16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 240/9656/24
адміністративне провадження № К/990/13827/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 240/9656/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Аліса Оіл» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Приватне підприємство «Аліса Оіл» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20 листопада 2023 року № 000219040710 про заниження податкових зобов'язань за жовтень та листопад 2022 року внаслідок не нарахування податкових зобов'язань в результаті здійснення реалізації дизельного палива та бензину, на загальну суму ПДВ 330391 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 82 597,75 грн, загальна сума грошового зобов'язання - 412 988,75 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20 листопада 2023 року №000219060710 про не складення та не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями з реалізації дизельного палива та бензину марки А-92 на суму ПДВ 419 101,00 грн, загальна сума грошового зобов'язання (в т.ч. сума застосованої штрафної санкції) - 209 550,5 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПЄ у Житомирській області від 20 листопада 2023 року №000219050710 про встановлення завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 321 763 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПЄ у Житомирській області від 20 листопада 2023 року №000219030710 про заниження доходу, сума заниженого податку на прибуток - 791 661,00 грн, сума штрафної санкції - 197 915,25 грн, загальна сума грошового зобов'язання - 989 576,25 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПЄ у Житомирській області від 20 листопада 2023 року №00/21865/06-30-09-02/43541919 про відсутність позитивного результату повірки та/або оцінки відповідності двох витратомірів-лічильників, загальна сума грошового зобов'язання (в т.ч. сума штрафних санкцій) - 40 000,00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У поданій касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду №1340/5998/18 від 05 травня 2023 року, №2а-1399/11/2670 від 18 червня 2019 року, №2а-1399/11/2670 від 18 червня 2019 року, №804/5444/16, від 06 березня 2018 року №825/2073/18 від 19 березня 2019 року, від 28 травня 2020 року у справі №826/15364/17, від 28 травня 2020 року у справі №820/379/16, від 15 червня 2020 року у справі №1440/2276/18.
Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом апеляційної інстанції постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів скаржника до зазначеної підстави.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 240/9656/24 - повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов