11.2023 № 14.50/99-2419вих-23 Галицька окружна прокуратура м. Львова звернулася до Львівської міської ради із вимогою про необхідність вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
У відповідь Львівська міська рада листом від 20.11.2023 № 2901-вих-143065 повідомила про відсутність підстав для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
Сам факт не звернення до суду Львівської міської ради з позовом в інтересах держави, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Львівської міської ради та для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
На виконання вказаних вимог, 05.03.2024 Галицька окружна прокуратура м. Львова про повідомила Позивача листом за№ 14.50/97-2350вих-23 про звернення до суду в його інтересах із відповідною позовною заявою до Відповідача ОК ЖБК «Наш Львів».
З вищенаведеного слідує, що Львівська міська рада не мала наміру звертатись до суду для подання відповідного позову та не вжила заходів для усунення порушення інтересів держави, зокрема, самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.
Аналогічний правовий висновок зазначено Великою Палатою Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 917/160/22 на які покликався апеляційній скарзі прокурор.
Разом з тим, доказів вжиття заходів іншими особами суду не представлено.
З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес, а тому прокурор правомірно звернувся в інтересах держави в особі Львівської міської ради.
Щодо суті позовних вимог.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Частинами 1, 2 ст. 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Підпунктом 1 п. а ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, Львівська міська рада наділена правом передачі земельних ділянок у користування (оренду) із земель комунальної власності.
За змістом ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» слідує, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України. Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. а також договором оренди землі.
Згідно з положеннями ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Згідно зі ст. 133 Житлового кодексу України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов (ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу).
Відповідно до п. 25-1 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР. затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 470 від 11.12.1984 та п. 4 Порядку ведення Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 238 від 11.03.2011, громадян вносять в зазначений реєстр після постановки їх на відповідний квартирний облік виконавчим комітетом відповідної місцевої ради, на території якої вони проживають.
З урахуванням того, що члени кооперативу повинні постійно проживати на території м. Львова, вони повинні були перебувати на квартирному обліку саме у виконавчому комітеті Львівської міської ради.
Із системного аналізу наведених норм слідує, що ст. 41 Земельного кодексу України передбачено можливість передачі в оренду юридичній особі земельних ділянок для здійснення житлового будівництва за наявності таких умов: така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а не будь-який обслуговуючий кооператив; його члени - громадяни потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в даному населеному пункті.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про кооперацію», кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Відповідно до Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 № 186, житлово- будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством,- одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).
Як передбачено ст. 137 Житлового кодексу України, житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється Житловим кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку. Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово- будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово- будівельного кооперативу, з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.
Пунктом 1 Примірного статуту ЖБК встановлено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством. - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).
Відповідно до п. 3 Примірного статуту ЖБК число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.
Статут житлово-будівельного кооперативу реєструється у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу (п. 5 Примірного статуту ЖБК).
На даний час Житловий кодекс та постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов'язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами (постанови Верховного Суду України від 17.06.2014 (справа № 21-195а 14). від 19.04.2017 (справа № 922/4401/15). постановах Верховного Суду від 30.05.2018 (справа № 910/9373/17), від 05.06.2018 (справа № 925/972/16). Від (справа№ 926/1111/15), від 04.09.2018 (справа № 922/2614/17), від 05.09.2018 (справа № 922/3165/17). від 05.12.2018 (справа № 922/2495/17), від 21.03.2019 (справа № 922/2751/16 та від 11.03.2020 (справа № 922/651/17).
Статутом ОК «ЖБК «Наш Львів», який затверджений загальними зборами учасників ОК «ЖБК «Наш Львів» згідно з протоколом № 1 від 07.09.2019 (далі - Статут), Кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об'єднання громадян та/або юридичних осіб, на основі членства для ведення діяльності з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків для його членів, асоційованих членів та членів їх сімей та подальшої експлуатації і управління цими об'єктами на засадах самоврядування для задоволення споживчих потреб членів кооперативу та без мети отримання прибутку.
Проте, при прийнятті оскаржуваної ухвали та укладенні Договору Львівською міською радою, не взято до уваги той факт, що виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення зборів про організацію ОК «ЖБК «Наш Львів» та список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей не затверджувалися.
Вищезазначене підтверджується листом юридичного департаменту Львівської міської ради № 4-2501-872 від 25.07.2023, а також положеннями Статуту, протоколу установчих зборів, яким затверджено списки членів кооперативу, які містяться в реєстраційній справі.
Всупереч вимогам Примірного статуту ЖБК Статутом ОК «ЖБК «Наш Львів» не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, а також не затверджено список членів кооперативу виконавчим комітетом Львівської міської ради, що може призвести до здійснення кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей (п. 14, розділу ІІ Статуту), а не будівництво житла на комерційній основі для інших осіб.
Вищезазначене не спростовано доводами апелянта.
Більше того, згідно з протоколом установчих зборів ОК «ЖБК «Наш Львів» № 1 від 07.06.2019, Статутом ОК «ЖБК «Наш Львів», який затверджений установчими зборами (протокол № 1 від 07.06.2019) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками (членами) ОК « ЖБК «Наш Львів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43064319) виступили чотири особи: - ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Засновники кооперативу є членами кооперативу. Членами кооперативу можуть бути громадяни України, учасники антитерористичної операції, Операції об'єднаних сил або члени сімей загиблих військовослужбовців - учасників антитерористичної операції, Операції об'єднаних сил, військовослужбовців - учасників антитерористичної операції, Операції об'єднаних сил, учасників добровольчих батальйонів, які були задіяні у проведенні антитерористичної операції, Операції об'єднаних сил, які досягнули 18-річного віку, а також інші громадяни - власники (співвласники) земельних ділянок, що додержуються вимог статуту кооперативу і користуються правом ухвального голосу, а також юридичні особи, які приймають участь в діяльності кооперативу в порядку, який визначається відповідно до цього Статуту, та додержуються вимог Статуту (п. 4.1, 4.2 розділу 4 Статуту).
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, склад засновників (членів) кооперативу ОК «ЖБК «Наш Львів» від часу створення не змінився, а в реєстраційній справі відсутні жодні відомості про інших членів (засновників) кооперативу.
Долучене до клопотання про затвердження мирової угоди рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про погодження списку членів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу «Наш Львів» від 02.09.2025 №893 та список черговиків Львівської міської територіальної громади - учасників АТО, учасників бойових дій, що перебувають на кооперативному обліку, які можуть бути включені (мають право на включення) до членів Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу «Наш Львів» від 02.09.2025 №893 не підтверджують дотримання вимог статті 137 Житлового Кодексу, яка регулює порядок створення житлово будівельних коперативів, оскільки не є належними та достатніми доказами, які повинні підтверджувати створення та діяльність житлово-будівельного кооперативу у встановленому законом порядку. Зазначені документи фактично відображають намір формування складу кооперативу в майбутньому та не є затвердженими у спосіб, передбачений законодавством, а відтак не можуть свідчити про належне виконання обов'язкових вимог щодо організації кооперативу та набуття його членами відповідного статусу, навіть на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 у справі № 914/901/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» б/н від 29.07.2025 (вх. № 01-05/2351/25 від 30.07.2025) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 у справі № 914/901/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 16.04.2026.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак