вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №547/335/26
Провадження №2-з/547/3/26
16 квітня 2026 року с-ще Семенівка
Суддя Семенівського районного суду Полтавської області Самойленко Л.М., розглянувши заяву представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Більди Валентина Валентиновича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Більди Валентина Валентиновича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання недійсною заяви про відмову від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визнання права на частку одноразової грошової допомоги та її перерозподіл, стягнення безпідставно набутої частки одноразової грошової допомоги,
До Семенівського районного суду Полтавської області надійшла цивільна справа за позовом представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Більди Валентина Валентиновича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання недійсною заяви про відмову від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визнання права на частку одноразової грошової допомоги та її перерозподіл, стягнення безпідставно набутої частки одноразової грошової допомоги.
09.04.2026 одночасно з вказаною позовною заявою представником позивачки подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:
1) заборонити Головному управлінню Національної гвардії України та військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснювати будь-які подальші виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
2) накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться у неї або в інших осіб, у тому числі на рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог до неї, а саме грн, за винятком коштів, на які відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України не може бути накладено арешт;
3) накласти арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, відомості про яке містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у межах суми позовних вимог до неї, а саме 500 000 грн, із забороною державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, поділу, виділу, передачі в іпотеку, встановлення інших обтяжень чи переходу прав на таке нерухоме майно до скасування заходів забезпечення позову;
4) накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 та знаходяться у неї або в інших осіб, у тому числі на рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог до неї, а саме 500 000 грн, за винятком коштів, на які відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України не може бути накладено арешт.
5) накласти арешт на належне ОСОБА_3 нерухоме майно, відомості про яке містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у межах суми позовних вимог до неї, а саме 500 000 грн, із забороною державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, поділу, виділу, передачі в іпотеку, встановлення інших обтяжень чи переходу прав на таке нерухоме майно до скасування заходів забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що вказаний спір виник у зв'язку з тим, що після загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 заявниця, як мати загиблого, набула право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, однак була виключена з числа утримувачів на підставі нотаріально посвідченої заяви від 15.05.2025 про відмову від призначення та отримання такої допомоги. Надалі комісією Головного управління Національної гвардії України було прийнято рішення про розподіл одноразової грошової допомоги між відповідачами, після чого розпочато її поетапну виплату. Позивачка оспорює дійсність власної заяви про відмову, вважає, що вона була вчинена за наявності вади волі, та просить суд відновити її право на належну частку допомоги і здійснити перерозподіл уже призначеної суми між належними отримувачами. Право на забезпечення позову, види забезпечення, вимога співмірності, розгляд заяви та виконання ухвали передбачені статтями 149, 150, 153, 157 ЦПК України, а Порядок № 484 прямо передбачає призупинення виплати ОГД на час судового спору.
Тому, невжиття заходів забезпечення позову у цій справі призведе до подальшого збільшення обсягу спірних коштів, оскільки виплата одноразової грошової допомоги відповідачам продовжується поетапно. Це істотно ускладнить як реальне виконання можливого рішення суду про перерозподіл одноразової грошової допомоги, так і ефективне поновлення порушених прав заявниці, оскільки під час розгляду справи відповідачі можуть надалі отримувати нові частини спірної виплати, а також відчужувати належні їм активи, що ускладнить або унеможливить реальне стягнення на користь позивачки сум, отриманих понад належну їм частку.
Представник зазначив, що заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами. Заявниця не просить накласти арешт безмежно на все майно відповідачів та не просить вирішити спір по суті наперед. Навпаки, заявниця просить: по-перше, тимчасово заборонити подальші виплати саме тієї одноразової грошової допомоги, розподіл якої є предметом спору; по-друге, накласти арешт на грошові кошти відповідачів лише у межах суми позовних вимог до кожного з них; по-третє, накласти арешт на належне відповідачам нерухоме майно також лише у межах ціни позову / суми позовних вимог до кожного з них, із забороною вчинення реєстраційних дій, спрямованих на відчуження або обтяження такого майна.
Дослідивши, матеріали справи, заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п'ята статті 151 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивачки звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати недійсною заяву ОСОБА_1 від 15.05.2025 року, посвідчену приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області за реєстровим № 445, про відмову від призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_1 право на призначення та отримання 1/3 частки одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 ; визначити, що одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 підлягає розподілу між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках - по 1/3 кожній особі; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомоги, безпідставно набуту понад належну 1/3 частку, у розмірі 500000 грн; стягнути з ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомоги, безпідставно набуту понад належну 1/3 частку, у розмірі 500000 грн.
Разом з тим, забезпечення позову є необхідним у зв'язку з тим, що на думку заявниці та її представника, невжиття заходів забезпечення позову призведе до подальшого збільшення суми спірних коштів, оскільки виплата одноразової допомоги відповідачам продовжується поєтапно. Це істотно ускладнить як реальне виконання можливого рішення суду про перерозподіл одноразової грошової допомоги так і ефективне поновлення порушеного права позивачки, оскільки відповідачі можуть отримувати нові частини спірної виплати, а також відчужувати належні їм активи, що ускладнить або унеможливить реальне стягнення на користь позивачки сум, отриманих понад належну їм частку.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20грудня 1991року №2011-XII (далі-Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 16-1 цього Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Тобто, у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, зобов'язаний призупинити її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Частина друга статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містить вимогу щодо зупинення виплати одноразової грошової допомоги у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги.
Тобто Центр спеціального призначення Головне управління Національної гвардії України, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, які є відповідачами у даній справі, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як орган, уповноважений призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, зобов'язані зупинити вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61- 7314св19) зазначено, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заявницею та її представником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, таких як заборона Головному управлінню Національної гвардії України та військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснювати будь-які подальші виплати одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та накладення арешту на грошові кошти, нерухоме майно, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Суд, відмовляючи у забезпеченні позову також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Тобто вирішення спору в судовому порядку, навіть за відсутності забезпечення позову, вже є самостійно законною підставою для органу, уповноваженого здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, вирішити питання про зупинення нарахування та виплати такої допомоги.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.149-150, 153, 259, 268 ЦПК України, суддя
У задоволенні заяви представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Більди Валентина Валентиновича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Більди Валентина Валентиновича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання недійсною заяви про відмову від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визнання права на частку одноразової грошової допомоги та її перерозподіл, стягнення безпідставно набутої частки одноразової грошової допомоги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Л.М.Самойленко