Справа № 947/3230/26
Провадження № 2/947/1995/26
15.04.2026 року Київський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
за участю секретаря - Коростій М.В.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маяк-1» (65000, м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, буд. 44) про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маяк-1» (надалі ОСББ «Маяк-1») на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 103 317, 09 грн., витрати на проведення судової експертизи в розмірі 15 000,00 грн., витрати за надану правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., та сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн. При цьому позивач посилається на те, що 30.09.2025 у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_2 , відбулося залиття, у наслідок чого було пошкоджено стелю, стіни та підлогове покриття. На підтвердження заподіяної шкоди позивачем складено акт обстеження квартири, а також отримано експертний висновок, у якому зафіксовано характер та обсяг пошкоджень. На думку позивача, причиною залиття його квартири стало неналежне утримання внутрішньобудинкових мереж водовідведення, які є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку та перебувають в управлінні ОСББ «Маяк-1». Також позивач зазначив, що діями та бездіяльністю відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку з ушкодженням свого майна, оскільки він фактично знаходиться у стані постійного стресу, вважає, що йому спричинено моральну шкоду, яку з урахуванням вимог розумності та справедливості, позивач оцінює у розмірі 10000 гривень та просить стягнути з ОСББ «Маяк-1».
За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Київського районного суду м.Одеси Огренич І.В.
Ухвалою суду від 28.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами у справі, копії ухвали направлено сторонам у справі.
18.02.2026 представником ОСББ «Маяк-1» - адвокатом Шепітко Г.І. надано відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Відповідачем надано акт обстеження квартири №?76, складений 14.10.2025 комісією ОСББ «Маяк-1», у якому зафіксовано наявність пошкоджень стелі, стін та підлогового покриття, а також лист-довідку ГМЦ ЧАМ №?9914-1-165/9914-10 від 10.02.2026, відповідно до якого 30.09.2025 на території м.Одеси зафіксовано атмосферні опади інтенсивністю 72,6 мм протягом менш ніж 12 годин, що, відповідно до Настанови з метеорологічного прогнозування відноситься до стихійних гідрометеорологічних явищ. Отже, на думку відповідача, за таких умов система водовідведення функціонувала у режимі гідравлічного перевантаження, що об'єктивно унеможливило належне відведення води незалежно від технічного стану внутрішньобудинкових мереж. Також відповідач зазначив, що наданий позивачем для проведення експертного дослідження акт залиття квартири не відповідає вимогам чинного законодавства, а експертний висновок не встановлює причин залиття квартири позивача саме з вини відповідача.
24.02.2026 представник позивача - адвокат Чорний В.В. надіслав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач фактично не надав доказів на підтвердження своєї позиції, а тому просив позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
04.03.2026 представник ОСББ «Маяк-1» - адвокат Шепітко Г.І. надав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, при цьому зазначив, що позивачем не доведена протиправна поведінка відповідача, причинний зв'язок та вина, що об'єктивно виключає підстави для покладення відповідальності на ОСББ «Маяк-1» та є обов'язковими елементами цивільного правопорушення.
Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 .
ОСББ «Маяк-1» здійснює діяльність з управління, утримання і використання спільного майна співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а також здійснює іншу діяльність, що передбачена Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» по відношенню до цього майна.
30.09.2025 сталося залиття належної позивачеві квартири АДРЕСА_2 .
На підтвердження вказаного факту позивачем надано до суду Акт про залиття, складений членами комісії ОСББ «Маяк-1» від 14.10.2025, який відображає обставини залиття 30.09.2025 квартири позивача та в якому зазначена причина залиття: «За результатами обстеження комісія встановила, що основною причиною потрапляння води до приміщення стало перевищення пропускної здатності системи водовідведення будинку, яка не змогла прийняти надмірний обсяг атмосферних опадів. Це призвело до накопичення дощової води у водоприймальних елементах, виведення її з ладу та потрапляння через конструктивні частини будівлі до внутрішніх приміщень. Комісія зазначає, що подія має характер стихійного лиха, а виявлені наслідки є результатом надзвичайних природних умов, що перевищили розрахункові технічні параметри системи водовідведення будинку».
Листом-довідкою ГМЦ ЧАМ №9914-1-165/9914-10 від 10.02.2026 підтверджується, що 30.09.2025 на території м.Одеси мали місце атмосферні опади інтенсивністю 72,6 мм протягом менш ніж 12 годин, що відповідно до Настанови з метеорологічного прогнозування, затвердженої наказом Українського гідрометеорологічного центру №234 від 11.12.2018, відноситься до стихійних гідрометеорологічних явищ (СМЯ ІІ рівня небезпечності).
п. 3.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40 (3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Дія таких обставин може бути викликана: винятковими погодними умовами і стихійним лихом (Acts of God) (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо).
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22: «… сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором». Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Отже, сертифікат Торгово-промислової палати України є лише одним із можливих засобів підтвердження форс-мажорних обставин, але не виключним доказом їх існування, вирішальним є встановлення судом факту настання надзвичайних та невідворотних обставин, а також їхнього причинно-наслідкового зв'язку з подією.
За таких обставин, суд вважає, що наданими відповідачем доказами підтверджено факт стихійного природного явища, що відбулося 30 вересня 2025 року у м.Одесі, яке мало надзвичайний характер, не залежало від волі відповідача та об'єктивно вплинуло на функціонування системи водовідведення, спричинивши її перевантаження, що безальтернативно вказує, що причиною залиття квартири позивача стало саме стихійне природне явище.
Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтею 263 Цивільного кодексу України визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Суд не приймає до уваги ствердження позивача про «наявність технічного дефекту» у зв'язку з виконанням відповідачем подальшого ремонту після 30 вересня 2025 року, оскільки, хоч факт проведення огляду або виконання ремонтних робіт після настання події відповідачем не заперечувався, однак, позивач не надав жодного доказу здійснення таких робіт із зазначенням причин та видів робіт тощо, а відповідач, проводячи роботу з усунення наслідків події, виконував свої безпосередні обов'язки щодо утримання майна, тому такі ствердження носять характер припущення, на яких не може ґрунтуватися рішення суду.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Посилання позивача на експертний висновок як на доказ вини відповідача є безпідставним, оскільки у висновку експерта №56/2025 від 10.11.2025 зазначено, що оскільки огляд квартири АДРЕСА_2 проводився через певний проміжок часу після факту залиття, причина залиття приймається на підставі акту про залиття від 14.10.2025. Отже, експертом не встановлено причину виникнення пошкодження труб системи водовідведення, не визначено механізм аварії, а також не досліджено питання впливу зовнішніх факторів, зокрема екстремальних погодних умов, що мали місце у відповідний період. Висновок фактично обмежується фіксацією наявності пошкодження та оцінкою вартості відновлювальних робіт і не містить встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та настанням шкоди, що є обов'язковим та першочерговим елементом складу цивільного правопорушення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що акт, що був покладений в основу експертного висновку, був складений позивачем з власної ініціативи та без узгодження з ОСББ «Маяк-1» - всупереч вимогам, що містяться до даного виду документу.
Відповідне роз'яснення надано Міністерством з питань житлово-комунального господарства України у Листі від 29.12.2009 р. №12/20-11-1975, відповідно до якого вказується, що п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт. Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто, факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Основною метою при складанні акту залиття квартири є встановлення причин залиття, та осіб, відповідальних за спричинену шкоду.
Отже, зазначений позивачем акт про залиття, на підставі якого виконано експертне дослідження №56/2025 від 10.11.2025 року, не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, оскільки не підписаний всіма членами комісії, складений у відсутність відповідачів та без участі спеціаліста, про що зазначено відповідачем та не оспорювалось позивачем, крім того суд звертає увагу на те, що вказаний акт взагалі не був наданий позивачем до матеріалів справи, що позбавляє суд можливості надати йому більш розгорнуту правову оцінку.
За таких обставин, суд вважає, що акт та експертне дослідження №56/2025 від 10.11.2025 року, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння майнової шкоди позивачеві саме з вини відповідача.
Аналогічні правові висновки викладено й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі №2-1974/11 (провадження № 61-4574 св 18).
Суд вважає помилковою позицію позивача, висловлену у його запереченнях, в частині обов'язку відповідача ініціювати проведення судової експертизи та подати альтернативний експертний висновок, з огляду на наступне.
Так, відповідно до роз'яснень Пленуму Верхового суду України, викладених у пункті 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок, як обов'язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі №925/1196/18).
Відтак неподання відповідачем альтернативного експертного висновку не усуває недоведеність позивачем обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення і не може бути підставою для задоволення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає, що відповідає практиці Верховного Суду (постанова ВС від 26.04.2022 у справі № 564/973/19, постанова ВС від 14.04.2020 у справі № 920/715/17), згідно якої «для покладення цивільно-правової відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; 4) вини».
Матеріали справи не містять належних, та допустимих доказів неправомірних дій щодо залиття квартири з вини відповідача, а як наслідок - відсутній безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями та шкодою.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
При таких обставинах та з огляду на те, що залиття квартири АДРЕСА_2 , відбулося у зв'язку з форс-мажорною обстановкою, а саме з погодними умовами, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди не доведені та не підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про відшкодування завданої матеріальної шкоди, а згідно правової позиції, викладеної у постанові КЦСВС від 18.03.2020 у справі №460/2545/17, якщо право, за захистом якого звернувся позивач, не порушено, то і підстав для відшкодування моральної шкоди (похідна вимога) немає.
Отже, вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача, тому вимоги позивача про стягнення судових витрат також залишені без задоволення.
Керуючись ст.ст.12, 18, 19, 81, 82, 133, 137, 141, 178, 187, 211, 247, 258, 259, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маяк-1» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя І. В. Огренич