Справа № 405/5503/23
провадження № 1-кс/405/1025/26
08.04.2026 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ФГ "Єніка Ізмаїл" - ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62020100000000973, про скасування арешту майна, -
встановив:
24.03.2026 до Подільського районного суду м. Кропивницького, через підсистему «Електронний суд» від представника власника майна ФГ "Єніка Ізмаїл" - ОСОБА_4 надійшло клопотання про скасування арешту майна, який накладено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2021 по справі №757/47867/21-к, з банківських рахунків ФГ "Єніка Ізмаїл", а саме:
- НОМЕР_1 (МФО 328168; ПАТ "МТБ БАНК");
- НОМЕР_2 (МФО 328168; ПАТ "МТБ БАНК");
- НОМЕР_3 (МФО 328168; ПАТ "МТБ БАНК");
- НОМЕР_4 (МФО 334851; АТ "ПУМБ");
- НОМЕР_5 (МФО 320478; АБ "УКРГАЗБАНК").
Мотивуючи клопотання про скасування арешту майна представник власника майна вказав про те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2021 по справі №757/47867/21-к, накладено арешт на банківські рахунки ФГ "Єніка Ізмаїл.
Ухвала слідчого судді від 09.09.2021 постановлена без виклику та за відсутності майна ФГ "Єніка Ізмаїл" (як власника/ володільця грошових коштів) та/або його представника. Про зазначену ухвалу та накладений на грошові кошти арешт Товариство дізналось від представників фінансових установ, де відкриті його банківські рахунки.
Арешту накладено у кримінальному провадженні № 62020100000000973 від 08.05.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 400-1, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212 КК України.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту, дійшов висновку про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на майно у вигляді грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках, метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Представник вважає, що арешт на рахунки підприємство накладено безпідставно.
Також представником звертається увага на те, що грошові кошти у безготівковому вигляді не є матеріальним об'єктом, а тому, не можуть бути речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України і накладеним арешту на них не узгоджується з вимогами ст. 170 КПК України.
Крім цього, представник звертає увагу на те, що на даний час відпали ризики задля яких арешт накладався.
Посилаючись на норми національного права та практику Європейського суду з прав людини, захисник просить клопотання задовольнити.
Представник власника майна в судове засідання не з'явився, звернувся з заявою про розгляд клопотання про скасування арешту майна у його відсутність.
Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, оскільки матеріали кримінального провадження направлено до ГУ ДПС у Кіровоградській області для проведення аналітичного дослідження, тому вважає, що необхідність у подальшому перебування названих рахунків під арештом, враховуючи специфіку вчиненого кримінального правопорушення, не відпала та продовжує існувати.
Вивчивши клопотання про скасування арешту майна та матеріали, якими воно обґрунтовується, врахувавши письмову позицію представника, пояснення прокурора, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Так, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, в тому числі за ч. 3 ст. 212 КПК України, тобто ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
Вирішуючи клопотання представника власника майна про скасування арешту майна, слідчий суддя виходить із положень статей 170, 174 КПК України, згідно з якими арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується виключно за наявності сукупності правових підстав, зокрема достатніх даних, які вказують на можливість використання майна як доказу злочину, для забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна або відшкодування шкоди, а також за умови дотримання принципу пропорційності втручання у право власності.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна підлягає скасуванню у разі, якщо заявником доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що слідчими відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесені 08.05.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62020100000000973 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч.1 ст. 401-1, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2021 по справі №757/47867/21-к, накладено арешт на банківські рахунки суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі ФГ "Єніка Ізмаїл.
Арешт на рахунки ФГ "Єніка Ізмаїл" накладався у зв'язку із тим, що за версією органу досудового розслідування група осіб використовувала ряд суб'єкт господарювання, в тому числі, ФГ "Єніка Ізмаїл", використали це підприємство для незаконно формування податкового кредиту педе іншими суб'єктами господарювання, в тому числі ПП «МКПП Горгачі» та ТОВ «Укрспецагропром».
Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 від 12.11.2025 залучено у кримінальному провадженні працівників відділу запобіганню фінансовим операціям пов'язаним з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у Кіровоградській області та доручено проведення аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ПП «МКПП Горгачі» та ТОВ «Укрспецагропром» з контрагентами за період з 01.01.2020 по 15.01.2021.
Разом з тим, сама по собі наявність кримінального провадження та триваючий характер досудового розслідування не є безумовною та самостійною підставою для подальшого обмеження права власності, а підлягає оцінці у контексті актуальності ризиків, для нейтралізації яких було застосовано арешт майна.
Доводи представника власника майна про відсутність правових підстав для арешту та порушення вимог статей 98, 170 КПК України з мотивів того, що безготівкові грошові кошти не можуть бути речовими доказами, суд оцінює критично, оскільки відповідно до правової природи речових доказів предметом арешту можуть бути грошові кошти, які за даними досудового розслідування можуть містити сліди кримінально-протиправної діяльності або бути предметом/результатом такої діяльності, а тому підлягають збереженню до завершення встановлення їх походження та правового статусу.
З наданих матеріалів вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється, зокрема, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а предметом перевірки є можливе формування фіктивного податкового кредиту із залученням ряду суб'єктів господарювання, у тому числі ФГ «Єніка Ізмаїл», що передбачає дослідження фінансових операцій та руху коштів між відповідними контрагентами.
У цьому контексті слідчий суддя враховує, що грошові кошти на рахунках підприємства є об'єктом, щодо якого триває перевірка їх можливого кримінально-протиправного походження, а тому збереження арешту є спрямованим на забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, зокрема забезпечення повного та неупередженого дослідження обставин провадження.
Разом з тим, доводи сторони захисту щодо відпадіння потреби у подальшому арешті майна є загальними та не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про відсутність зв'язку між арештованими коштами та предметом досудового розслідування або про завершення перевірки їх правового статусу.
Суд також враховує, що надані прокурором пояснення узгоджуються з матеріалами провадження щодо триваючої необхідності проведення аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності контрагентів, що об'єктивно потребує збереження арештованих активів у незмінному майновому стані з метою недопущення їх відчуження, приховування або ускладнення подальшої спеціальної конфіскації чи відшкодування шкоди у разі встановлення відповідних підстав.
Оцінюючи співмірність втручання у право власності, суд виходить із принципу пропорційності, передбаченого практикою Європейського суду з прав людини, згідно з яким втручання у право мирного володіння майном має бути необхідним у демократичному суспільстві та забезпечувати справедливий баланс між інтересами кримінального правосуддя та правами власника майна.
У даному випадку арешт майна має тимчасовий характер, спрямований на досягнення легітимної мети кримінального провадження, а матеріали клопотання не містять достатніх даних, які б свідчили про надмірність такого втручання або можливість досягнення мети провадження менш обтяжливими заходами.
За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що на момент розгляду клопотання не встановлено обставин, які б свідчили про відпадіння потреби у подальшому застосуванні арешту майна або його необґрунтованість у розумінні статті 174 КПК України.
За наведених обставин, слідчим суддею не встановлено підстав для задоволення клопотання представника власника майна.
Керуючись ст. ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
У задоволенні клопотання представника власника майна ФГ "Єніка Ізмаїл" - ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62020100000000973, про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6