справа №761/5231/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2790/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
13 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025100000000764 від 13 червня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою встановлено в межах строку досудового розслідування, до 14 квітня 2026 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання прокурора, обрати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою; у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги про скасування ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі з покладанням на підозрюваного відповідних обов'язків передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду є помилковими, ризики вказані в клопотанні прокурора не доведені та не підтверджені переконливими доказами, не взято до уваги пояснення підозрюваного та сторони захисту; задовольняючи клопотання прокурора про застосування підозрюваному найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порушення частини третьої статті 183 КПК України не визначив розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Вказує, що ухвала не містить конкретних обставин, які б підтверджували існування ризику переховування, впливу на свідків, знищення доказів або продовження злочинної діяльності.
Посилається на те, що підозрюваний має постійне місце проживання де проживає з вагітною дружиною і малолітнім сином, дружина перебуває на 9 місяці вагітності; у сім'ї є малолітній син 2021 року народження, сім'я має значні кредитні зобов'язання, підозрюваний є джерелом існування родини.
Зауважує, щодо можливості застосування застави як альтернативного запобіжного заходу, в ухвалі відсутні будь-які мотиви щодо неможливості її визначення, оцінки майнового стану підозрюваного та його сім'ї чи причин застосування саме найсуворішого заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100000000764 від 13 червня 2025 року за підозрами ОСОБА_10 , у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 317, частиною другою статті 311 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 317 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 317 КК України, за підозрами ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 317, частиною другою статті 307, частиною третьою статті 307 КК України, за підозрою ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою, частиною третьою статті 307 КК України, за підозрою ОСОБА_21 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою, частиною третьою статті 307 КК України.
15 лютого 2026 року ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
16 лютого 2026 року до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_22 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті307 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000000764 від 13 червня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою встановлено в межах строку досудового розслідування, до 14 квітня 2026 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом аудіо-відео контролю відносно ОСОБА_10 за період з 16 грудня 2025 року по 26 січня 2026 року (з автомобіля «Lexus RX350 д.н.з. НОМЕР_1 зафіксовані розмови (та телефоні розмови) ОСОБА_10 із учасниками злочинної організації ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами, проведеним 14 лютого 2026 року обшуком у приміщенні будинку, в якому перебував ОСОБА_7 , де виявлено та вилучено обладнання, яке можливо використовувати при виготовленні психотропної речовини та наркотичних засобів, каністри з прекурсорами, готову до збуту незаконно виготовлену ОСОБА_7 особливо небезпечну психотропну речовину - PVPв особливо великих розмірах; іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, в тому числі слід взяти до уваги, що документування діяльності злочинної організації, до складу якої входять ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 та ОСОБА_15 та інші невстановлені особи, тривають, а отримані матеріали негласних слідчих розшукових дій за період з 27 січня 2026 року по 14 лютого 2026 року включно перебувають під грифом секретно, та не можуть бути надані для ознайомлення на даний час. При цьому, слід зазначити, що за вказаний період були зафіксовані розмови ОСОБА_10 з автомобіля «Lexus RX350 д.н.з. НОМЕР_1 із ОСОБА_24 .
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, місцевим судом обґрунтовано зауважено, що інкриміноване підозрюваному ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є особливо тяжкими, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання підозрюваний ОСОБА_7 може ухилитись від органів досудового розслідування.
Окрім того, слідчий суддя вказав, що підозрюваний ОСОБА_7 зловживаючи своїми зв'язками, може впливати на свідків. Крім того, ОСОБА_7 в ході виконання слідчих дій отримає ряд копій документів, котрі нададуть останньому можливість безпосередньо, або за участі інших осіб фізично та психологічно вплинути на свідків, що призведе до зміни показів вже допитаних осіб та відмови давати покази встановлених в ході досудового слідства очевидців подій злочинів.
Також слідим суддею взято до уваги те, що ОСОБА_7 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, вчиненого за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_10 , який є організатором злочинної організації, та якому інкриміновано вчинення злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 317, частиною другою статті 311 КК України, і перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_7 може повідомляти інших осіб про хід досудового розслідування, результати проведення слідчих (розшукових) дій та допомогти останнім уникнути передбаченої законом відповідальності, таким чином перешкоджати досудовому розслідування, а також може бути підставою для уникнення або пом'якшення власного становища.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з посиланням на пункт 5 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, безпідставним є аргументи захисника щодо можливості застосування застави як альтернативного запобіжного заходу, в ухвалі відсутні будь-які мотиви щодо неможливості її визначення, оцінки майнового стану підозрюваного та його сім'ї чи причин застосування саме найсуворішого заходу.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Викладеними вище обставинами, які встановлені судом першої інстанції при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , спростовуються доводи скаржника, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Посилання захисника на те, що підозрюваний має постійне місце проживання де проживає з вагітною дружиною і малолітнім сином, дружина перебуває на 9 місяці вагітності; у сім'ї є малолітній син 2021 року народження, сім'я має значні кредитні зобов'язання, підозрюваний є джерелом існування родини, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4