16 квітня 2026 року
м. Київ
справа №440/9180/25
адміністративне провадження № К/990/14998/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Смокович М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі №440/9180/25
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні йому відсоткового розміру премії за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року при перерахунку розміру грошового забезпечення на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі №440/372/25;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок складових його грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а саме: премій у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі №440/372/25, та виплатити недоотримані суми грошового забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року, адміністративний позов задоволено.
03 квітня 2026 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі №440/9180/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Cпірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини шостої статті 12 КАС України ця справа є справою незначної складності.
Таким чином, ураховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України, дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Окрім того, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року вирішено здійснювати розгляд справи №440/9180/25 за правилами спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду судових рішень у цій справі відповідач указує, на підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної практики застосування права, оскільки здійснюється питання надання правової оцінки та визначення правомірності та порядку нарахування та виплати грошового забезпечення на виконання рішень судів та визначення відсотку премії під час проведення перерахунку, відповідно чого на даний час позиції судів України різняться, а отже відсутнє єдине розуміння правильності підходу до даного питання, розгляд якого в свою чергу дасть можливість якісного та вірного (правомірного) формування практики щодо питання індексації грошового забезпечення військовослужбовців за вказані періоди.
Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак, скаржник не обґрунтовує у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
З огляду на викладене, наведені скаржником обґрунтування необхідності скасування судових рішень, не є достатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі та не дають підстав для висновку, що справа №440/9180/25 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відтак Суд відхиляє посилання відповідача на підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України як підставу для касаційного перегляду судових рішень.
Також у тексті касаційної скарги відповідач посилається підпункт «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України і вказує, що неправомірне вирішення питання під час розгляду справи № 440/9180/25 та створення прецеденту та підстав щодо можливої безпідставної виплати грошових коштів військовослужбовцям (у т.ч. колишніх військовослужбовців) військових частин Національної гвардії України, інших військових формувань України (яких зараз налічуватиметься сотні тисяч) кожному із яких можливо доведеться здійснювати доплати у розмірах сотні тисяч гривень кожному, а це по суті мільйони гривень державного бюджету (!) для військовослужбовців однієї військової частини, яких в Україні сотні. Відповідно така неправомірна позиція та відсутнє належно прийняте рішення Верховним судом може призвести, окрім перевитрати коштів державного бюджету, до неймовірно значного додаткового навантаження на Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Міністерство внутрішніх справ України та Національну гвардію України, як військове формування з правоохоронними функціями, що входить до складу МВС України, та як наслідок зниження боєздатності військових формувань під час дії воєнного стану в країні, а також обурення значної кількості військовослужбовців (у т.ч. колишніх) щодо неможливості вчасного отримання виплат військовими грошового забезпеченням та як наслідок негативні наслідки, у т.ч. недовіра до командування, негативне сприйняття військових формувань у громадян України, що в свою чергу теж вважаю недопустимим на даний час. Саме тому розгляд даної справи становить дуже великий суспільний інтерес та має виняткове вищевказане значення для Відповідача та всіх інших військових формувань України.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв..
Оцінка судом «виняткового значення» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судома апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Установлення у КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов'язкове судове рішення.
З наведених скаржником доводів не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував й наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
З огляду на викладене колегія суддів відхиляє наведені доводи скаржника.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі №440/9180/25
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
М.В. Білак
М.І. Смокович
Судді Верховного Суду