справа №757/11935/26-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/3019/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
13 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваної: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 190 КК України, у кримінальному провадженні №42025110000000172 від 27 травня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_10 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишено без задоволення.
Застосовано до підозрюваної у кримінальному провадженні №42025110000000172 від 27 травня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , у період з 00:00 до 05:00, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, а саме до 24 квітня 2026 року.
Зобов'язано підозрювану ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі міста Полтава Полтавської області, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- докласти зусиль до пошуку роботи;
- уникати спілкування із іншими підозрюваними, свідками, потерпілою та невстановленою на цей час досудовим розслідуванням особи на прізвисько « ОСОБА_12 » у кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначено до 24 квітня 2026 року.
Не погоджуючись з указаною ухвалою прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 127 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 422 956 грн у межах строку досудового розслідування, а саме до 24 квітня 2026 року.
Уважає, що вказана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та містять істотні суперечності.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, а отже їй загрожує тяжке покарання у разі визнання винною в інкримінованому злочині.
Вказує, що на даний час є ризик, що підозрювана ОСОБА_7 під тяжкістю можливого покарання, яке їй загрожує, буде переховуватися від слідства та суду, у тому числі і за межами України.
Зазначає, що підозрювана ОСОБА_7 у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може здійснювати незаконний вплив на інших учасників кримінального провадження, оскільки організатор кримінального правопорушення на даний час не встановлений, а, перебуваючи на волі, підозрювана матиме реальну можливість координувати з ним свої дії, надавати поради щодо уникнення кримінальної відповідальності, узгоджувати позиції та іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Наголошує, що кримінальне правопорушення вчинено з використанням соціальних мереж, месенджерів, доступ до яких можливий за наявності доступу до аккаунту та авторизацію, і ОСОБА_13 , у разі незастосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вільно знищити або змінити наявну у них інформацію, яка може мати значення речових доказів у кримінальному провадженні.
Посилається на те, що існує також ризик того, що у разі незастосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, остання, не маючи законних джерел доходів, буде вчиняти нові кримінальні правопорушення.
На переконання сторони обвинувачення, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку, інтереси кримінального судочинства.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, вислухавши пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025110000000172 від 27 травня 2025 року за підозрою ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 190 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25 травня 2025 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, у невстановленої на цей час досудовим розслідуванням особи на прізвисько « ОСОБА_12 », виник злочинний умисел, направлений на створення організованої групи, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому організованою групою.
Діючи умисно та переслідуючи корисливу мету власного збагачення за рахунок неправомірних дій у сфері банківської діяльності, невстановлена на цей час досудовим розслідуванням особа на прізвисько « ОСОБА_12 », усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що досягти мети незаконного збагачення шляхом вчинення вказаних дій вона самостійно не зможе, останній розробив план злочинної діяльності, який у встановленому на цей час обсязі передбачав:
1) створення відкритого для загального доступу Telegram-каналу та ботів, як інструменту месенджера Telegram, який за назвою та візуальним оформленням був би схожим на чат-боти банківських установ, для подальшого їх використання під час обману потерпілих під виглядом надання консультацій з вирішення питань, які виникають у користувачів банківськими послугами;
2) підшукання осіб, які у організованій групі виконували б роль так званих «дроповодів», до обов'язків яких в організованій групі входило пошук осіб, які за грошову винагороду оформлювали рахунки у банківських установах, прив'язували застосунки мобільного банкінгу та платіжні картки до номерів мобільних телефонів, наданих «Дроповодами», та передавали останнім доступ до вказаних рахунків для їх подальшого використання у шахрайській схемі, а саме для перерахування на них грошей потерпілих, з метою унеможливлення встановлення дійсних отримувачів викрадених коштів;
3) підшукання осіб, які у організованій групі виконували б роль так званого «холодників», до обов'язків яких у цій групі входило спілкування із потенційними жертвами, отримання від них первинної інформації та введено в оману щодо начебто спілкування із працівниками банківських установ;
4) підшукання осіб, які у організованій групі виконували б роль так званих «клоузерів», до обов'язків яких входило остаточне формування у потенційної жертви переконання щодо спілкування з співробітниками банківської установи, а також переконання потенційної жертви у необхідності вирішення виниклої проблеми саме у спосіб, запропонований «клоузером», переконанні у безпечності запропонованої процедури та спонуканні потенційної жертви до вчинення певних дій, заздалегідь визначених організатором організованої групи;
5) доведення до вказаних осіб плану злочинної діяльності та отримання їх згоди на участь у її реалізації у якості пособників, виконавців злочинів;
6) організацію управління та фінансування організованої групи та розподілу коштів від злочинної діяльності між її учасниками;
7) приховування діяльності організованої групи шляхом забезпечення її учасників закритими від загального доступу каналами зв'язку, приховування дійсних анкетних даних учасників організованої групи та використання з цією метою прізвиськ.
Створивши та організувавши роботу Телеграм-боту «Монобанк Чат-Бот», який імітував офіційний бот банкінгу «monobank» АТ «Універсал Банк», невстановлена на цей час досудовим розслідуванням особа на прізвисько « ОСОБА_12 » приступив до наступного етапу реалізації свого злочинного умислу зі створення організованої групи, який полягав у залучення як найбільшої кількості осіб для участі у її діяльності та вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.
Так, невстановлена на цей час досудовим розслідуванням особа на прізвисько « ОСОБА_12 », діючи на виконання розробленого злочинного плану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25 травня 2025 року, перебуваючи в невстановленому місці, залучила до участі в організованій групі ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , а також невизначене на цей час коло інших, невстановлених осіб, та розподілила між ними ролі, визначивши кожній особі її обов'язки у злочинній групі.
ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 відповідно до визначеної їм організатором ролі виконували роль «дроповодів». До їх обов'язків придбання стартових пакетів мобільних операторів зв'язку, які використовувались у подальшому як фінансові номери банківських рахунків, доступ до яких вони отримували за сплату грошової винагороди їх власникам. З метою отримання у своє розпорядження банківських рахунків, ОСОБА_7 самостійно, або через залучених нею до цієї діяльності осіб, розміщувала у соціальних мережах оголошення щодо придбання банківських платіжних карт, спілкувалася з особами, які виявили бажання за грошову винагороду оформити банківські рахунки та надати реквізити вказаних рахунків, попередньо прив'язавши банківські рахунки та мобільні застосунки до номерів мобільних телефонів, наданих їм ОСОБА_7 .
Внаслідок вчинення вказаних незаконних дій, ОСОБА_7 , яка виконувала відведену їй роль «дроповода», діючи умисно, із корисливих мотивів, спільно з організатором організованої групи - невстановленою досудовим слідством особою на прізвисько « ОСОБА_12 », а також ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які виконували відведені їм ролі «дроповодів», іншими, невстановленими досудовим слідством особами, що входили до складу організованої групи, шляхом обману заволоділа належними ОСОБА_16 коштами у великих розмірах, на загальну суму 422 956 грн., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_7 та інші учасники організованої групи викраденими коштами розпорядилися на власний розсуд.
26 лютого 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 190 КК України.
27 лютого 2026 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_10 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 190 КК України, у кримінальному провадженні №42025110000000172 від 27 травня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_10 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишено без задоволення.
Застосовано до підозрюваної у кримінальному провадженні №42025110000000172 від 27 травня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , у період з 00:00 до 05:00, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, а саме до 24 квітня 2026 року.
Зобов'язано підозрювану ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі міста Полтава Полтавської області, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- докласти зусиль до пошуку роботи;
- уникати спілкування із іншими підозрюваними, свідками, потерпілою та невстановленою на цей час досудовим розслідуванням особи на прізвисько « ОСОБА_12 » у кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначено до 24 квітня 2026 року.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За змістом частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до пункту «с» статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можливість застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, а саме: з 00:00 год. до 05:00 год. наступної доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 190 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 190 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Слідчим суддею встановлено, що ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, наявний, оскільки кримінальне правопорушення є актуальним, тому існує можливість незаконного впливу з боку підозрюваної на свідків, які вже допитані під час досудового розслідування, та тих, які можуть бути встановлені в ході проведення досудового розслідування.
Разом з тим, слідчий суддя дійшов висновку, що доводи, які зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваної від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
При цьому, ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню не конкретизований, тому не може вважатись реальним.
Окрім того, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень прокурора про наявність у підозрюваної наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими статтею 177 КПК України.
Також слідчим суддею взято до уваги дані про особу підозрюваної, зокрема, що ОСОБА_7 раніше не судима, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також правильно враховано процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_7 під час досудового розслідування, у зв'язку з чим дійдено обґрунтованого висновку про доцільність застосування до підозрюваної передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування певних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, проте стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваної та конкретних обставин інкримінованих їй кримінальних правопорушень, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, наведеним слідчим у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, які б виправдовували обмеження права підозрюваної на свободу.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час розгляду клопотання тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою. Такі обставини не доведені в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваної та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, а саме: з 00:00 год. до 05:00 год. наступної доби, з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваної більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту в певний час доби.
Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, потерпілу та інших осіб, причетних до вчинення злочину, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність стороною обвинувачення лише наявності ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, з огляду на те, що кримінальне правопорушення є актуальним, а також зважаючи на особу підозрюваної.
Інші ризики, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, не знайшли свого підтвердження.
Доводи сторони обвинувачення стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
При цьому, апеляційна скарга не містить та прокурором не наведено мотивів, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваної, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись статтями 176-178, 181, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4