Справа № 127/6765/21
Провадження № 22-ц/801/1201/2026
Категорія: 21
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач:Сало Т. Б.
16 квітня 2026 рокуСправа № 127/6765/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Міхасішина І.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2026 року про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Марунько Ольга Григорівна, ОСОБА_1 про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки,
встановив:
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2026 року скасовано заходи забезпечення позову у даній цивільній справі.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не відповідає загальним вимогам процесуального закону щодо форми і змісту апеляційної скарги.
Поданий ОСОБА_1 документ не є апеляційною скаргою, адже він за змістом та формою повністю не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України (ст. 356 ЦПК України).
Загальновідомим та беззаперечним фактом є те, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з різними апеляційними та касаційними скаргами на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, тому йому відомо про існування певних вимог до апеляційної скарги.
Однак, ОСОБА_1 навіть не намагався в документі під назвою «апеляційна скарга» викласти мотиви своєї незгоди з судовим рішенням в належній та допустимій формі. Він явно ігнорує загальноприйняті норми процесуальної поведінки учасників процесу.
Зміст цього документу викладений в агресивній формі з свідомим порушенням меж дозволеного при написанні апеляційної скарги. ОСОБА_1 безцеремонно дозволяє собі ображати суддів, які на його думку винесли неправильне судове рішення (і це при тому, що ОСОБА_1 відомо про можливість касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції).
Так, ОСОБА_1 використовує відверто зневажливі слова та словосполучення, які є образливими не лише для судді, який ухвалив не на користь ОСОБА_1 судове рішення, а й для кожного із суддів судової системи: «…даний суддя….швидко приймає рішення….за гроші…», «…суддя…камінікадзе…», «…суддя царь…», «…суддя…в минулому був будівельником….і знає дві пташки жабу і мишу…», «…заявляю для особливо не одарьоних…», «…суддя…взяв хабарь, і за рахунок своєї посади в нього в очах з незавершеного будівництва стали будівельні матеріали…», «…суддя в зговорі з подружжям…віджимають земельну ділянку та будівництво…як бандіти 90-х…», «…суддя…використовує свою посаду та виписує постанови, і збагачується за рахунок держави» (мову оригіналу збережено).
ОСОБА_1 надає особисту характеристику суддям, які приймали участь у прийнятті судових рішень, негативну оцінку їхньої професійної діяльності, цим самим виражаючи своє вкрай негативне ставлення до них.
Деякі із його висловлювань навіть не можна відобразити на папері (в ухвалі суду). ОСОБА_1 це робить в цинічній формі, відверто зневажаючи суддів, і робить це демонстративно. Така поведінка ОСОБА_1 є недопустимою, адже межує з хуліганством.
Документ під назвою «апеляційна скарга» не може бути прийнятий в цілому, адже, враховуючи його негативний зміст, не можливо залишити його без руху.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з пунктами 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.
За змістом пункту 1 частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року в справі №199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) дійшла висновку, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності в справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і №18589/02)).
Апеляційний суд звертає увагу, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому, під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Метою апеляційного перегляду судового рішення є перевірка правильності та законності судового рішення, тобто в скарзі чітко та зрозуміло повинно бути викладено її мотиви на предмет незаконності ухвали суду першої інстанції.
Документ, поданий ОСОБА_1 , абсолютно не відповідає меті апеляційного провадження.
Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що документ під назвою «апеляційна скарга», який в повній мірі не відповідає ні вимогам ЦПК України, ні загальноприйнятим нормам процесуальної поведінки, поданий з явною зухвалістю та цинізмом, і є зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України.
За правилами частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2025 року у справі №136/1192/14-ц касаційна скарга ОСОБА_1 була залишена без розгляду через зловживання останнім процесуальними правами, що виразилось у написанні касаційної скарги із використанням висловлювань, які непритаманні для написання ділових документів (зневажливі висловлювання, іронічна оцінка процесуальних дій та рішень у справі, з наданням особистісних характеристик суддям, тощо).
При цьому, касаційний суд попередив ОСОБА_1 , що продовження зловживання процесуальними правами буде мати наслідком застосування щодо нього заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.
Однак ОСОБА_1 , нехтуючи таким попередженням, 08 квітня 2026 року подав апеляційну скаргу у формі, яка не відповідає процесуальним вимогам і подання якої визнано апеляційним судом зловживанням процесуальними правами.
Частиною четвертою статті 44 ЦПК України визначено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2026 року становить 3 328 грн.
З огляду на зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати до нього один із видів заходу процесуального примусу у виді штрафу, визначивши його в розмірі, який буде необхідним та достатнім для попередження недобросовісного виконання учасником справи його процесуальних обов'язків - один прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 3 328 грн.
Керуючись ст. 44, 143, 148, 259, 260, 271, 381 ЦПК України,
ухвалив:
Визнати, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2026 року у даній цивільній справі є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2026 року у даній цивільній справі - залишити без розгляду.
Застосувати до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень, та стягнути з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
І.В. Міхасішин