печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52333/25-ц
пр. 2-5850/26
10 лютого 2026 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
Державне підприємство «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - позивач, ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 17 698,98 грн, яка складається з: 14 556,36 грн - сума основного боргу, 2 522,58 грн - інфляційне збільшення, 620,04 грн штрафні санкції, 3 722,03 грн штрафні санкції, та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачі є користувачами квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на житлове приміщення № 395 від 19.09.1990 року.
Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України № 100 від 31.12.2015 року з балансу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України на баланс позивача було передано житловий будинок АДРЕСА_2 , котрий перебуває на балансі, утриманні та обслуговуванні позивача.
Позивачем відповідачам надана житлова послуга, у свою чергу свої зобов'язання відповідачі не виконують, внаслідок чого за період з 01.04.2024 року до 01.09.2025 року виникла заборгованість у розмірі 14 556,36 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у цивільній справі за позовом ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Представник позивача після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями/заявами до суду не звертався.
Як визначено у ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
Відповідачі про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчить направлення останнім копії позовної заяви та ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте конверти повернулись на адресу суду з відміткою поштового відділення «закінчення встановленого терміну зберігання».
Як визначено у ч. ч. 1, 2, 3 ст.. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки копія ухвали суду була направлена відповідачам на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останніх, проте конверти повернулись із відміткою поштового відділення «закінчення встановленого терміну зберігання», а відповідачі про зміну адреси суд не повідомляли, то суд вважає, що ухвала суду відповідачам вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки, відповідачі правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалися, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що Державне підприємство «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» засноване на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України, що входить до складу майнового комплексу, який забезпечує діяльність Верховної Ради України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є, у т.ч., органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, відповідно до покладених на них завдань виконують функції з управління державним майном, передбачені частиною першою цієї статті, за винятком повноважень щодо господарських структур (частина перша ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.
Державне підприємство «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» засноване на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України, що входить до складу майнового комплексу, який забезпечує діяльність Верховної Ради України.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є, у т. ч., органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, відповідно до покладених на них завдань виконують функції з управління державним майном, передбачені частиною першою цієї статті, за винятком повноважень щодо господарських структур (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.
Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частини перша, друга статті 136 Господарського кодексу України).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, який набрав чинності 10 грудня 2017 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 09 листопада 2017 року виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України № 100 від 31 грудня 2015 року з балансу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України на баланс позивача - ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України - було передано зокрема житловий будинок АДРЕСА_2 .
Відповідачі є користувачами квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на житлове приміщення № 395 від 19.09.1990 року.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 9 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712, передбачено, що послуга з управління включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Як убачається із матеріалів справи, 03.01.2017 між ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» та ПП «Експеримент» укладено договір № 3/1-2017 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, зокрема щодо будинку за адресою: буд. АДРЕСА_2 .
30.11.2018 між ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» та ТОВ «Київські енергетичні послуги» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу.
01.05.2023 між ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» та ПП «Експеримент» укладено договір № 1/4-2023 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, зокрема щодо будинку за адресою: буд. АДРЕСА_2 .
03.07.2023 між ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» та ТОВ «ЕМПЕКС» укладено договір № 15-1/2 про надання послуг з санітарно-гігієнічної обробки (дератизації), в тому числі щодо будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до статті 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Також, обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами встановлено пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 09 листопада 2017 року.
Згідно із пунктом 7 Правил користування будинку та прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, із змінами та доповненнями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, зобов'язує власника, наймача житлового приміщення, сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (ч.1,2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі.
Отже, відповідач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України «Про комунальні послуги», без укладеного з позивачем договору, а тому не звільняється від обов'язку оплати послуг у повному обсязі.
Суд враховує, що відповідач не надав суду доказів того, що послуги за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі. Відповідач не звертався до позивача, як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про не проживання у квартирі, про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктами 45-52 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712, та статтею 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання (доказів надсилання відповідних звернень/скарг відповідачем не надано). Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що за період з 01.03.2024 року по 01.09.2025 року відповідач своєчасно не вносив плату за послуги, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Розрахунок заборгованості за надані послуги стороною відповідача в ході розгляду справи спростовано не було.
Суд вважає доведеним те, що свої зобов'язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги у розмірі 14 556,36 грн.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, згідно з розрахунком заборгованості за надані послуги, який відповідачем не спростований, у зв'язку з простроченням оплати спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг заявлені позивачем до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню інфляційне збільшення у розмірі 2 522,58 грн. та 3 % річних у розмірі 620,04 грн.
Матеріали справи не містять, та відповідачами не надано у спростування зазначеного будь-яких доказів, які б могли спростувати наведені у позовній заяві доводи позивача.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 554 від 30.09.2025 року.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 3 028,00 грн у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-22, 509, 615, 815 Цивільного кодексу України, , ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України заборгованість в розмірі 17 698 (сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 98 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Позивач - Державне підприємство «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України»: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4; код ЄДРПОУ 40159706.
Відповідач 1 - ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 .
Відповідач 2 - ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 10.02.2026 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ