16 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/42310/25
адміністративне провадження № К/990/14760/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року
та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року
у справі № 420/42310/25 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по ВП НОМЕР_1 від 03.12.2025 надійшла ІНФОРМАЦІЯ_1 11.12.2025 за вх. №5099 про накладення штрафів в розмірі 10200 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року позовну заяву Військової служби правопорядку до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - залишено без руху.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - повернуто позивачу.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишено без руху.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року - повернуто апелянтові.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанцій та ухвалою апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, законодавцем визначено, що особа може скористатись правом на касаційне оскарження судових рішень виключно у визначених цим Кодексом випадках.
Як вбачається із матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року, яка оскаржується відповідачем, не переглядалась в апеляційному порядку, оскільки ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто заявнику, оскільки останнім не було сплачено судовий збір та не усунуто зазначені недоліки.
Таким чином, оскаржувана скаржником ухвала суду першої інстанції не була переглянута судом апеляційної інстанції, а тому в силу частини 2 статті 13, частини 2 статті 328 КАС України не підлягає перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, щодо оскарження ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишено без руху.
Надано апелянту строк протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, шляхом подання квитанції про сплати судового збору.
16.02.2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання апелянта про відстрочення або розстрочення або звільнення від сплати судового збору, або зменшення розміру судового збору або надання додаткового терміну для усунення недоліків.
В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначив, що 13.02.2026 року позивачем подано заяву про неможливість надати доказ сплати судового збору у визначений ухвалою від 04.02.2025 року 10-ти денний термін. Однак станом на сьогодні фінансування для сплати судового збору не отримано. Причини затримки пов'язані з тим, що через дії відповідача щодо стягнення виконавчих зборів ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично позбавлений можливості здійснювати видатки на сплату судових зборів та виконання судових рішень. ВПВР УЗПВР у Херсонській обл. надсилає постанови про стягнення виконавчого збору до органів казначейства для виконання, без стягнення основного боргу, унаслідок чого Казначейство списує кошти лише на виконавчий збір. Лист Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області від 20.10.2025 року свідчить, що на виконанні перебувають виконавчі документи про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_3 витрат виконавчого провадження та виконавчого збору на загальну суму 732905,60 грн.. Надходження коштів на рахунки ІНФОРМАЦІЯ_3 є періодичними та не перекривають зазначену суму, а усе, що надходить, автоматично списується Казначейством для погашення виконавчого збору, хоча пункт 10-2 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» прямо забороняє стягнення виконавчого збору під час дії воєнного стану. За таких умов ІНФОРМАЦІЯ_2 об'єктивно не має можливості самостійно та вчасно перерахувати судовий збір. Позивач ужив усіх необхідних заходів для отримання коштів, але їх фактичне спрямування на інші обов'язкові платежі позбавляє можливості виконати ухвалу суду у визначений строк.
Проаналізувавши зазначене, суд дійшов висновку, що клопотання про відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору задоволенню не підлягає, оскільки ст.8 Закону України «Про судовий збір» передбачено можливість такого відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору виключно для фізичних осіб.
Щодо клопотання про продовження строку на усунення недоліків, колегія суддів зазначила, що наведені в клопотанні доводи є неповажними.
Так суд вказав, що апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, для чого, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Отже, на момент винесення даної ухвали від апелянта до суду не надійшло документу про сплату судового збору.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України (з урахуванням положень ч.2 ст.298 КАС України) апеляційна скарга повертається апелянтові, якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, оскільки апелянт після залишення апеляційної скарги без руху не усунув недоліки, які були визначені ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 року, на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід повернути апелянтові.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року в задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору - відмовлено. Відмовлено в задоволені клопотання про продовження строку на усунення недоліків. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року - повернуто апелянтові.
Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильно застосував указані норми права, правильне їх застосовування є очевидним.
Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.
При цьому, Суд зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 420/42310/25 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 420/42310/25 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Ж.М. Мельник-Томенко
М. І. Смокович