Справа № 353/237/26
Провадження № 2/353/325/26
17 квітня 2026 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в межах середньої земельної частки в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання за права власності на земельну частку (пай) в межах середньої земельної частки розміром 38,8 ум.кад.га, виділену на підставі рішення 5 сесії Петрівської сільської ради народних депутатів від 31.10.1995 року, у відповідності з Сертифікатом на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-14-23, реєстраційний № 1185, зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право приватної власності на землю в межах середньої частки за № 1185, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 . Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_4 на підставі Сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-14-23 належало право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки в розмірі 38,8 ум.кад.га. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (дідусь) помер. ОСОБА_3 (мати) прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 (дідусь), однак не встигла оформити своїх спадкових прав та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. В нотаріальному порядку позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , а саме на спірну земельну частку (пай), яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 (дідусь), оскільки відсутній необхідний для видачі свідоцтва про право на спадщину документ, який підтверджує право власності на нерухоме майно. Зокрема правовстановлюючий документ на спірну земельну часку (пай) втрачено. Вказані обставини позбавляють її можливості оформити спадщину на земельну частку (пай). Окрім цього, просила суд витребувати у приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 13/2023 заведену після смерті ОСОБА_3
11.03.2026 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
24.03.2026 року від позивачки на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, а тому з метою забезпечення доступу до правосуддя, суд вважав за можливе відкрити провадження у справі. Також позивачка подала до суду письмове клопотання про витребування доказів, а саме просила витребувати у приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. спадкову справу, у разі її відкриття, заведену після смерті ОСОБА_4 .
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз'яснено право пред'явити зустрічний позов. Крім цього вказаною ухвалою було задоволено клопотання позивачки та витребувано у приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. належним чином посвідчені копії спадкових справ, у разі їх відкриття, та витяги про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкових справ, зокрема щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання якої було м. Тлумач Івано-Франківського району Івано-Франківської області, та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання якого було с. Сокирчин Івано-Франківського району Івано-Франківської області..
06.04.2026 року приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославська Н.В.направила до суду копію спадкової справи № 313/2023, заведену після смерті ОСОБА_3 , та повідломила про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась.
В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, однак у позовній заяві просила розгляд справи провести у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає, просив й ого задовольнити та розгляд справи провести у його відсутності.
У зв'язку з неявкою в підготовче судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 28.11.1996 року на підставі рішення 5 сесії Петрівської сільської Ради народних депутатів від 31.10.1995 року № 5 було видано Сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-14-23 № 1185, відповідно до якого йому належало право приватної власності на земельну ділянку в розмірі 38,8 ум.кад.га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області, в межах середньої земельної частки без визначення на місцевості, що підтверджується довідкою Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 33 від 26.02.2025 року (а.с. 14).
Відповідно до копії свідоцтва про народження позивачки її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 31). 21.10.1996 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та після державної реєстрації шлюбу їй було присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб (а.с. 32). Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 02.11.2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 16.07.1978 року перебували у зареєстрованому шлюбі, а дошлюбним прізвищем дружини було « ОСОБА_7 » (а.с. 30). Відповідно до копії витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 01.11.2024 року ОСОБА_8 (мати позивачки) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками є ОСОБА_4 (дідусь позивачки) та ОСОБА_9 (бабуся позивачки) (а.с. 29).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (дідусь позивачки) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 18).
Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_4 (дідусь позивачки), для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважались: факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном та подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
ОСОБА_3 (мати позивачки) прийняла спадщину в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , оскільки вона вступила в управління спадковим майном, до дня смерті спадкодавця вони проживали разом та вели спільне господарство, проводила похорон батька, що підтверджується довідкою Сокирчинського старостинського округу Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 38 від 25.02.2026 року (а.с. 15).
Згідно відповіді приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась (а.с. 74, 93).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (мати позивачки) померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 19).
В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
ОСОБА_1 (позивачка) прийняла спадщину в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки вона у шестимісячний термін звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 81 зворот), а також постійно проживала разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Сокирчинського старостинського округу Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 43 від 04.03.2026 року (а.с. 16). Крім цього з вказаної довідки вбачається, що на момент смерті ОСОБА_3 (мати позивачки) разом з нею також постійно проживав її чоловік ОСОБА_2 (батько позивачки/відповідач), який є спадкоємцем першої черги за законом, однак він в нотаріальному порядку відмовився від прийняття спадщини за законом після смерті дружини ОСОБА_3 (мати позивачки), подавши у шестимісячний термін до нотаріальної контори відповідну заяву (а.с. 76).
Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 313/2023 від 02.11.2023 року, заведеної приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославською Н.В. після смерті ОСОБА_3 (мати позивачки) (а.с. 75-126), з якої вбачається, що ОСОБА_1 (позивачка) є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , інших спадкоємців в порядку спадкування за законом та за заповітом, які б бажали прийняти спадщину, та які б мали обов'язкову частку у спадщині, немає.
Однак в нотаріальному порядку ОСОБА_1 (позивачка) було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 38,8 ум.кад.га без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , яка в свою чергу успадкувала її після смерті батька ОСОБА_4 , у зв'язку з відсутністю необхідного правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності на вказане майно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославсьою Н.В. № 296/02-31 від 06.05.2025 року (а.с. 21-22 зворот).
Зазначені обставини перешкоджають позивачці належним чином оформити право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
Як вбачається з оголошення в газеті «Злагода» від 12.12.2025 року, Сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-14-23 № 1185 від 28.11.1996 року, виданий на ім'я ОСОБА_4 (дідусь позивачи) втрачено (а.с. 27-28).
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України та ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах зі збереженням її цільового призначення.
Згідно ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Відповідно до частини дев'ятої статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Статтею другою вищевказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року №801, якою затверджено форму сертифіката на право на середню земельну частку (пай), у сертифікаті повинна бути зазначена назва колективного сільськогосподарського підприємства, член якого мав право на середню земельну частку (пай) та вартість землі.
Отже, сертифікат на право на середню земельну частку (пай) може бути видано лише громадянину, який має право на середню земельну частку (пай).
Так, як особа, яка мала право на отримання сертифікату нового зразка, померла, то в даний час видати сертифікат іншій особі, навіть і спадкоємцю на ім'я померлого є неможливо.
В свою чергу, відповідно до пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України право на земельну частку (пай), яке посвідчене сертифікатом, може бути успадковано.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Судом встановлено, 31.10.1995 року рішенням п'ятої сесії Петрівської сільської ради народних депутатів ХХІІ скликання було погоджено проект роздержавлення і приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Петрівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області (а.с. 5, 48-57).
31.10.1995 року рішенням рішенням п'ятої сесії Петрівської сільської ради народних депутатів ХХІІ скликання було вирішено: затвердити матеріали паювання землі для видачі сертифікатів на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки; передати землі, які призначені для товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1301,8 га, в т.ч. по с. Сокирчин - 233,8 га, з середньою оцінкою по с. Сокирчин 51,8 балів на території Петрівської сільської Ради народних депутатів безоплатно у приватну власність громадянам в межах середньої земельної частки без визначення меж ділянок в натурі згідно Додатку № 1; видати разом з госпрозрахунковим виробничим бюро при Тлумацькому відділі земельних ресурсів громадянам, які працюють в сільському господарстві і пенсіонерам, які раніше працювали в сільському господарстві і проживають в сільській місцевості, що включені до списку, Сертифікати на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки та зареєструвати їх у книзі записів (реєстрації) Сертифікатів (а.с. 4, 58).
ОСОБА_4 (дідусь позивачки) значиться у списку громадян (працівників спілки пайовиків «Дністер»), що мають право на приватизацію землі, що підтверджується копією відповідного списку (а.с. 8-9, 60-61) та листом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 23.03.2026 року (а.с. 45-47).
Відповідно до копії книги реєстрації Сертифікатів на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки ОСОБА_4 (дідусь позивачки) 28.11.1996 року було видано Сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-14-23 № 1185, який зареєстровано під номером 1185, на право приватної власності на земельну ділянку в розмірі 38,8 ум.кад.га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області, в межах середньої земельної частки без визначення на місцевості (а.с. 10-11). Вказані обставини також підтверджуються довідкою Петірвського старостинського округу Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 33 від 26.02.2026 року (а.с. 14).
16.04.1996 року розпорядженням Тлумацької районної державної адміністрації № 243 було затверджено проекти роздержавлення і приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов'язано сільські ради, в т.ч. Петрівську сільську Раду народних депутатів, завершити видачу сертифікатів на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки (а.с. 59).
Відповідно до архівного витягу з рішення 8 сесії 3 демократичного скликання Петрівської сільської ради народних депутатів від 05.04.2000 року ОСОБА_4 належить земельна частка (пай) площею 38,8 ум.кад.га, розташована в урочищі «Драбова» с. Сокирчин Тлумацького району Івано-Франківської області (а.с. 7).
Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно з пунктами 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та відповідно до вище зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Стаття 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Отже, позивачка будучи належними спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка в свою чергу прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 (дідусь позивачки), який за життя не отримав Сертифікату на право на земельну частку (пай) нового зразка, в т.ч. у зв'язку з втратою Сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-14-23 № 1185 від 28.11.1996 року (старий зразок), має право на оформлення спадщини з переоформленням права власності на спадкову земельну частку (пай) на своє ім'я в нотаріальному порядку.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що сторонами по справі не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, клопотань про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів до суду не надходило, суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі ст.ст. 548, 549, 553 ЦК України (в редакції 1963 р.), На підставі ст.ст. 316-319, 368, 391, 392, 1216-1222, 1225, 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), ст.ст. 81, 126, 131 ЗК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 141, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителькою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право власності на земельну частку (пай) розміром 38,8 умовних кадастрових гектара, яка розташована на території Петрівської сільської ради (Петрівського старостинського округу Олешанської сільської ради) Івано-Франківського району Івано-Франківської області в межах середньої земельної частки без визначення на місцевості, згідно з Сертифікатом на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-14-23 № 1185, виданим 28.11.1996 року на підставі рішення Петрівської сільської Ради народних депутатів від 31.10.1995 року, зареєстрованим у книзі реєстрації Сертифікатів на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки за № 1185, виданим на ім'я ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА