Справа № 127/1213/26
Провадження 2-о/127/38/26
16 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., присяжних Браславського С.Ю., Калінчука В.М.,
за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О.,
представника заявника Маліцького М.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи Ткаченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Маліцького М.В. про призначення судово-психіатричної експертизи у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання фізичної особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна.
У вказаній заяві адвокат Маліцький М.В. виклав клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, яке мотивовано тим, що ОСОБА_2 внаслідок психічної хвороби не може висловлювати свої думки, бо практично не розмовляє, не може одягнутись, приготувати собі їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо неї, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, самостійно вийти з дому. Стан її здоров'я постійно погіршується. Через хворобу вона не може орієнтуватися в простих життєвих ситуаціях, потребує постійного стороннього догляду.
Представник заявника у судовому засіданні підтримав подане разом із позовом клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи у цій справі та просив його задовольнити.
Заявник підтримав клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала щодо заявленого клопотання.
Представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Ткаченко Т.В. вважала за доцільне клопотання задовольнити.
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради у судове засідання не з'явилась. Подала заяву, у якій просила провести судове засідання за її відсутності. Щодо призначення судово-психіатричної експертизи вказала, що не заперечує щодо її призначення, лише у разі надання заявником достатніх доказів про наявність у ОСОБА_2 стійкого хронічного психічного розладу.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дійшов такого висновку.
Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути наведені обставини, які свідчать саме про хронічний, стійкий психічний розлад, унаслідок якого така особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно з частиною першою статті 298 ЦПК України суд призначає для встановлення психічного стану фізичної особи судово-психіатричну експертизу лише за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я такої особи. Отже, саме наявність достатніх даних про психічний розлад є необхідною передумовою для призначення такої експертизи у справах цієї категорії.
Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та коли сторонами не подано належних висновків експертів із цих самих питань або такі висновки викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з частиною першою статті 105 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї зі сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи. Разом з тим у справах про визнання фізичної особи недієздатною зазначена норма застосовується у взаємозв'язку зі спеціальною нормою частини першої статті 298 ЦПК України, а тому питання про обов'язковість призначення експертизи виникає лише після встановлення судом наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених законом. Отже, за відсутності належних і достатніх даних про психічний розлад суд не має правових підстав для призначення судово-психіатричної експертизи лише на підставі припущень заявника.
Суд, вирішуючи клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, виходить із того, що у справах про визнання фізичної особи недієздатною саме наявність достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи є передумовою для призначення такої експертизи. Частина перша статті 298 ЦПК України прямо встановлює, що суд призначає судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану фізичної особи за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я такої особи. Отже, сама лише наявність у особи захворювань, інвалідності, потреби у сторонньому догляді, труднощів у пересуванні чи навіть окремих когнітивних порушень ще не є безумовною та самодостатньою підставою для призначення судово-психіатричної експертизи. Для цього мають бути такі дані, які дають суду безумовні підстави припускати наявність у особи психічного розладу, що має значення для вирішення питання про її цивільну дієздатність. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною, своєю чергою, мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Такий самий матеріально-правовий критерій також містить стаття 39 ЦК України.
На підтвердження заявлених вимог заявник подав до суду копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 807995, відповідно до якої ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності безстроково, а причиною інвалідності зазначено загальне захворювання. Проте сама по собі наявність інвалідності, у тому числі безстрокової, не підтверджує наявності у особи саме психічного розладу та не доводить, що така особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними.
Також заявник подав індивідуальну програму реабілітації інваліда № 60872 від 15.05.2024, у якій зазначено клініко-функціональний діагноз та супутні захворювання, зокрема захворювання опорно-рухового апарату та хребта. Із змісту цього документа суд установив, що він відображає стан фізичного здоров'я ОСОБА_2 , її реабілітаційні потреби, а також обмеження, пов'язані із соматичними захворюваннями. Водночас цей документ не містить висновку про наявність у неї хронічного, стійкого психічного розладу, не містить опису психічного стану особи у тому значенні, яке має значення для застосування ст. 39 ЦК України та не підтверджує, що ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Крім того, до матеріалів справи долучено консультативний висновок спеціаліста з Погребищенського центру первинної медико-санітарної допомоги, складений лікарем-неврологом, у якому зазначено неврологічний діагноз, пов'язаний із енцефалопатією змішаного типу, судинно-віковими змінами та когнітивними порушеннями, а також наведено рекомендації щодо лікування. Однак цей документ складений не лікарем-психіатром, не є висновком судово-психіатричного експерта, не містить висновку, що у ОСОБА_2 наявний саме хронічний, стійкий психічний розлад, та не містить висновку про її нездатність усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними. Сам по собі неврологічний висновок, навіть за наявності у ньому згадки про когнітивні порушення, не є достатнім доказом для висновку про наявність передбачених законом підстав для призначення судово-психіатричної експертизи.
Також заявник подав довідку № 156 Комунального підприємства «Погребищенський центр первинної медико-санітарної допомоги Погребищенської міської ради», видану на ім'я ОСОБА_2 , у якій зазначено, що вона перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря, наведено низку соматичних та неврологічних діагнозів, а також вказано на наявність когнітивних порушень і потребу у постійному сторонньому догляді. Проте вказаний документ не містить встановленого психіатричного діагнозу, не свідчить про перебування ОСОБА_2 на обліку у лікаря-психіатра, не підтверджує лікування у психіатричному закладі, не містить даних про психотичну симптоматику, деменцію, розлади мислення, пам'яті чи поведінки в такому ступені, який давав би суду підстави дійти висновку про нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тобто ця довідка також підтверджує, насамперед, загальний стан здоров'я та потребу у догляді, але не дає суду достатніх даних про психічний розлад здоров'я у розумінні статті 298 ЦПК України.
Окрім цього, позивач долучив висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, форма № 080-4/о, № 137, а також акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 01.04.2025. Із зазначених документів суд установив, що вони підтверджують потребу ОСОБА_2 у сторонньому догляді та обставини фактичного здійснення такого догляду заявником. Водночас ці документи не є підставою для встановлення психічного стану особи, не містять психіатричного висновку, не визначають ступінь збереження або втрати здатності особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому не є тими доказами, які можуть підтверджувати достатні дані про психічний розлад для призначення судово-психіатричної експертизи.
Суд також враховує, що до клопотання про призначення експертизи долучено консультативний висновок спеціаліста, складений лікарем-психіатром, датований 01.12.2025, у якому зазначено результат короткої шкали оцінки психічного статусу MMSE - 25 балів та встановлено діагноз F06.7 - легкий когнітивний розлад, а також рекомендовано медикаментозне лікування. Проте цей документ, хоча і стосується психічного стану ОСОБА_2 , також не містить висновку про наявність у неї хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Навпаки, зі змісту цього документа суд установив лише наявність легкого когнітивного розладу, що саме по собі не тотожне встановленню недієздатності та не свідчить автоматично про втрату особою здатності усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Цей висновок не містить даних про необхідність вирішення питання щодо недієздатності особи, не містить висновку про неможливість особи розуміти характер своїх дій, не містить даних про психіатричне стаціонарне лікування, диспансерний психіатричний нагляд чи інші об'єктивні відомості, які за своїм змістом могли б бути достатніми для призначення судово-психіатричної експертизи.
Таким чином, усі подані у справі медичні документи в сукупності підтверджують, що ОСОБА_2 має інвалідність, захворювання соматичного та неврологічного характеру, певні когнітивні порушення, а також потребує стороннього догляду. Однак ці документи не підтверджують наявність саме такого хронічного, стійкого психічного розладу, який у розумінні статей 39 ЦК України, 297, 298 ЦПК України дає підстави для висновку про можливу нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Заявник не надав медичні документи, які б містили висновок про хронічний, стійкий психічний розлад у ОСОБА_2 та відомості про перебування її на диспансерному обліку у лікаря-психіатра, про лікування у психіатричному закладі, про наявність встановленого тяжкого психіатричного діагнозу, про стійке та істотне порушення критики до власного стану, пам'яті, мислення, орієнтації, волі чи поведінки саме в тому обсязі, який дає суду правові підстави призначити судово-психіатричну експертизу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що надані заявником медичні документи не містять достатніх даних про психічний розлад здоров'я ОСОБА_2 у розумінні ч. 1 ст. 298 ЦПК України, а тому правові підстави для призначення судово-психіатричної експертизи відсутні.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника заявника про призначення судово-психіатричної експертизи необхідно відмовити.
Керуючись ст. 76-81, 103, 105, 258-261, 293, 294, 297-299 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала складена 16 квітня 2026 року.
Суддя:
Присяжні: