13 квітня 2026 року Єдиний унікальний № 501/4411/25 Провадження № 1-кп/501/40/26
Іменем України
07 квітня 2026 року м. Чорноморськ
Чорноморський міський суд Одеської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 секретаря судових засідань - ОСОБА_2
номер справи 501/4411/25 провадження 1-кп/501/40/26
розглянувши у судовому засіданні матеріали об'єднаних кримінальних проваджень № 12025162160000428 від 05 травня 2025 року та № 12025162160000974 від 07 листопада 2025 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Березнегувате Березнегуватського району Миколаївської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , раніше судимий:
28 серпня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області за ч. 1 ст. 186, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 81-1 Кримінального кодексу України 13 серпня 2024 року звільненого умовно-достроково, не відбутий термін 3 роки 156 днів;
24 вересня 2025 року до Чорноморського міського суду Одеської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162160000428 від 05 травня 2025 року за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, -
участь у справі приймали: прокурор - ОСОБА_4 (РВКЗ)
захисник - ОСОБА_5
обвинувачений - ОСОБА_3
Стислий виклад обставин клопотання.
Чорноморським міським судом Одеської області розглядаються об'єднані матеріали кримінальних проваджень № 12025162160000428 від 05 травня 2025 року та № 12025162160000974 від 07 листопада 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України.
02 квітня 2026 року прокурором групи прокурорів, що приймає участь у справі до суду подано клопотання про продовження обвинувачуваному ОСОБА_3 запобіжного заходу, у виді тримання під вартою.
Позиція учасників процесу.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 підтримав та прохав його задовольнити з підстав зазначених в ньому.
На теперішній час судове слідство триває, ризики які були встановлені під час обрання такого запобіжного заходу: можливість переховування обвинуваченого, скоєння нового злочину вплив на потерпілих, свідків по справі, які ще не допитані не зменшились та є реальними, тому єдиним заходом який може забезпечити є тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечували та, враховуючи відсутність підстав,
просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, та зменшити розмір застави до мінімального встановленого законом.
Вирішуючи клопотання прокурора Суд приймає до уваги наступне.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до вимог ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України контроль за доцільністю продовження тримання обвинуваченого під вартою покладено на Суд.
Згідно з ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 26 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II «Заходи забезпечення кримінального провадження» Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 на даний час, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, Суд приходить до висновку що ризики, які враховувались судом при обранні та продовженні запобіжного заходу залишаються актуальними.
Враховуючи що Судом продовжується розгляд справи (досліджуються письмові докази, проводиться огляд відеозаписів слідчих дій тощо), також що на теперішній час допит свідків не проводився Суд вважає, наявні ризики які враховувались судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за цей час не зменшувались, та не відпали.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою, слідчий суддя, суд повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою чи не допущено безпідставне тривале розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: вагомість обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_3 інкримінованих кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що може загрожувати особі у разі визнання винуватим (у вигляді позбавлення волі), вік та стан здоров'я (відомостей про будь-які захворювання що б унеможливлювало застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано), міцність соціальних зв'язків майновий стан останнього (на час затримання не працевлаштований), наявність судимостей (раніше судимий).
Відповідно до положень ст. 23 Кримінального процесуального кодексу Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження Суд отримує усно.
При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, Суд враховує, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, не працевлаштований, доказів наявності засобі існування, Суду не надав, що може бути підставою для скоєння нових злочинів, соціальні зв'язки відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
На даному етапі судом не допитані потерпілі та свідки, тому є підстави вважати, що останній може впливати на них, окрім того також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винуватими, передбачена санкцією ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України від семи до десяти років, перевішує над принципом поваги до особистої свободи.
Крім того, Суд враховує суспільну небезпечність інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.
Під час розгляду клопотань в суді не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, також судом не отримано відомостей щодо міцних соціальних зав'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та імперативними положеннями ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 лютого 2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п. «С» ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Захисник обвинуваченого заперечував проти продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою, однак переконливих доказів, щодо зміни виду запобіжного заходу суду не надав.
Враховуючи сукупність вказаних вище обставин, Суд вважає, що продовження тримання під вартою є виправданим, оскільки у даному випадку наявність конкретного суспільного інтересу щодо вирішення справи про вчинення суспільно небезпечного діяння превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Станом на цей час завершити судове провадження до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою неможливо.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, що не пов'язаний з триманням під вартою.
За змістом частини 4 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Поняття застави визначено ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України.
Також цією статтею визначено порядок внесення та повернення застави. Але вказаний Закон не містить посилань на те, що застава застосовується на чітко визначений строк.
Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання.
Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.
Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Висновок суду.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особи обвинуваченого, позицію прокурора, Суд приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1, 3, 4, 5 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 Кримінального процесуального кодексу України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховуючи матеріали справи, Суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою терміном до шістдесяти днів, з визначенням застави , і підстав для зміни чи відмови у запобіжному заході на даний час не має.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196 197, 199, 205, 206, 309, 315, 372 Кримінального процесуального кодексу України Суд, -
Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про продовження запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого . 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Березнегувате Березнегуватського району Миколаївської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 05 червня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) 00 гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави на ОСОБА_3 покласти наступні обов'язки:
? не відлучатися із Одеської області без дозволу суду;
? повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
? утримуватися від спілкування з потерпілим , свідками;
? здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Якщо ОСОБА_3 , не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави зобов'язати обвинувачуваного прибувати за кожною вимогою до суду в цьому кримінальному провадженні за їх вимогою, а також виконувати в строк до 05 червня 2026 року обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Обвинувачені або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.
Запобіжний захід у виді застави, у разі внесення застави, діє до його припинення.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.
Роз'яснити заставодавцю та обвинуваченому, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, який буде належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушать інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала, може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий