Справа № 760/32315/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6416/2026
08 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Козленко Г.О.,-
встановив:
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
У листопаді 2025 року представник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 35, 1 квадратних метра; транспортний засіб «TESLAMODEL Y», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2021; транспортний засіб «MAZDA CX-30», VIN: НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2021.
Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Обраний захід забезпечення позову не призведе до обмеження прав відповідача чи третіх осіб та є співмірним із предметом позовних вимог.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року у задоволенні названої заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялися належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості та недоведеності. Твердження заявника про можливе відчуження спірного майна відповідачем є лише припущенням, яке не підтверджене конкретними фактами чи документами. Представником позивача не надано жодних доказів, які свідчили б про конкретні дії та намір відповідача відчужити спірне майно на користь третіх осіб.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
В даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібну позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 910/20479/17, від 17 жовтня 2018 у справі № 904/2351/18, від 25 лютого 2019 року у справі № 924/789/18 та від 10 березня 2010 року у справі № 910/13787/19.
Встановлено, що ОСОБА_1 є звернулась до суду із позовною заявою та просила в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 3 577 670 грн 32 коп. за: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частини транспортного засобу «MAZDA CX-30», номер кузова: НОМЕР_4 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , рік випуску 2021; 1/2 частини транспортного засобу «TESLA MODEL Y», номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_5 , рік випуску 2021.
У заяві про забезпечення позову представник ОСОБА_1 просила: накласти арешт на: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 35, 1 квадратних метра; транспортний засіб «TESLAMODEL Y», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2021; транспортний засіб «MAZDA CX-30», VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2021.
Представник ОСОБА_1 зазначала, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірним із позовними вимогами. ОСОБА_2 має можливість у будь-який час відчужити вказане майно на користь третіх осіб, відтак, невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
Так, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли наслідком невжиття заходів забезпечення позову є неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає інтереси як позивача, так і відповідача.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що обраний представником ОСОБА_1 вид забезпечення позову є доцільним та співмірним з заявленими вимогами позовної заяви, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.
Враховуючи предмет позовних вимог та вимоги поданої заяви, колегія суддів дійшла висновку щодо доведеності та обґрунтованості заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 35, 1 квадратних метра та на транспортний засіб «TESLA MODEL Y», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2021.
Будь-яких доказів, що у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову будуть порушені права позивача або інших осіб, суду не представлено.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що спірне майно фактично знаходиться у власності ОСОБА_2 , а обмежується лише можливість розпорядитися ними та вчиняти певні дії.
Так, забезпечення позову у даній справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення, свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін спору.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2023 року у справі № 910/8671/22, від 20 квітня 2023 року у справі № 914/3316/22, від 27 квітня 2023 року у справі № 916/3686/22, від 09 червня 2023 року у справі № 37з-23, від 09 квітня 2024 року у справі № 917/1610/23.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та обґрунтувати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а не подати докази вчинення стороною дій, спрямованих на відчуження його майна/грошових коштів, розпорядження ними тощо, ураховуючи, що право власника на таке відчуження/розпорядження у будь-який момент, який (момент волевиявлення) неможливо ні передбачити, ні відстежити позивачем.
Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у його володінні, а можливість розпоряджатися ним тимчасово обмежується.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 911/1111/20, від 21січня 2022року у справі № 910/5079/21.
Враховуючи доведеність наявності спору між сторонами, існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог, предмет та підстави позову, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог заяви представника ОСОБА_1 є помилковим.
Висновок суду першої інстанції щодо недоведеності посилання представника позивача щодо можливого ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_2 є власником спірного нерухомого майна, відтак, відповідач має можливість у будь-який час його відчужити на користь третіх осіб.
Колегія суддів вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 35, 1 квадратних метра та на транспортний засіб «TESLAMODELY», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2021 є доведеними та обґрунтованими.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 зазначила, що після постановлення ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року про відмову у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову відповідачем відчужено на користь третіх осіб транспортний засіб «MAZDA CX-30», VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2021.
Так, у постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року за № 752/22157/20 вказано: «Разом з тим судами було установлено, що на час постановлення ухвали про накладення арешту на спірну земельну ділянку 18 грудня 2023 року її власником була ОСОБА_3 , яку не було залучено до участі у справі.
Процесуальні дії суду, які вчинені після постановлення ухвали про забезпечення позову, а саме залучення до участі у справі власника спірного майна, не свідчать про законність ухвали районного суду на час її постановлення. А, крім того, ОСОБА_3 залучена до участі у справі в якості третьої особи, на майно якої не може бути накладено арешт, так як третя особа не є стороною у справі (ст. 48 ЦПК України).
Апеляційний суд на зазначені порушення норм процесуального права районного суду уваги не звернув. Посилання заяви позивача, як і висновки судів про те, що у разі незабезпечення позову майно знову може бути відчужено і слід буде розширювати склад учасників справи, не є тими доводами, які дають можливість не враховувати наведені норми процесуального права та сталу судову практику Верховного Суду.»
Враховуючи, що на момент перегляду апеляційним судом оскаржуваної ухвали суду від 12 грудня 2025 року транспортний засіб «MAZDA CX-30» відповідачу на праві власності не належить, відтак, вказане унеможливлює задоволення вимог заяви про забезпечення позову у цій частині.
Вирішення питання про права та охоронювані законом інтереси особи, яка є власником нерухомого майна та не є стороною у цій справі, є недопустимим.
Дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що вимоги заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 35, 1 квадратних метра та на транспортний засіб «TESLA MODEL Y»,VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2021 підлягають задоволенню. В іншій частині вимог заяви слід відмовити.
Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 12 грудня 2025 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення вимог заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року скасувати.
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Накласти арешт на: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 35, 1 квадратних метра; транспортний засіб «TESLA MODEL Y», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2021.
В іншій частині вимог заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ).
Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ).
Постанова підлягає негайному виконання.
Строк пред'явлення до виконання до 08 квітня 2029 року.
Повний текст складено 16 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко