Справа № 541/233/26
Номер провадження 2-а/541/12/2026
іменем України
24 березня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Дністрян О.М.,
при секретарі Докуніній А.С.,
за участю представника позивача - адвоката Бідюк Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Свій позов мотивував тим, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 № R 49590 від 01.09.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу у сумі 17000,00 грн. Вказаною постановою встановлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_2 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІI Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згадану постанову вважає протиправною, оскільки він не відмовлявся від проходження ВЛК, а навпаки проходив ВЛК, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На підтвердження додав до позовної заяви копію картки обстеження та медичного огляду №3307412 військовозобов'язаного ОСОБА_2 , виданої КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради, а також копію картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного, придатність до військової служби № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , виданої КНМ «Гадяцька міська центральна лікарня». Позивач просив суд поновити строк на звернення з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 № R 49590 від 01.09.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; судові витрати покласти на відповідачів.
Ухвалою суду від 30 січня 2026 року поновлено строк на пред'явлення позову до суду. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11 лютого 2026 року на адресу суду від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклав заперечення проти позову. Зазначив, що відповідно до вимог Закону України № 4235-ІХ від 12.02.2025 року «громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби» соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Громадянин ОСОБА_2 мав статус ВЛК обмежено придатний, повторно не пройшов медичний огляд, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 , не завершеною ВЛК, що були додані позивачем до позовної заяви, та був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
17 лютого 2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву. Зі змісту якого вбачається, що сторона відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_5 необґрунтованими, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 прав та законних інтересів позивача не порушував. Вказали, що згідно п. 69 Постанови КМУ від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Чоловіки, які проходили ВЛК в мирний час, тобто до 2022 року мають строк дії довідки ВЛК 5 років. У разі, якщо цей термін закінчився районні ТЦК та СП мають повне право надати направлення для повторного проходження медичного огляду. Чоловіки, які проходили ВЛК в період дії воєнного стану зобов'язані здійснювати перегляд щорічно, адже строк дії постанови ВЛК у воєнний час 1 рік. Проте, особи які мають висновок про обмежену придатність, незалежно від наявності підстав для відстрочки зобов'язані пройти медичний переогляд. Це пов'язано зі скасуванням даного висновку та обов'язком обмежено придатних пройти повторно ВЛК для встановлення кінцевого висновку про придатність до військової служби. Так, 31.08.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_7 було встановлено, що ОСОБА_2 в минулому мав статус обмежено придатного до військової служби та до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби за місцем перебування на військовому обліку. В той же день 31.08.2025 ОСОБА_2 було доведено стосовно його порушення військового обліку. З зазначеним порушенням Позивач погодився про що свідчить заява в якій ОСОБА_2 повідомляє, що «є особою яка не оспорює допущення порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності». 01.09.2025 відносно позивача складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначена постанова була направлена позивачу автоматично на «Резерв+». Тому, позивач не міг не знати про існування зазначеної постанови. Отже, враховуючи викладене відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова містить необхідні реквізити, у тому числі, виклад обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи, посилання на правові норми, порушення яких стало підставою для притягнення позивача до відповідальності. На підставі викладеного, ОСОБА_2 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП. Враховуючи викладене, просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26 лютого 2026 року представником позивача надано додаткові пояснення, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується з аргументами ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зокрема вказав, що відповідно до п. 74 постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16 травня 2024 року направлення на ВЛК, а тим більше притягнення до відповідальності за відмову її пройти, можливе лише після вручення військовозобов'язаному відповідного направлення. ІНФОРМАЦІЯ_6 не надано жодного доказу того, що позивач отримував направлення на ВЛК або повістку з вимогою прибути для отримання такого направлення чи будь-який документ із зазначенням строку та місця проходження медичного огляду. Більше того, в самій постанові не зазначено, коли, де і ким позивачу було вручено таке направлення. Встановлена відсутність належного направлення Позивача на проходження військово-лікарської комісії є самостійною та достатньою правовою підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у його діях.
17 березня 2026 оку представником позивача надано додаткові пояснення, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується з аргументами ІНФОРМАЦІЯ_3 ., звернула увагу на безпідставність аргументів відповідача. Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_8 не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема, не надано копію направлення Позивача на ВЛК. Встановлена відсутність належного направлення Позивача на проходження військово-лікарської комісії є самостійною та достатньою правовою підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у його діях.
Позивач в судове засідання не з'явився, в позовній заяві розгляд справи просив провести у його відсутність.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях у справі.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту постанови № R49590 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 01.09.2025, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , установив: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_2 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист, встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_2 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП» постановив: «накласти на громадянина ОСОБА_2 штраф у сумі 17000,00 грн».
Крім того, у вказаній вище постанові зазначено: «Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності): 31.08.2025 Спосіб надходження заяви: Особисто в паперовій формі. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію)».
При цьому, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, військового квитка НОМЕР_2 позивача, на стор.17 якого мається запис датований 04.03.2015 «обмежено придатний». В матеріалах справи відсутні докази проходження позивачем медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби в період після 04.03.2015 та до 01.09.2025.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-ХІІ).
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і продовжує свою дію на час розгляду справи.
За змістом ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.63 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", військовозобов'язані, які відповідно до пункту 58 цього Порядку звернулися із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 року було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю, з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Законом України від 21.03.2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» чітко визначено, що необхідність проходження повторного медичного огляду стосується усіх громадяни України віком від 25 до 60 років (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом.
Так, до внесення змін до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025, організацією медичного огляду займались територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовозобов'язаних громадян України. Водночас, після внесення змін до вищевказаних положень Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 року саме на громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) було покладено обов'язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Разом з тим, суд зазначає, що Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Якщо в стані здоров'я військовозобов'язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров'я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби (п.3.8 глави 3розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 року №402 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800.
Так, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд (п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (надалі Порядок). Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1цього Порядку (п. 74 Порядку).
Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію (п. 69 Порядку).
Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
За приписами пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
З наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.
Підсумовуючи вищевказане, суд доходить до висновку, що у позивача, якого було визнано обмежено придатним до військової служби, обов'язок повторно самостійно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, виник у період з 04.05.2024 до 05.06.2025. Після 05.06.2025 року проходження ВЛК відбувається за процедурою передбаченою п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, тобто лише за направленням, виданим ТЦК, яке видається військовозобов'язаному після виклику його повісткою.
Суд зазначає, що повістка для проходження військово-лікарської комісії це повідомлення з підписом військового комісара, що зобов'язує отримувача пройти медичне обстеження (військово-лікарської комісії ВЛК). Після обстеження, особа, яка пройшла ВЛК отримує документ з висновком про придатність, часткову придатність або непридатність для військової служби.
Як встановлено матеріалами справи, відповідної процедури та етапності відповідачем не дотримано, відповідних документів (повістки та направлення для проходження військово-лікарської експертизи станом на 01.09.2025) відповідачем не складено та позивачу не вручено.
Разом з тим слід зазначити, що позивач здійснював дії щодо проходження ВЛК, як вбачається з доданих до позовної заяви: копії картки обстеження та медичного огляду №3307412 військовозобов'язаного ОСОБА_2 , видана КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради. У даній картці міститься штамп про цифрову рентгенографію легень і серця від 01.05.2025 р., підпис та штамп хірурга від 30.04.2025 р., підпис та штамп невропатолога від 05.05.2025 р., підпис та штамп офтальмолога від 30.04.2025 р., підпис та штамп ЛОРа від 30.04.2025 р., підпис та штамп психіатра від 05.05.2025 р; копії картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного, придатність до військової служби № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , видана КНМ «Гадяцька міська центральна лікарня», у якій містяться відмітки про численні аналізи крові та сечі, флюрографію органів грудної клітки, ЕКГ від 31.08.2025 р., підпис та штамп хірурга від 31.08.2025 р., підпис та штамп невропатолога від 31.08.2025 р., підпис та штамп офтальмолога від 31.07.2025 р., підпис та штамп ЛОРа від 31.08.2025 р., підпис та штамп дерматовенеролога від 31.08.2025 р., підпис та штамп психіатра від 31.08.2025 р., підпис та штамп стоматолога від 31.08.2025 р., підписи та штампи інших лікарів.
Крім того, суд звертає, що підставою для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, став факт не проходження ним медичного огляду до 05 червня 2025 року.
Враховуючи, що норма статті є бланкетною, у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за цією статтею суд зобов'язаний перевірити, чи дійсно були порушені вимоги конкретних законів або постанов, на які посилається ТЦК та СП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що діями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, окрім п.2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист, порушено абзац сьомий частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Положеннями абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, посилання ТВО начальника ТЦК ІНФОРМАЦІЯ_3 на порушення ОСОБА_4 абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є безпідставними.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
Зі змісту ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, що наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
З огляду на викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву задовольнити.
Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № R 49590 від 01 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: О. М. Дністрян