Справа №461/1457/26
Провадження №3/461/723/26
15 квітня 2026 року м.Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
07.02.2026 року близько 19 год. 10 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного і фізичного характеру, а саме: штовхав її та висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого могло бути завдано шкоди психічному чи фізичному здоровю гр. ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за місцем проживання, що підтверджується матеріалами справи.
Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи у його відсутності суду не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, та те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, беручи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, суд вважає, за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Потерпіла в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про наслідки неявки, що підтверджується матеріалами справи
Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №134804 від 07.02.2026 року;
- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА № 103532 від 07.02.2026 року.
- рапортами від 07.02.2026 року;
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 суд враховує обставини та характер вчиненого правопорушення, його наслідки, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу.
У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується судовий збір у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що з 01.01.2024 року складає 665,60 грн.
Керуючись ст.ст. 248, 249, 251, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ДСА України 665,60 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.Є. Радченко