Справа №: 486/618/26 Провадження № 2-н/486/60/2026
про відмову у видачі судового наказу
13 квітня 2026 року м.Південноукраїнськ
Суддя Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Волощук О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
ОСОБА_1 звернулась до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено 27.03.2026 судді Волощук О.О.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Статтею 161 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Загальні правила підсудності врегульовані ст.27 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч.1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Статтею 162 ЦПК України встановлена загальна територіальна підсудність в справах про видачу судового наказу, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Права на застосування альтернативних правил підсудності розділом 2 глави 9 ЦПК України « Наказне провадження» не передбачено.
В пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» заява про видачу судового наказу подається до суду за загальними правилами підсудності.
Зокрема, заява подається до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання фізичної особи або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування чи місцезнаходженням юридичної особи.
Згідно інформації, наданої 08.04.2026 Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, боржник ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Чигиринської територіальної громади Черкаського району Черкаської області. На вказану територію поширюється юрисдикція Чигиринського районного суду Черкаської області.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2533955 від 30.03.2026, заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на території Южноукраїнської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області. На вказану територію поширюється юрисдикція Арбузинського районного суду Миколаївської області.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Беручи до уваги наведене, суд, у відповідності до положень п. 9 ч. 1 ст.165 ЦПК України, вважає необхідним відмовити у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 165, 166, 186 ЦПК України, суд,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою заявнику для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.О. Волощук