Справа № 947/7485/26
Провадження № 1-кс/947/3825/26
15.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , його представника - адвоката ОСОБА_5 , (які приймали участь в судовому засіданні в режимі відео конференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання начальника Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 263 КК України -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання начальника Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2, ч.1 ст. 263 КК України.
У клопотанні прокурор, з метою збереження речових доказів, проведення необхідних слідчих розшукових дій проведення експертних досліджень запобіганню пошкодження, перетворення, відчуження - просить накласти арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування будь-якими особами) на речі, вилучені 12.03.2026 в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 , де фактично мешкає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні:
Слідчий ОСОБА_3 обґрунтував клопотання, вимоги якого підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на те, що вилучений мобільний телефон не має відношення до кримінального провадження.
Власник майна ОСОБА_4 підтримав думку свого представника, наголосив на тому, що під час обшуку та вилучення мобільного телефону він надав слідчому всі паролі від нього для його огляду.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 370 КПК України (далі КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 1 статті 173 КПК визначено, що слідчий суддя вправі відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК.
Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КПК з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.
Як убачається з матеріалів судової справи, слідчим відділом СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025162480001164 від 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 263 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону
Так, в ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, встановлено, що на території міста Одеси та Одеської області свою діяльність здійснює Громадська організації «Україна - це матір» (код ЄДРПОУ - 45391135), до складу якої входять особи чоловічої статі призовного віку.
Разом з тим, встановлено, що представники ГО «Україна - це матір», підшукують серед мешканців м. Одеса, платоспроможних чоловіків, які мають на меті уникнути призову на військову службу до лав ЗСУ та пропонують останнім за грошові кошти у розмірі 1000 доларів США членство в громадській організації, яке забезпечить «недоторканість» з боку представників ТЦК та СП.
Зокрема, під час ознайомчої бесіди представники ГО «Україна - це матір» зазначають, що вони постійно працюють спільно з ТЦК та СП (зі слів підпорядковуються їм), залучаються до піших патрулів та для несення служби на блокпостах на території м. Одеси та в Одеській області. У зв'язку з наявними серед керівництва ГО «УЦМ» знайомств з представниками ТЦК та СП, останні можуть вирішувати будь-які проблеми щодо уникнення призиву на військову службу.
Також, за наявною інформацією, представники громадської організації, повідомляють чоловіків призовного віку, що за грошові кошти в сумі 3000 доларів США, виготовляють та надають посвідчення учасника добровольчого батальйону «Україна - це матір», який функціонує в структур ГО «УЦМ» та додають до закритої групи у інтернет-мессенджері, що в свою чергу дає можливість особі володіти інформацією про місця розташування у м. Одеса всіх місць несення служби представників громадської організації спільно з ТЦК та СП. У разі зупинки та перевірки даних, представниками ТЦК та СП, особа повинна показати посвідчення організації та закриту групу, що надає гарантії не призиву на військову службу.
Якщо особа, що за грошову винагороду отримала посвідчення учасника ДБ «УЦМ» та доступ до їх групи, не бажає приймати участь у спільних патрулюваннях, вона повинна кожного місяця сплачувати представникам громадської організації грошові кошти в сумі 2000 гривень.
Керівництво ГО «Україна - це матір» запевняють, що вказані вище грошові кошти, які вони отримують від учасників ГО «УЦМ», вони передають керівництву ІНФОРМАЦІЯ_2 за сприяння у не призиві на військову службу учасників громадської організації.
Також, встановлено, що представники громадської організації постійно залучаються до патрулювання спільно з військовослужбовцями ТЦК та СП, де є можливість отримувати грошові кошти, шляхом виявлення осіб - «ухилянтів» та вимагання від них коштів за не доставляння до підрозділів ТЦК та СП з метою призову. Грошові кошти отримані вказаним шляхом, розподіляються між всіма особами порівно, які перебували у патрулі.
Так, в ході здійснення досудового розслідування, на виконання доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України, співробітниками УСР в Одеській області ДСР НП України, в ході оперативно-розшукових заходів встановлено коло осіб, які є учасниками ГО «УЦМ», а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Зареєстрований: АДРЕСА_2 , може проживати АДРЕСА_3 (право суміжної власності зареєстроване на його ім'я та ім'я дружини). Документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Куйбишевським РВ ГУ УМВС Донецької області від 08.06.1995.Може використовувати термінали мобільних операторів НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 .
12.03.2026 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси здійснено обшук квартири АДРЕСА_1 , де фактично мешкає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого, виявлено та вилучено: мобільний телефон марки "Redmi", темно-сірого кольору, з ІМЕІ 1: НОМЕР_6 та ІМЕІ 2: НОМЕР_7 , який поміщено до поліетиленового сейф пакету № ВУМ 2009392.
Поставною слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 12.03.2026 вилучений речі, предмети та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні відомості про яке 24.09.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001164 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2, ч.3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 263 КК України.
Клопотання прокурора мотивоване тим, що накладення арешту необхідне з метою збереження речових доказів, проведення необхідних слідчих розшукових дій проведення експертних досліджень запобіганню пошкодження, перетворення, відчуження
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні під час обшуку ОСОБА_4 надав добровільно доступ до свого телефону, що дозволяла за цей час провести його огляд, та у випадку необхідності призначити експертизу.
Відомостей про необхідність проведення відповідних експертних досліджень, а також постанов про призначення експертиз за період часу перебування мобільного телефону в розпорядженні органу досудового розслідування, матеріали справи не містять.
Слідчий суддя також враховує, що з часу вилучення мобільного телефону до часу розгляду даного клопотання про арешт майна минув досить тривалий проміжок часу, що об'єктивно давало органу досудового розслідування можливості провести його детальний огляд, копіювання наявної інформації та відновлення ймовірно видаленої.
За таких обставин необхідність обмеження права власності ОСОБА_4 на телефон фактично відсутня.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Таким чином, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності, враховуючи необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, оскільки в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а також стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про який йдеться в клопотанні, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про арешт майна задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити / надіслати прокурору, або слідчому та власнику майна, або його представнику.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1