Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/8045/25
Провадження № 2/279/740/26
16 квітня 2026 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковської Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/8045/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент", в інтересах якого діє представник Руденко К.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначає, що 18.11.2024 року між ТОВ "ФК "Процент" та ОСОБА_1 , у формі електронного документа з використанням електронного підпису, з дотриманням ст. 11,12 Закону України "Про електронну комерцію" було укладено кредитний договір № 23456. Зокрема, відповідач здійснив реєстрацію в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ "ФК "Процент", створивши особистий кабінет, заповнив електронну заявку на отримання кредиту на сайті первісного кредитора (https://procent.com.ua), ознайомився в ІТС Товариства з правилами, попозицією (офертою) та паспортом споживчого кредиту. Акцептував кредитний договір електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на зазначений в ІТС номер мобільного телефону.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, зокрема надало відповідачу грошові кошти в розмірі 6800 грн., строком на 730 днів, з 1,00 % від суми кредиту в день ставкою, шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача.
Відповідач грошові кошти отримав, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Враховуючи, що заборгованість за договором залишається не погашеною, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань та добровільно не погашає прострочену заборгованість, грошові кошти не повертає, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №23456 від 18.11.2024 року у розмірі 25704 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 18.11.2024 року по 01.12.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та графіку платежів та 13600 грн. штраф за порушення умов кредитного договору. Одночасно просить суд стягнути понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.
Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації.
Ухвалу про відкриття провадження у справі отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви отримав в електронній формі, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
У встановлений строк правом подачі відзиву на позов не скористався, будь яких заяв, клопотань, що стосуються розгляду справи до суду не подав.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5,8 ст. 279 ЦПК Україниза наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.
18.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "ФК "Процент" укладено кредитний договір № 23456. Договір укладено у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", в електронній формі,шляхом обміну електронними повідомленнями, використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов укладеного договору ТОВ "ФК "Процент" надає відповідачу кредит у сумі 6800 гривень, строком на 730 днів, зі стандартною (денною) 1,00 % в день процентною ставкою, яка застосовується в межах строку кредитування, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 18 днів, шляхом його переказу на картковий рахунок, а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені договором (п.1.1.-1.4. Договору).
Дата надання кредиту 18.11.2024 року. Кошти (сума) кредиту надаються у безготівковій формі та перераховуються ТОВ "ФК "Процент" на електронний платіжний засіб № 4441-11ХХ-ХХХХ-9970, що належить відповідачу (п.1.4.,1.6. Договору).
Укладаючи договір, сторони узгодили детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів, які визначили в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком №1 до договору, а також що у позичальника (відповідача) відсутнє право ініціювати право укладання додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.
Сторони погодили, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб), до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку №1 до договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У разі часткового дострокового повернення кредиту, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок суми кредиту. При цьому дата чергового платежу, дата повернення кредиту та процентна ставка за користування кредитом залишається без змін (п.4.2.,4.3. Договору).
Сторони домовилися, що сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку №1 (п.4.1 Договору).
Даний договір не передбачає нарахування та сплати будь-яких комісій на користь товариства, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, не потребує укладання договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (п.1.13. Договору).
Позичальник має право достроково повернути кредит як в повному обсязі, так і частинами, сплативши проценти за користування кредитом виходячи з фактичного залишку суми кредиту та строку користування кредитом (п.2.3.1 Договору).
Сторони погодили, що у разі порушення позичальником строків сплати нарахованих процентів на строк більше ніж на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі (п.2.1.2.,4.7. Договору).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок відповідачу кредитні кошти.
Відповідач кредитні кошти отримав, що підтверджується інформаційним листом ТОВ "Пейтек" щодо успішного перерахування коштів за договором № 23456 від 18.11.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 згідно договору з ТОВ "ФК "Процент" в сумі 6800 грн. Вказана платіжна картка зазначена відповідачем у договорі (п.1.6 Договору).
Факт отримання грошових коштів у позику також підтверджується інформацією з АТ "Універсал Банк", згідно якої вбачається, що дійсно банком на ім'я відповідача емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та на яку згідно виписки по особовому рахунку 18.11.2024 року було зараховано 6800 грн.
Відповідач кредитними коштами скористався, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
З наявного в матеріалах справи детального розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що плату на погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом відповідач не вносив, умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.12.2025 року становить 46104 грн., з яких: 6800 грн. - строкова заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 25704 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом та 13600 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
З розрахунку також вбачається, що нарахування відсотків ТОВ "ФК "Процент" здійснювалося на умовах договору та в межах періоду строку кредитування.
Факт укладання кредитного договору № 23456 від 18.11.2024 року та отримання кредитних коштів у розмірі 6800 грн. відповідачем не заперечується. Правильність нарахувань розміру заборгованості на час розгляду справи відповідачем не оспорена та не спростована.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно зі ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обовязки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.
Крім того, матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачем здійснено дії, спрямовані на укладання договору, а саме відповідач шляхом введенням коду підтвердження "882778", який є одноразовим ідентифікатором акцептував кредитний договір із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому йому були перераховані кошти у розмірах, встановлених договором.
При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на веб-сайт ТОВ "ФК "Процент" (https://procent.com.ua/) та здійснення ним певного алгоритму дій, необхідного для отримання кредиту, спірний кредитний договір не було б укладено.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма істотними його умовами та що йому надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ч.1,2 ст.10561?ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Згідно зі частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до п.5,6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.(ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Положеннями ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах, шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.1,2 ст. 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
Предметом позову є захист порушеного права ТОВ "ФК "Процент", яке полягає у невиконанні договірних зобов'язань відповідачем за кредитним договором, шляхом стягнення з останнього заборгованості за ними. Договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора. Факт укладання та підписання кредитного договору відповідач не заперечує.
З матеріалів справи слідує, що прийняті на себе зобов'язання за укладеним договором позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.
Відповідач кредитні кошти отримав, скористався ними, що підтверджується наявними у справі доказами, своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав та не сплатив грошові кошти для погашення кредитної заборгованості. Доказів на спростування доводів позивача, а також щодо розміру утвореної заборгованості до суду не подав.
Кредитний договір (окремі умови договору) у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнавався, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.
В матеріалах справи також відсутні та суду не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням ст.617 ЦК України.
Принцип свободи договору та обов'язковості його виконання закріплені ст.627,629 ЦК України.
Оскільки кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що останній погодився з його умовами та зобов'язався їх виконувати.
Станом на день розгляду справи будь-які докази, що підтверджували б повне або часткове виконання відповідачем умов договору, у матеріалах справи відсутні.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, уклавши з позивачем кредитний договір, достовірно знаючи про його умови, користуючись наданими йому грошовими коштами, порушив умови договору.
Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена відповідачем добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 234456 від 18.11.2024 року є правомірною.
Водночас суд відхиляє доводи позивача щодо обґрунтованості нарахування та стягнення за вказаним договором заборгованості за штрафними санкціями (пенею, штрафами) у розмірі 7500 грн. з огляду на наступне.
Згідно зі ч.1,2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
24 лютого 2022 року Указом Презедента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперешній час.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, якими доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивачем не враховано вищевказані перехідні положення ЦК України та протиправно нараховано штрафні санкції (пеню, штрафи) за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язання.
Отже, суд приходить до висновку, що такі стягненню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовута стягнення з відповідача на користь ТОВ "ФК "Процент" заборгованості за кредитним договором № 23456 від 18.11.2024 року в сумі 25704 грн. нарахованих процентів за користування кредитом за період з 18.11.2024 по 01.12.2025 року (378 календарних днів).
Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування понесених витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.
Приписами ч.3 ст.141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.(ч.4 ст.137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує у своїх рішенннях ЄСПЛ ("Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року, "Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року у справі, "Гімайдуліна і інших проти України" від 10 грудня 2009 року, "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року та ін.).
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
В додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23 Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Оскільки дана справа є малозначною, не відноситься до категорії складних справ, складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу виходить за розумні межі визначення розміру, є необґрунтованою та непропорційною до предмета спору, обсяг послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, а тому відсутні підстави для задоволення їх в повному обсязі.
З огляду на наведені правові норми, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 4000 грн., оскільки на думку суду саме такий розмір є співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та є пропорційним до задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, понесені судові витрати слід розділи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням зазначеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1584,25 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2616 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог (65,40 %) з розрахунку:
25704 грн. (сума задоволених позовних вимог) * 100% / 39304 грн. (суму заявленої заборгованості) = 65,40 %.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія "Процент» заборгованість за кредитним договором № 23456 від 18.11.2024 року в сумі 25704 грн., судовий збір у розмірі 1584,25 грн. та 2616 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 29904 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот чотири) гривнi 25 копійок.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія "Процент», місце знаходження: м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, буд. 4, код ЄДРПОУ: 41466388;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ