16 квітня 2026 року
м. Київ
справа №520/18966/23
адміністративне провадження № К/990/12533/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Єресько Л.О., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №520/18966/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №632 о/с від 13.10.2021 в частині "про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області" до ОСОБА_1 , яким застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді Головного управління Національної поліції в Харківській області на посаді старшого інспектора роти №1 батальйону №2 ППОП ГУ НП в Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2026, позов задоволено частково.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інспектора роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області, а саме з 18.10.2021 на 23.10.2021.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 23.01.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду, яка зареєстрована 26.01.2026.
Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2026 зазначену касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
19.03.2026 ОСОБА_1 вдруге подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2026 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом надання скарги в новій редакції відповідно до кількості учасників справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв'язку із належним обґрунтуванням підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 цього Кодексу.
На виконання указаної ухвали скаржник надіслав касаційну скаргу в новій редакції.
Проаналізувавши зміст касаційної скарги в новій редакції, Верховний Суд уважає, що вона не усуває виявлених недоліків, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху.
У касаційній скарзі в новій редакції скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник зазначає, що у справі відсутній висновок щодо одночасного порушення: звільнення під час лікарняного, відсутності пояснень, зміни дати замість поновлення. Також у скарзі вказано на порушенні норм права, а саме: частини 3 статті 40, статті 149 Кодексу законів про працю України. Як вказує заявник, ці норми були порушені, але суди не застосували наслідки. На переконання позивача, єдиний ефективний спосіб - поновлення на посаді.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування цієї норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як, на думку скаржника, неправильно.
Водночас скаржником у касаційній скарзі не наведено обґрунтування в чому полягає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування таких норм. Скаржник також не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретних норми права та як, на думку скаржника, ці норми повинні застосовуватися, а також не обґрунтовано підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як, на думку скаржника, неправильно.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування правових норм та незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального права, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі скаржник послався на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, вказавши, що справа має фундаментальне значення; неможливість спростування; виняткове значення для скаржника.
Варто зазначити, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та / або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), не підлягають касаційному оскарженню крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
У порушення вказаного скаржник формально послався на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Так, указуючи на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржником не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь суду касаційної інстанції на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Разом з тим, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи щодо неможливості спростування обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням при розгляді інших справ, є безпідставними, оскільки фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, а тому не можуть свідчити про наявність виключних обставин для касаційного перегляду цієї справи, адже на підтвердження вказаних доводів скаржником у скарзі не обґрунтовано, які саме обставини він буде позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої справи (провадження у якій відкрито) та як саме вони вплинуть на вирішення спору у ній, а тому вказані твердження відхиляються Верховним Судом.
Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Саме по собі покликання скаржника на те, що він є учасником бойових дій, військовослужбовцем, справа впливає на житло та доходи без належних на те доводів і доказів, а так само без взаємозв'язку із відповідними підпунктами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не є належним обґрунтуванням наявності виключних випадків, визначених частиною п'ятою статті 328 КАС України.
Водночас Верховний Суд зауважує, що у випадку подання касаційної скарги у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, до такої скарги застосовуються загальні вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги передбачені пунктом четвертим частиною другою статтею 330 КАС України.
Тобто, посилання у касаційній скарзі на підпункт пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, як і не зазначено належним чином виключних випадків, визначених частиною п'ятою статті 328 КАС України, за яких судові рішення у справі, розглянутій в порядку спрощеного позовного провадження, підлягають перегляду судом касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення скаржником належним чином підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Одночасно Верховний Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
З урахуванням викладеного клопотання скаржника про поновлення строку не підлягає вирішенню.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №520/18966/23 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Судді Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько А.В. Жук