Справа№751/3803/26
Провадження №1-кс/751/1311/26
13 квітня 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
На розгляд слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, складене слідчим слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42025272010000012 від 05.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив слідчого суддю застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в сумі 766 104 грн 24 коп. Зазначив при цьому, що підозрюваному інкримінується вчинення тяжкого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, перебуваючи на свободі підозрюваний може реалізувати ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання в повному обсязі. Зазначили, що підозра є необґрунтованою та бездоказовою, а в повідомленні про підозру не зазначено, коли саме та у який спосіб підозрюваний шляхом обману протиправно заволодів грошовими коштами. До клопотання не долучено жодних доказів обставин, які інкримінуються підозрюваному в межах повідомлення про підозру. Ризики, наведені у клопотанні є абстрактними та необґрунтованими.
Безпосередньо дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.
І. Обставини кримінального провадження, установлені слідчим суддею в ході розгляду клопотання
Слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №№42025272010000012 від 05.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.
За версією досудового розслідування ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою одержання неправомірної вигоди, у період з 30.01.2020 по 30.04.2024 шляхом обману заволодів коштами АТ «НАЕК «Енергоатом» та АТ «Укргідроенерго», на загальну суму 766 104,24 гривень з ПДВ, що є великим розміром.
ОСОБА_4 10.04.2026 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
ІІ. Відповідність стандарту «обґрунтованої підозри»
За версією органів досудового розслідування ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою одержання неправомірної вигоди, у період з 30.01.2020 по 30.04.2024 шляхом обману заволодів коштами АТ «НАЕК «Енергоатом» та АТ «Укргідроенерго», на загальну суму 766 104,24 гривень з ПДВ, що є великим розміром.
Так, згідно з п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) об'єкт побутового споживача - це квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об'єкти житлової нерухомості, визначені у п. 14.1.129 Податкового кодексу України, що належать індивідуальному побутовому споживачу на праві власності або користування та яким присвоєні окремі адреси.
Побутові потреби - це споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об'єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію), у тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об'єктів приватного домогосподарства, крім нотаріальної, підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, зокрема діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, зі створення віртуальних активів (майнінгу) та надання платних послуг тощо.
Побутовий споживач - це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Пунктом 2.1.9 глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ визначено, що у разі нового будівництва або реконструкції об'єкта (електроустановки) договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії укладається (якщо до реконструкції такий договір не укладався, втратив чинність тощо) за умови завершення процедури приєднання до електричних мереж (підписання акта про надану послугу) та надання споживачем (у разі необхідності, за запитом оператора системи) копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації або відповідного сертифіката.
Відповідно до п. 1.2.7 глави 1.2 розділу I ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до ПРРЕЕ) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Пунктом 2.2 Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до ПРРЕЕ) обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу / передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу / передачі електричної енергії.
Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.
За п. 2.3.12 глави 2.3 розділу II ПРРЕЕ, споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.
Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.
Електрична енергія, яка використовується на об'єкті побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, надання платних послуг, здійснення нотаріальної діяльності, діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, діяльності зі створення віртуальних активів (майнінгу) тощо, обліковується окремо та оплачується за відповідними тарифами (цінами) для непобутових споживачів електропостачальника.
У разі використання електричної енергії на об'єкті побутового споживача на непобутові потреби побутовий споживач має звернутись до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби.
У випадку виявлення оператором системи фактів споживання побутовим споживачем електричної енергії на непобутові потреби оператор системи складає акт про порушення ПРРЕЕ, у якому вказується зобов'язання споживача здійснити заходи з усунення виявленого порушення шляхом негайного припинення споживання електричної енергії на непобутові потреби та організації комерційного обліку на непобутові потреби та/або укладення договору з електропостачальником за відповідним тарифом протягом місяця з дня складення акта про порушення ПРРЕЕ. Оператор системи надає копію зазначеного акта про порушення ПРРЕЕ відповідному електропостачальнику. У разі неусунення побутовим споживачем виявленого порушення у місячний строк постачання електричної енергії такому споживачу припиняється в установленому цими Правилами порядку.
Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» на АТ «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» покладено спеціальний обов'язок фінансування заходів, спрямованих на забезпечення доступності електричної енергії для населення.
ОСОБА_4 достовірно знаючи про підключення 30.01.2020 ОСОБА_7 земельної ділянки з кадастровим номером 7425587900:07:000:4013, загальною площею 1 га за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Серединка, урочище Пожарки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, до постачання електричної енергії як побутовий споживач, та усвідомлював, що споживання електричної енергії під час здійснення господарської діяльності повинно обліковуватись за окремим вузлом обліку та за комерційним тарифом, при цьому здійснював комерційну діяльність на вказаній земельній ділянці, а також прилеглих земельних ділянок з кадастровими номерами:
№7425587900:07:000:4079,
№7425587900:07:000:4078,
№7425587900:07:000:4076,
№7425587900:07:000:4077,
№7425587900:07:000:4052,
№7425587900:07:000:4056,
№7425587900:07:000:4063,
№7425587900:07:000:4065,
№7425587900:07:000:4061,
№7425587900:07:000:4060,
сплачуючи за електричну енергію за побутовим тарифом та завдаючи збитків АТ «НАЕК «Енергоатом» і ПрАТ «Укргідроенерго», на які покладено спеціальні обов'язки щодо забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
У такий спосіб, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 діючи умисно, шляхом обману заволодів чужим майном,а саме: коштами в великих розмірах у вигляді компенсації частини вартості електроенергії за тарифом для непобутового споживача, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №820/25-24 від 22.01.2026 у зв'язку з постачанням електричної енергії за тарифом для побутового споживача за період 30.01.2020 по 30.04.2024 заподіяно збитків АТ «НАЕК «Енергоатом» на суму 627 819,41 гривень з ПДВ та АТ«Укргідроенерго» на суму 138 284,83 гривень з ПДВ, загальна сума складає - 766 104,24 гривень з ПДВ, що в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 3 до ст. 185 КК України є великим розміром, отриманими в результаті споживання електричної енергії за тарифом побутового споживача на непобутові потреби, а саме для здійснення комерційної діяльності.
Службові особи оператора системи розподілу електричної енергії - АТ «Чернігівобленерго», будучи введеними в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_4 та не будучи обізнаними про його злочинні наміри, у період з 30.01.2020 по 30.04.2024 постачали електричну енергію за тарифами, визначеними для побутового споживача, яку ОСОБА_4 використовував не на побутові потреби, а для здійснення комерційної діяльності.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому в великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, правильності кваліфікації дій, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
Отже, на даному етапі кримінального провадження, у межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, до завдань слідчого судді не належить оцінка достовірності та допустимості доказів сторони обвинувачення, а також надання переваги доказам сторони захисту або сторони обвинувачення, тобто вирішення тих питань, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Такий висновок слідчого судді узгоджується із існуючою апеляційною практикою, зокрема подібний висновок наведено в постанові Київського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року у справі №752/8936/25.
Заслухавши думку учасників провадження та дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу, суд взяв до уваги наступні докази:
- висновок судової економічної експертизи;
- акт перевірки АТ «Чернігівобленерго» Сектором Національної комісії, що здійснює регулювання електроенергетики та комунальних послуг в Чернігівській області від 24.07.2024 №284 НКРЕКП;
- протокол допиту свідків - працівників сектору НКРЕКП в Чернігівській області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - членів комісії, які виїжджали на обстеження до сел. Куликівка та здійснювали фіксували порушення;
- протокол допиту свідка ОСОБА_14 - староста Серединськогостаростинського округу;
- протокол допиту свідка ОСОБА_15 - начальник відділу ЦНАП Олишівської селищної ради.
Так, як слідує із показань ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , наведені земельні ділянки використовуються єдиним масивом для виробництва сільського господарської ягідної продукції, і згідно показань вказаних свідків до організації виробництва цієї продукції на даних ділянках (у тому числі на ділянці, яка до 2024 року належала ОСОБА_7 , а з 2024 належить ОСОБА_4 ) причетний саме ОСОБА_4 .
Як уже було відзначено, до завдань слідчого судді не належить оцінка доказів та надання переваги одних доказів наді іншими. Однак, принцип обґрунтованості судового рішення в світлі практики ЄСПЛ зобов'язує слідчого суддю надати відповідь на доводи сторони захисту в частині необґрунтованості підозри тією мірою, якою це можливо на даній стадії провадження, до завдань якої не входить встановлення винуватості або невинуватості особи, допустимості доказів тощо.
Не визнаючи недопустимості або недостовірності доказів сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає за необхідне частково погодитися із доводами сторони захисту, а саме - на даний час слідчий суддя не бере до уваги в частині обґрунтування ймовірної причетності ОСОБА_4 до інкримінованого кримінального правопорушення посиланням зокрема на такі докази: інформація Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, щодо діяльності магазину «Наш край», ФОП ОСОБА_16 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; лист ГУ Держпродспоживслужби від 21.07.2025 щодо виробничих потужностей ТОВ «МІЛАНА БЕРІ», ТОВ «ТАЛТРЕЙД АГРО» та інш., копія наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 05.07.2024 №307; копія наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 08.08.2024 №381; копія наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 08.08.2024 №381; копія наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 25.11.2019 №619 та інших документів Держпродспоживслужби, копія листа ГУ ДПС у Чернігівській області від 17.07.2025, оскільки прокурором у судовому засіданні не наведено пояснень на предмет того, яке саме доказове значення у кримінальному провадженні мають дані документи.
Підсумовуючи свої висновки в даній частині слідчий суддя зауважує, що на даний час у матеріалах клопотання наявні докази, які на даній саме первинній стадії кримінального провадження дозволяють стверджувати про можливу причетність підозрюваного до інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас слідчий суддя частково погоджується з доводами захисту та бере до їх уваги до уваги, зокрема в частині того, що повідомлення про підозру не містить відомостей про те, в які саме час та спосіб ОСОБА_4 встановив контроль (фактичне користування) щодо всіх земельних ділянок, зазначених у повідомленні про підозру.
Також слідчий суддя зауважує, що посилання на частину доказів, з наведених вище причин, є передчасними. Однак ці докази можуть бути оцінені в подальшому у ході судового розгляду кримінального провадження разом із всією сукупністю доказів у провадженні (у разі надходження обвинувального акту до суду для розгляду кримінального провадження по суті).
Також слідчий суддя нагадує, що висновки слідчого судді щодо обґрунтованості підозри та оцінки доказів не мають преюдиційної сили у кримінальному провадженні.
ІІІ. Наявність ризиків, які виправдовують застосування запобіжного заходу
За доводами клопотання ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України існують у кримінальному провадженні та виправдовують застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Водночас відповідно до частини 3 статті 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Отже, слідчий суддя має право вдатися до застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише в тому разі, якщо наявні у кримінальному провадженні ризики дійсно унеможливлюють застосування іншого запобіжного заходу.
Метою застосування запобіжного заходу не може бути опосередковане (до набрання законної сили обвинувальним вироком суду) покарання особи, а такою метою є саме та виключно запобігання ризикам у кримінальному провадженні.
Водночас, положення національного законодавства України, зокрема Кримінального процесуального кодексу України, а також і практика Європейського суду з прав людини зобов'язують слідчого суддю при вирішенні питання щодо запобіжного заходу не обмежитися лише відтворенням у судовому рішенні тих доводів, якими керувалася сторона обвинувачення в своєму клопотанні, однак зобов'язують об'єктивно оцінити ступінь наявних у кримінальному провадженні ризиків на час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, розглянути можливість застосування менш тяжкого запобіжного заходу та навести об'єктивні (а не формальні) мотиви неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із положеннями статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 111 рішення «Александровська проти України» ЄСПЛ акцентував увагу на тому, що рішення національних судів з питань застосування запобіжних заходів повинні відповідати критеріям вмотивованості: «... ніщо не свідчить про те, що національні суди належним чином розглядали можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Хоча вони у загальних формулюваннях зазначили, що розглянути таку можливість, вони не вказали, чому жоден із цих запобіжних заходів не міг бути застосований …».
Обмеження розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 р. у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії» позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Повертаючись до обставин даного кримінального провадження слідчий суддя зауважує, що в цілому погоджується із аргументами прокурора щодо існуванням ризиків у кримінальному провадженні. Водночас, при вирішення питання щодо запобіжного заходу слідчий суддя враховує наступні обставини.
2.1. Щодо ступеня інтенсивності ризику спроби підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо).
У пункті 105 рішення у справі «Александровська проти України» ЄСПЛ зазначив, що обґрунтування, які можуть вважатися «відповідними» та «достатніми», включають небезпеку переховування, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризики змови, повторного вчинення злочину або спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова», заява № 23755/07, пункти 87, 88 та 102). Ці ризики повинні бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії», пункт 222). Таким чином, ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості можливого покарання; його слід оцінювати з урахуванням інших факторів, таких як характер обвинуваченого, моральні якості, майновий стан, зв'язки з країною та міжнародні контакти (там само, пункт 223).
При цьому, суд враховує висновки ЄСПЛ викладені у пункті 63 рішення у справі «Тодоров проти України», згідно яких загальна складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання під вартою протягом тривалого періоду.
Отже, тяжкість можливого покарання, яке згідно обставин підозри може бути призначено підозрюваній особі в разі визнання її винною безумовно підлягає врахуванню, однак не може бути єдиним аргументом, який сам по собі є достатнім для застосування найбільш суворого запобіжного заходу на строк 60 днів.
При оцінці інтенсивності вираження ризику втечі від правоохоронних органів та суду слідчий суддя повинен врахувати також низку інших обставин, як-то: дані про особу підозрюваного, що свідчать про його схильність до втечі та наявність спроможностей до її організації, тощо.
Також слідчий суддя в аспекті оцінки інтенсивності ризику переховування від правоохоронних органів бере до уваги дані, що характеризують підозрюваного, зокрема наявність міцних соціальних зв'язків: підозрюваний є одружений, має трьох дітей, займається підприємницькою діяльністю, має подяки за волонтерську діяльність, до кримінальної відповідальності не притягувався. Тобто дані про особу підозрюваного, зокрема його соціальні зв'язки, попереднє ставлення до дотримання законів дозволяють стверджувати, що попри те, що ризик переховування від органів досудового розслідування існує (особливо на початковій стадії кримінального провадження), однак ступінь інтенсивності цього ризику певною мірою знижується за рахунок в цілому позитивної характеристики особи.
За наведених умов слідчий суддя дійшов висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК у кримінальному провадженні на даний час існує, та є зумовленим, зокрема можливим вчиненням дій з боку підозрюваного, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування, з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та суворості можливого покарання.
Водночас, на переконання слідчого судді, відсутні об'єктивні підстави вважати, що такий ризик не може бути нівельований шляхом застосування менш уворого запобіжного заходу.
2.2. Щодо інтенсивності ризику знищити, спотворити або сховати докази у кримінальному провадженні
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі від 23 січня 2012 року N 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Попри те, що на початковій стадії кримінального провадження ризик знищення чи спотворення доказів існує з огляду на те, що процес збирання доказів не завершено, слідчий суддя зауважує, що в клопотанні не наведено відомостей про те, які саме докази на даний час не відшукані у ході досудового розслідування та які заходи здійснюються щодо їх відшукання.
Отже, хоча цей ризик не виключений повністю, однак інтенсивність цього ризику не є достатньою для висновку про неможливість застосування інших, менш суворих запобіжних заходів.
2.3. Ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні
Слідчий суддя частково погоджується із тим, що враховуючи стадію кримінального провадження та те, що суд вправі обґрунтовувати своє рішення по суті кримінального провадження лише показаннями, безпосередньо сприйнятими в ході судового розгляду, ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні існує, особливо на первинних стадіях досудового розслідування.
Водночас слідчий суддя повинен взяти до уваги й те, що інтенсивність ризику впливу на свідків та потерпілих, як і будь-якого іншого ризику, може мати різний ступінь вираження, і вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний не формально, а по суті дослідити можливість нівелювання цього ризику шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Інтенсивність вираження ризику слідчим суддею визначається, зокрема, з урахуванням наявних даних про особу підозрюваного. Спроби тиску чи підкупу свідків та потерпілих у кримінальному провадженні є протиправним діянням, а отже оцінюючи ступінь інтенсивності цього ризику слідчий суддя повинен врахувати такі аспекти характеристики особи, як її схильність до протиправної діяльності. Водночас, підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відомості про інші форми деліктної поведінки - відсутні. А отже, аналіз даних про особу підозрюваного на даний час не дає підстав стверджувати, що останній виявляє усталену схильність до вчинення умисних протиправних дій, до яких, серед іншого, належить підкуп або тиск на свідків.
Також слідчий суддя бере до уваги й те, що на даний час відсутні відомості про спроби підозрюваного або його оточення здійснювати вплив на потерпілих або свідків у кримінальному провадженні.
Таким чином, попри те, що на даній ранній стадії кримінального провадження ризик впливу на свідків та потерпілих існує та не може бути виключеним повністю, однак і відсутність на даний час конкретизованих відомостей про вчинення впливу слідчий суддя зобов'язаний взяти до уваги.
В оцінці ступеня цього ризику слідчий суддя бере до уваги й процесуальну поведінку підозрюваного, зокрема те, що в судовому засіданні підозрюваний застосовує передбачені чинним законодавством засоби захисту та відстоювання своєї правової позиції.
Наведені обставини в сукупності хоча й не нівелюють повною мірою існування ризику впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, однак дають підстави для висновку про можливість нівелювання на даній стадії кримінального провадження цього ризику шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
2.4. Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню
За доводами сторони обвинувачення, ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, знаходить своє вираження у можливості створення підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були або були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань.
Водночас слідчий суддя не може визнати достатньою мірою вірогідними обставини, на які послався прокурор у судовому засіданні, зокрема наявність можливості в підозрюваного підбурити іншу особу до неправдивих показань. Так, примус або вмовляння іншої особи до надання неправдивих свідчень потребує значних фінансових можливостей або інших важелів тиску на таку особу, однак на наданий час таких можливостей відносно підозрюваного не було доведено в ході судового розгляду клопотання. Отже, хоча наведене й не нівелює цього ризику повністю, однак змушує слідчого суддю констатувати, що на даний час конкретизованих відомостей про значні організаційні можливості в підозрюваного до перешкоджання досудовому розслідуванню у провадженні немає.
Ризик фальсифікації доказів або підбурювання свідків до дачі неправдивих показань хоча й існує на даній стадії кримінального провадження, однак із огляду на такі фактори, як: відсутність на даний час конкретизованих відомостей про спроби підозрюваного або його оточення фальсифікувати докази у кримінальному провадженні та наявність позитивних характеризуючих даних щодо підозрюваного, ступінь вираження цього ризику на даний час не є настільки високою, аби він міг бути нівельований виключно запобіжним заходом у виді тримання під вартою.
2.5. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик вчинення іншого кримінального правопорушення
Також сторона обвинувачення посилається на ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інші кримінальні правопорушення, що обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинення тяжкого злочину.
Однак, на думку слідчого судді, саме лише посилання на тяжкість підозри не є достатнім аргументом для того, що в кримінальному провадженні існує інтенсивний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення особливо в аспекті того, що особі на даний час повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, і сам по собі факт повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення також має суттєвий превентивний вплив на особу.
Крім того, суд бере до уваги існування позитивних даних про особу підозрюваного, як-то міцні соціальні зв'язки та відомості про участь в громадській діяльності, що також ставить під сумнів схильність особи до систематичної протиправної діяльності.
Отже, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення хоча й існує на даній стадії, однак ступень його вираження не дає підстав вважати, що він не може бути нівельований іншим, менш суворим запобіжним заходом.
ІІІ. Висновок щодо запобіжного заходу
Аналіз ризиків у кримінальному провадженні свідчить про те, що хоча й ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даній стадії кримінального провадження існують, однак стороною обвинувачення не було надано аргументів, які би вказували на те, що такі ризики не можуть бути нівельовані застосуванням запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
У цьому аспекті слідчий суддя не може не звернути увагу на те, що досудове розслідування триває протягом тривалого періоду часу, а саме - з 04.02.2025, що також знижує актуальність запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також слідчий суддя не може залишити поза увагою й те, що на даній стадії кримінального провадження продовжується збирання доказів, і версія, покладена в основу повідомлення про підозру, як і її доказове обґрунтування не є остаточними, а тому застосування суворого запобіжного заходу є передчасним.
За таких умов, під час судового розгляду клопотання не було встановлено обставин, які би давали підстави для висновку про те, що встановлені в кримінальному провадженні ризики мають таку високу інтенсивність, яка не може бути нівельована шляхом застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Також не знайшло своє підтвердження існування співмірності заходу забезпечення у кримінальному провадженні в аспекті можливих його негативних наслідків із завданнями, що можуть бути досягнуті шляхом його застосування.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та з огляду на відносно невисоку інтенсивність їх вираження, визнає їх достатніми для застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Водночас із урахуванням ступеня вираження інтенсивності ризиків, стадії кримінального провадження, процесуальної поведінки підозрюваного та стану його соціальних зв'язків, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання із покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків, є дієвим запобіжним заходом, що зможе забезпечити нівелювання ризиків у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями ст.ст. 176-179, 193, 194, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_4 проживає: м. Чернігів, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 13 червня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього ухвалою суду обов'язків, до нього можуть бути застосовані більш суворі запобіжні заходи.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду складено 16.04.2026.
Слідчий cуддя ОСОБА_1