465/3194/26
1-кп/465/972/26
Вирок
Іменем України
14.04.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених - адвокатів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілої юридичної особи: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження №42024142410000237 від 20.11.2024 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, виведеного в розпорядження начальника Управління Західного ОТО Національної гвардії України, учасника бойових дій, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
та
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Стебник Львівської області, громадянина України, із неповною вищою освітою, одруженого, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, який перебуває на посаді командира ремонтного взводу роти бойового та матеріального забезпечення, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 - ч.5 ст.426-1 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи військовою службовою особою - командиром роти бойового та матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні «капітан», спільно з ОСОБА_5 , як військовою службовою особою - командиром автомобільної роти Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні «лейтенант», діючи у порушення вимог ст.ст.3, 19, 21, 28, 43 68 Конституції України, ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст.6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50, 58, 59, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у червні 2024 року (точної дати в ході досудового розслідування не встановлено) увійшли до організованої злочинної групи, очолюваної особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та у період з 18.06.2024 року до 26.03.2025 року, діючи за попередньою змовою із такою особою у складі організованої злочинної групи, дотримуючись, при цьому, чіткого розподілу ролей, відведених співучасникам групи, перебуваючи на території Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що за адресою: АДРЕСА_4 , у порушення наведених вимог нормативно-правових актів, користуючись наданими їм службовими повноваженнями, забезпечили незаконне звільнення військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від виконання ними їхніх безпосередніх службових обов'язків, пов'язаних з проходженням військової служби, надаючи їм як начальники за посадами та військовими званнями протиправний дозвіл на вибуття їх у вказаний вище період за межі розташування військової частини, де вказані військовослужбовці у зазначений період часу проводили час на власний розсуд і не виконували завдання, пов'язані з проходженням військової служби, та отримували, при цьому, відповідне грошове забезпечення, що передбачене для військовослужбовців за їх посадами, чим заподіяно шкоду у вигляді підриву авторитету держави, підрозділів Збройних Сил України та Національної гвардії України, створення уявлення суспільства про вседозволеність та безкарність службових осіб вказаних підрозділів, неналежне здійснення покладених на них завдань, зокрема щодо захисту територіальної цілісності України, стримування збройної агресії проти України та відсічі їй, а також у вигляді безпідставного нарахування та виплати грошового забезпечення на загальну суму 1344981,00 грн., чим завдано шкоду інтересам держави на вказану суму, що у відповідності до примітки до ст.425 КК України є тяжкими наслідками.
Так, вказані дії вчинені за наступних обставин. Будучи обізнаним із вимогами нормативно-правових актів та обов'язком їх неухильного додержання, у червні 2024 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, в особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження та котра в силу виконання службових обов'язків обізнана зі штатним розписом особового складу ввіреного їй підрозділу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, морально-психологічними настроями окремих військовослужбовців, пов'язаними з небажанням виконувати завдання та обов'язки, покладені на них під час проходження військової служби, та наявністю в останніх навичок щодо ремонту цивільних транспортних засобів, виник злочинний умисел на видачу дозволів вищевказаним підпорядкованим цій особі військовослужбовцям перебувати поза межами місця дислокації Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , без будь-яких поважних на те причин, не виконувати, при цьому, обов'язки військової служби, проводити час на власний розсуд, в тому числі здійснювати ремонтні роботи на станціях технічного обслуговування транспортних засобів, розташованих на території Львівської області, виконуючи, при цьому, незаконні накази вищевказаної особи щодо ремонту приватних транспортних засобів.
Знаючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел та розроблений план злочинної діяльності, направлений на пошук громадян призовного віку, бажаючих вступити на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з метою подальшої можливості перебувати поза межами розташування військової частини та проведення часу на власний розсуд, забезпечення безперешкодного перебування військовослужбовців поза межами військової частини, вжиття заходів щодо конспірації незаконної діяльності та унеможливлення викриття правоохоронними органами, він не в змозі, особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, вирішила підшукати та сформувати стійку групу осіб з числа військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для спільного зайняття злочинною діяльністю.
З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на видачу дозволів підпорядкованим військовослужбовцям перебувати поза межами місця дислокації Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України без будь-яких поважних на те причин, не виконувати, при цьому, обов'язки військової служби, проводити час на власний розсуд, в тому числі здійснювати ремонтні роботи на станціях технічного обслуговування транспортних засобів, розташованих на території Львівської області, виконуючи, при цьому, його незаконні накази щодо ремонту приватних транспортних засобів та полегшення здійснення злочинної діяльності, особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, у червні 2024 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на території Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_4 , достеменно знаючи, що командир автомобільної роти Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_5 та командир роти бойового та матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 є військовими службовими особами - військовими начальниками, вступила у злочинну змову з ними, отримавши згоду останніх взяти участь в незаконних діях відповідно до розробленого плану злочинної діяльності, повідомила їм про свої злочинні наміри, довівши до їх відома деталі злочинного плану.
В свою чергу, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , керуючись мотивом отримати лояльне відношення під час проходження військової служби з боку особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, прийняли пропозицію останнього та надали свою добровільну згоду на участь у злочинній групі, діяльність якої спрямовувалася на досягнення єдиної мети - забезпечення безперешкодного перебування підлеглих військовослужбовців поза межами військової частини без поважних причин, об'єднані єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, добровільно та свідомо увійшли до складу організованої групи, усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій, зорганізувавшись у стійке об'єднання для вчинення особливо тяжких військових злочинів, пов'язаних із протиправним перевищенням військовими службовими особами службових повноважень.
Таким чином, станом на червень 2025 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, за організації особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, утворилась організована і очолювана цією особою група до якої увійшли:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , командир автомобільної роти Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир роти бойового та матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
У створеній організованій злочинній групі особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, як організатором, були детально розподілені ролі всіх учасників цієї групи; складено план злочинної діяльності та визначено час і способи його виконання; забезпечено взаємозв'язок між організатором та іншими співучасниками злочинної діяльності для злагодженого досягнення запланованого злочинного результату.
З метою забезпечення стабільного функціонування злочинної діяльності організованої групи між всіма її учасниками були визначені конкретні функції, зокрема особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, відвела собі роль організатора та наступні функції в складі організованої групи, а саме:
- розробила план злочинної діяльності, спрямований на видачу дозволів підпорядкованим військовослужбовцям перебувати поза межами місця дислокації Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України без будь-яких поважних на те причин, не виконувати, при цьому, обов'язки військової служби, проводити час на власний розсуд, в тому числі здійснювати ремонтні роботи на станціях технічного обслуговування транспортних засобів, розташованих на території Львівської області, виконуючи, при цьому, її незаконні накази щодо ремонту приватних транспортних засобів;
- виступила організатором організованої групи та здійснювала загальне керівництво даною групою;
- підібрала та залучила до участі в організованій групі інших її учасників - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;
- розподілила між учасниками групи функції у відповідності до попередньо узгодженого плану, контролювала їх виконання, забезпечуючи належну організованість групи, спільність та єдність їх дій у ході підготовки та вчинення злочинів;
- керувала діями учасників організованої групи, даючи вказівки, проводила інструктажі з приводу підготовки та вчинення злочинних дій, а також координувала їх дії під час підготовки та вчинення злочину за допомогою мобільного зв'язку, а також під час особистих зустрічей;
- вживала заходів щодо конспірації незаконної діяльності групи та унеможливлення викриття її учасників правоохоронними органами;
- відповідала за пошук громадян призовного віку, бажаючих вступити на військову службу до військової частини НОМЕР_1 з метою подальшої можливості перебувати поза межами розташування частини та проведення часу на власний розсуд;
- забезпечувала невжиття передбачених Статутами Збройних Сил України заходів щодо виявлення та контролю присутності підлеглих військовослужбовців;
- особисто контролювала перебування та зайнятість підлеглих військовослужбовців на станціях технічного обслуговування автомобілів на території Львівської області.
У свою чергу, ОСОБА_5 як співвиконавець організованої групи, згідно розподілених особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, як організатором, функцій:
- виконував вказівки та доручення особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, пов'язані із незаконною діяльністю групи;
- особисто надавав протиправні дозволи підлеглим військовослужбовцям на вибуття за межі військової частини з метою проведення часу на власний розсуд;
- здійснював контроль наявності військовослужбовців ввіреного йому підрозділу, під час якого, за попередньою змовою, не виявляв їх відсутності;
- сприяв у невиявленні відсутності військовослужбовців у випадку здійснення перевірок наявності особового складу;
- створював усі необхідні умови для втілення злочинного плану протиправної діяльності;
- надавав військовослужбовцям поради та вказівки щодо часу проведення перевірок та способів незаконного перебування поза межами військової частини.
ОСОБА_4 як співвиконавець організованої групи, згідно розподілених особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, як організатором, функцій:
- виконував вказівки та доручення особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, пов'язані із незаконною діяльністю групи;
- особисто надавав протиправні дозволи підлеглим військовослужбовцям на вибуття за межі військової частини з метою проведення часу на власний розсуд;
- здійснював контроль наявності військовослужбовців ввіреного йому підрозділу, під час якого за попередньою змовою не виявляв їх відсутності;
- сприяв у невиявленні відсутності військовослужбовців у випадку здійснення перевірок наявності особового складу;
- створював усі необхідні умови для втілення злочинного плану протиправної діяльності;
- надавав військовослужбовцям поради та вказівки щодо часу проведення перевірок та способів незаконного перебування поза межами військової частини.
Злочинна група, створена особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, була стійкою, що знайшло своє вираження у згуртованості та стабільності її складу, наявності між учасниками організованої групи постійних внутрішніх зв'язків, існуванням високого рівня узгодженості дій, взаємодовіри, єдиних правил поведінки, протидії дезорганізуючим факторам, єдиному плані та системі вчинення кримінального правопорушення протягом тривалого часу з чітким розподілом ролей кожного з учасників групи.
Кожен з її учасників усвідомлював, що їхні дії є невід'ємною складовою частиною всього обсягу дій організованої групи при скоєнні злочину.
Злочин, який вчинявся організованою групою, був охоплений єдиним умислом всіх його співучасників, тобто учасники злочинної групи усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачали їх суспільно небезпечні наслідки та бажали їх настання. Для підтримання постійного зв'язку і координації спільних дій, з метою конспірації, а також недопущення викриття злочинної діяльності правоохоронними органами, телефонні розмови велися між учасниками організованої групи в короткій і прихованій формі, із застосуванням умовних фраз та словосполучень, у тому числі із використанням месенджеру «WhatsApp».
Таким чином, утворена особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, організована група у складі співвиконавців ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , учасники якої мали єдність намірів на вчинення злочину, діяла з червня 2024 року по березень 2025 року, набувши стійкості, вчинивши продовжуваний особливо тяжкий злочин, у тісному зв'язку між всіма учасниками, за заздалегідь розробленим та відомим всім учасникам єдиним планом готування, вчинення та приховання злочину, з чітким розподіленням функцій між її учасниками, спрямованих на реалізацію злочинного плану, організували незаконну видачу дозволів підпорядкованим військовослужбовцям перебувати поза межами місця дислокації Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України без будь-яких поважних на те причин, не виконувати, при цьому, обов'язки військової служби, проводити час на власний розсуд, в тому числі здійснювати ремонтні роботи на станціях технічного обслуговування транспортних засобів, розташованих на території Львівської області, виконуючи, при цьому, незаконні накази щодо ремонту приватних транспортних засобів, і припинила свою діяльність внаслідок викриття її учасників працівниками правоохоронних органів у березні 2025 року.
Так, 24.12.2022 року військовослужбовця ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на всі види забезпечення, присвоєно військове звання та призначено на посаду у вказаній військовій частині, де останній проходить військову службу по даний час.
Окрім того, на виконання злочинного умислу, в період з червня по грудень 2024 року особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, особисто підшукав з числа осіб, що мають навички у здійсненні ремонтних робіт транспортних засобів, та забезпечив початок проходження ними військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме військовослужбовців ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , котрих відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на всі види забезпечення, присвоєно військові звання та призначено на посади у вказаній військовій частині, де останні проходить військову службу по даний час.
При цьому, вищевказані військовослужбовці надали особі, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, згоду на виконання ними незаконних наказів останнього, не пов'язаних з проходженням військової служби, в тому числі ремонтних робіт приватних транспортних засобів на станціях технічного обслуговування, розташованих на території Львівської області, за умови забезпечення останнім дозволу перебувати у службовий час поза межами місця дислокації Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , без будь-яких поважних на те причин, не виконувати, при цьому, обов'язки військової служби, проводити час на власний розсуд.
В подальшому, в період часу з червня 2024 року по березень 2025 року, діючи відповідно до розробленого особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, плану злочинної діяльності організованої групи, особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, командир автомобільної роти Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_5 та командир роти бойового та матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 , всупереч діючих вимог законодавчих актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, перевищуючи надані їм службові повноваження, у власних особистих цілях, як військові посадові особи, будучи начальниками для підлеглих військовослужбовців ввірених їм підрозділів Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , знаючи про існування між членами злочинної групи домовленості про невжиття належних заходів реагування у випадку виявлення одним із співучасників вчинення даного злочину відсутності вищевказаних військовослужбовців на території Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, прийняли рішення про надання їм ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ) дозволу перебувати у службовий час поза межами місця дислокації Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , без будь-яких поважних на те причин, не виконувати, при цьому, обов'язки військової служби, проводити час на власний розсуд, виконуючи, при цьому, їх (особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ) незаконні накази щодо ремонту приватних транспортних засобів на станціях технічного обслуговування на території Львівської області.
Так, у період часу з 18.06.2024 року по 26.03.2025 року військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_14 у службовий час систематично перебував поза межами розташування військової частини, службові обов'язки за посадою не виконував та проводив час на власний розсуд, внаслідок чого останньому зайво нараховано грошове забезпечення на загальну суму 221682,50 грн.
Крім цього, у період часу з 18.06.2024 року по 26.03.2025 року військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_11 у службовий час систематично перебував поза межами розташування військової частини, службові обов'язки за посадою не виконував, натомість здійснював ремонтні роботи приватних транспортних засобів на території станції технічного обслуговування транспортних засобів «BRS Station» за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23А, та проводив час на власний розсуд, внаслідок чого останньому зайво нараховано грошове забезпечення на загальну суму 255924,10 грн.
Також у період часу з 05.07.2024 року по 26.03.2025 року військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_10 у службовий час систематично перебував поза межами розташування військової частини, службові обов'язки за посадою не виконував, натомість здійснював ремонтні роботи приватних транспортних засобів на території станції технічного обслуговування транспортних засобів «BRS Station» за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23А, та проводив час на власний розсуд, внаслідок чого останньому зайво нараховано грошове забезпечення на загальну суму 224496,20 грн.
Окрім цього, у період часу з 09.07.2024 року по 26.03.2025 року військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_9 у службовий час систематично перебував поза межами розташування військової частини, службові обов'язки за посадою не виконував, натомість здійснював ремонтні роботи приватних транспортних засобів на території станції технічного обслуговування транспортних засобів «BRS Station» за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23А, та проводив час на власний розсуд, внаслідок чого останньому зайво нараховано грошове забезпечення на загальну суму 186556,60 грн.
Крім цього, у період часу з 09.07.2024 року по 26.03.2025 року військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_13 у службовий час систематично перебував поза межами розташування військової частини, службові обов'язки за посадою не виконував, натомість здійснював ремонтні роботи приватних транспортних засобів на території станції технічного обслуговування транспортних засобів «ТІR», що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та проводив час на власний розсуд, внаслідок чого останньому зайво нараховано грошове забезпечення на загальну суму 200793,90 грн.
Також у період часу з 17.08.2024 року по 26.03.2025 року військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_18 у службовий час систематично перебував поза межами розташування військової частини, службові обов'язки за посадою не виконував, натомість здійснював ремонтні роботи приватних транспортних засобів на території станції технічного обслуговування транспортних засобів «ТІR сервіс», що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , та проводив час на власний розсуд, внаслідок чого останньому зайво нараховано грошове забезпечення на загальну суму 177541,20 грн.
Окрім цього, у період часу з 05.12.2024 року по 26.03.2025 року військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_15 у службовий час систематично перебував поза межами розташування військової частини, службові обов'язки за посадою не виконував та проводив час на власний розсуд, внаслідок чого останньому зайво нараховано грошове забезпечення на загальну суму 77986,56 грн.
Таким чином, у період часу з червня 2024 року по 26.03.2025 року військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , не виконуючи за вказівками та з дозволу особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 своїх безпосередніх обов'язків, пов'язаних з проходженням військової служби, отримували відповідне грошове забезпечення, що передбачене для військовослужбовців за їх посадами.
Внаслідок зазначених умисних протиправних дій службових осіб Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - особи, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заподіяно шкоду у вигляді підриву авторитету держави, підрозділів Збройних Сил України та Національної гвардії України, створення уявлення суспільства про вседозволеність та безкарність службових осіб вказаних підрозділів, неналежне здійснення покладених на них завдань, зокрема щодо захисту територіальної цілісності України, стримування збройної агресії проти України та відсічі їй, а також у вигляді безпідставного нарахування та виплати грошового забезпечення на загальну суму 1344981,00 грн., чим завдано шкоду інтересам держави на вказану суму, що у відповідності до примітки до ст.425 КК України є тяжкими наслідками.
Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скоїли перевищення військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цим особам прав чи повноважень, що заподіяло тяжкі наслідки, вчинені в умовах воєнного стану, організованою групою, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.28 - ч.5 ст.426-1 КК України.
31.03.2026 року, на стадії підготовчого судового провадження, між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_20 та обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участі захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , укладено угоду про визнання винуватості в порядку ст.472 КПК України.
Згідно з укладеною угодою обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинувачених за ч.3 ст.28 - ч.5 ст.426-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке мають понести ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожен окремо: за ч.3 ст.28 - ч.5 ст.426-1 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , який входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №42024142410000237 від 20.11.2024 року, просив затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена із обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки така угода відповідає вимогам КПК України.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожен окремо, підтримали укладену ними угоду про визнання винуватості, при цьому, повністю визнали свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 - ч.5 ст.426-1 КК України, підтвердили достовірність всіх фактичних обставин, викладених в угоді, в обсязі висунутого їм обвинувачення, щиро розкаялися у вчиненому, і вказали, що розуміють свої права, надані їм законом, в тому числі передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер обвинувачення, щодо якого вони визнають себе винними, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані відносно них, а також наслідки невиконання даної угоди. Крім цього, просили врахувати, що вони щиро каються у скоєному, з вчиненого зробили для себе правильні висновки на майбутнє, надалі не допускатимуть вчинення будь-яких правопорушень як на військовій службі, так і в цивільному житті.
Захисники обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 також просили затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 добровільно уклали таку угоду із прокурором, ознайомлені і погоджуються з умовами угоди, а зміст угоди відповідає вимогам закону. При цьому, наголосили, що сторона захисту повністю визнає і погоджується на умови укладеної у кримінальному провадженні угоди.
Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_8 підтримав укладену угоду про визнання винуватості, зазначивши, що підстав для відмови в її затвердженні немає. При цьому, уточнив, що в частині відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, прокурором в інтересах держави подано цивільний позов до іншої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину в співучасті із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , провадження щодо якої перебуває на розгляді суду. У зв'язку з цим потерпіла сторона надала письмову згоду прокурору на укладення угоди.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_20 та обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участі захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд виходить з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За змістом п.3 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 - ч.5 ст.426-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 - ч.5 ст.426-1 КК України, визнали повністю.
Судом з'ясовано, що при укладенні угоди обвинувачені цілком розуміли права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вони визнають себе винними, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом з'ясовано, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст.469, 472 КПК України, міра покарання за угодою, узгоджена сторонами, визначена у межах санкції ч.5 ст.426-1 КК України з урахуванням положень ст.69 КК України та виконуваних ролей обвинуваченими при скоєнні злочину, вчиненому у співучасті в складі організованої групи. Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.
Угода містить інформацію про беззастережне визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого обвинувачення у судовому провадженні. Також в угоді вказано про добровільність її укладення. В пункті 6 угоди викладено обов'язки обвинувачених щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою.
Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожен окремо, зобов'язуються під час судового розгляду кримінального провадження №42024142410000237 від 20.11.2024 року надавати суду правдиві та достовірні викривальні показання щодо іншого співучасника злочину та щодо дій інших відомих їм учасників злочину.
Кримінальний процесуальний закон зобов'язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).
Суд враховує, що за умовами угоди обвинувачені беруть на себе обов'язок співпраці з прокурором у викритті злочину, вчиненого іншим співучасником злочину.
Надання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показань, які викривають інших осіб, матиме суттєве значення для подальшого перебігу кримінального провадження за їх підозрою (обвинуваченням), зміцнить доказову базу, сприятиме швидшому притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності, відшкодуванню завданих збитків.
Суд вважає, що інтерес суспільства у даному випадку полягає в забезпеченні можливості найскорішого вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також у забезпеченні можливості сприяння органу обвинувачення в доведеності винуватості інших причетних до скоєння кримінального правопорушення осіб.
Пунктом 7 угоди визначено, що підстав для цивільної відповідальності обвинувачених у вигляді відшкодування державі збитків не встановлено. Крім цього, з'ясовано, що в рамках кримінального провадження потерпілою юридичною особою та прокурором в інтересах держави цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Такий подано в рамках іншої справи, в якій обвинувачення висунуто іншій особі, яка обвинувачується у вчиненні злочину в співучасті з ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Пунктом 3 частини 7 статті 474 КПК України передбачено, що суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Із дослідженої судом у судовому засіданні угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що її умови не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.
Окремо суд наголошує, що судом не здійснювались дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб і не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості, а також судом при розгляді цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо них, водночас інформація, викладена у цьому вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.
Таким чином, цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого злочину осіб, що не є учасниками цього кримінального провадження. З огляду на це, з метою недопущення порушення презумпції невинуватості інших осіб, суд у вироку виключив дані, які б давали можливість ідентифікувати осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, окрім даних про обвинувачених. Суд також не висловлює у вироку думку про винуватість інших осіб у вчиненні злочину та не робить жодних припущень з цього приводу.
Частиною 3 ст.314 КПК України передбачено право суду затвердити угоду у підготовчому судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_20 та обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участі захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
При цьому, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, у скоєному щиро розкаявся, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем служби, є учасником бойових дій.
У свою чергу, приймається до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, у скоєному щиро розкаявся, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем служби, є учасником бойових дій з часу проведення АТО.
А тому, призначення обвинуваченим узгодженого сторонами покарання, яке є достатнім для їх виправлення, перевиховання, запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, відповідають їх особам та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.
При цьому, суд враховує позицію сторін угоди про визнання винуватості щодо наявності обґрунтованих підстав для застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 положень ст.69 КК України.
Так, відповідно до ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Також за змістом ч.2 ст.69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
Як встановлено в ході розгляду справи, обставини, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутні. Водночас наявні передбачені ст.66 КК України обставини, які пом'якшують покарання обвинувачених, а саме: щире каяття (про що свідчить повне та беззаперечне визнання ними вини та обставин вчинення злочину, виявлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася); активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (шляхом надання викривальних показань щодо інших учасників кримінального правопорушення); вчинення кримінального правопорушення через службову залежність. Наведене в сукупності з даними про особи обвинувачених, зокрема, їх позитивні характеристики, відсутність судимостей, безпосередня участь в обороні України, наявність на утриманні малолітніх дітей, продовження військової служби в умовах воєнного стану, є достатнім для застосування до обвинувачених покарання положень ст.69 КК України. А тому, з наведених міркувань суд вважає обґрунтованою відповідну умову укладеної угоди про визнання винуватості щодо застосування при призначенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання нижче від нижчої межі, передбаченої санкцією ч.5 ст.426-1 КК України.
Також суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У даному випадку, на переконання суду, до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть бути застосовані положення ст.75 КК України, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема, усвідомлення обвинуваченими своєї провини, щире каяття останніх, готовність відповідати за скоєне, публічне вибачення обвинувачених в судовому засіданні за вчинений злочин, їх позитивна посткримінальна поведінка, яка проявилася у повному сприянні правоохоронним органам в розкритті злочину, відсутність в обвинувачених судимостей, а також подальше проходження ними військової служби в лавах Національної гвардії України є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання. Суд вважає, що за наведених обставин слід надати можливість обвинуваченим довести перед державою та суспільством своє виправлення. При цьому, береться до уваги те, що можливість такого виправлення є цілком реальною, адже обвинувачені своєю позитивною посткримінальною поведінкою довели, що готові до позитивних змін, цілком усвідомили свою провину, намагаються організувати своє життя відповідно до загальноприйнятих уявлень про законослухняність і добропорядність. Разом з тим, на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід покласти обов'язки, визначені ст.76 КК України, які відповідатимуть завданням контролю за поведінкою засуджених з метою встановлення факту їх виправлення. Наведене, на переконання суду, є достатнім та спроможне стимулювати в подальшому належну поведінку обвинувачених і сприяти запобіганню вчиненню ними нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховується, що згоди щодо застосування до обвинувачених положень ст.ст.75, 76 КК України досягнуто сторонами кримінального провадження при укладенні угоди про визнання винуватості.
До обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалами слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.03.2025 року застосовано запобіжні заходи у виді тримання під вартою із визначенням альтернативного розміру застави кожному в сумі 454200 грн. У зв'язку із внесенням заставодавцями ОСОБА_21 та ОСОБА_22 застави за обвинувачених на даний час щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконуються запобіжні заходи у виді застави. Як встановлено в ході розгляду справи, обвинувачені свої процесуальні обов'язки виконували належним чином, а тому, з урахуванням наведеного після набрання вироком суду законної сили внесені за обвинувачених застави підлягають поверненню заставодавцям відповідно до положень ч.11 ст.182 КПК України. До часу набрання вироком законної сили підстав для зміни або скасування раніше застосованих до обвинувачених запобіжних заходів суд не вбачає.
Цивільний позов до обвинувачених у справі не заявлявся.
У справі наявні процесуальні витрати на проведення експертиз. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування Київським відділенням ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» проводилась судова економічна експертиза. Також Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України в рамках даного кримінального провадження проводилась криміналістична експертиза відео-звукозапису. Згідно наявних актів здачі-приймання висновків експертів витрати на залучення експертів з оформленням висновку №2558 від 11.08.2025 року (судова економічна експертиза) становлять 25444,80 грн. та з оформленням висновку експерта №3642-Е від 07.08.2025 року (криміналістична експертиза відео-звукозапису) складають 8481,60 грн. Таким чином, сумарно вартість проведених у справі експертиз становить 33926,40 грн. З урахуванням положень ст.124 КПК України зазначені витрати на проведення експертиз підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави, беручи до уваги також те, що кожному обвинуваченому за умовами укладеної угоди про визнання винуватості визначено рівну до відшкодування частку процесуальних витрат пропорційно кількості осіб, які мають статус обвинувачених у даному кримінальному провадженні (загалом три, по одному з яких матеріали кримінального провадження перебувають на розгляді суду з обвинувальним актом і провадження в якому ще не завершено). З огляду на це, з кожного обвинуваченого на користь держави підлягає стягненню сума процесуальних витрат в розмірі 11308,80 грн.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
У справі наявні підстави для застосування правових приписів, передбачених ст.174 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 368-371, 373-376, 394, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.03.2026 року у кримінальному провадженні №42024142410000237 від 20.11.2024 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_20 та обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 - ч.5 ст.426-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Згідно з ч.4 ст.76 КК України нагляд за засудженим військовослужбовцем ОСОБА_4 покласти на командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу. У разі звільнення засудженого з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 - ч.5 ст.426-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Згідно з ч.4 ст.76 КК України нагляд за засудженим військовослужбовцем ОСОБА_5 покласти на командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якій ОСОБА_5 проходить військову службу. У разі звільнення засудженого з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 11308 (одинадцять тисяч триста вісім) гривень 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 11308 (одинадцять тисяч триста вісім) гривень 80 коп.
Запобіжні заходи, засновані до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у виді застави, - залишити в силі до набрання вироком суду законної сили.
Після набрання вироком законної сили заставу у сумі 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., що внесена ОСОБА_21 за обвинуваченого ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.03.2025 року у справі №463/2916/25, - повернути заставодавцю ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).
Після набрання вироком законної сили заставу у сумі 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., що внесена ОСОБА_22 за обвинуваченого ОСОБА_5 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.03.2025 року у справі №463/2504/25, - повернути заставодавцю ОСОБА_22 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ).
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 04.04.2025 року, в частині арешту мобільного телефону марки «Iphone 8+» із сім-картою НОМЕР_3 , та мобільного телефону марки «Samsung A14» із сім-картою НОМЕР_4 .
Речові докази: 1) мобільний телефон марки «Iphone 8+» із сім-картою НОМЕР_3 , який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, - повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) мобільний телефон марки «Samsung A14» із сім-картою НОМЕР_4 , який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, - повернути власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Роз'яснити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Крім цього, умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору.
Суддя ОСОБА_1