нп 2/490/786/2026 Справа № 490/7835/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
16 квітня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення,-
В вересні 2025 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 4805,19 грн та судового збору в сумі 2422,40 грн.
В обґрунтування позивач вказав, що Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення в тому числі відповідачці, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Станом на червень 2025 року заборгованість існує у розмірі 4805 грн 19 коп, з яких 1 188,41 грн абонентської плати та 3616,78 грн заборгованості за надані послуги.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.09.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13.11.2025 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку з належною сплатою послуг, які надає позивач, на підтвердження чого нею додано квитанції про сплату послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2021 року по 31.07.2025 року.
21.01.2026 року на адресу суду від представника МКП"Миколаївводоканал"адвоката Савицької О.Е. надійшла заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, а саме зазначає, що на підставі наданих абонентом документів, було проведено перерахунок та змінено кількість осіб, на яких проводились нарахування надання послуг. Період заборгованості відповідача складається з нарахувань за надані послуги з 01.09.2021 року по 25.06.2025 року, перебіг позовної давності було продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину з 13.03.2020 року у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби та з 24 лютого 2022 року на час дії воєнного стану. Враховуючи вищевикладене, заявником не пропущено строку позовної давності. Просить стягнути за період з 01.09.2021 року по 25.06.2025 року заборгованість у розмірі 2424,03 грн.
Ухвалою судді від 24.12.2025 року витребувано у Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» розгорнутий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 31.07.2025 року, з врахуванням наданих відповідачем доказами сплати послуг водопостачання та водовідведення.
Розпорядженням №45 від 03.02.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя №101/0/15-26 від 22 січня 2026 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Центрального районного суду м.Миколаєва у зв'язку з поданням заяви про відставку", наказу голови Центрального районного суду м.Миколаєва №4-0с/тр від 22 січня 2026 року про відрахування зі штату суду судді Черенкової Н.П.
04.02.2026 року справа передана судді Гуденко О.А.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року справу прийнято до провадження судді Гуденко О.А.
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Щодо тверджень відповідача ОСОБА_1 про пропущений строк позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права, тобто після виникнення права на захист.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Період заборгованості відповідачів складається з нарахувань за надані житловокомунальні послуги з 01.09.2021 року по 25.06.2025 року.
Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61- 5238св22) Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Законом № 2120-IX від 15.03.2022 в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023 внесено п. 19. в Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України наступного змісту: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року ,№2102-IX перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» (затв. Законом №2102-ІХ від 24.02.2022р.) в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк неодноразово продовжувався Указами Президента.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги обставини, пов'язані із запровадженням карантину та воєнного стану в Україні, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати строк позовної давності пропущеним.
Судом встановлено, що згідно з витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва. відповідач по справі проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою було оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Первісно розмір заборгованості ОСОБА_1 становив 4 805,19 грн, однак у подальшому представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог з урахуванням наданих ОСОБА_1 доказів часткової сплати заборгованості, МКП "Миколаївводоканал" проведено перерахунок.
Відповідно до розрахунку заборгованості за адресою : АДРЕСА_2 , розмір заборгованості за період 01.09.2021 по 25.06.2025 року становить 2 424,03 грн.
З лютого 2022 року стала нараховуватися абонентська плата в розмірі 38,08 грн щомісячно.
Як вбачається з наданого розрахунку, споживачем не сплачувалася за вказаний період абонплата в розмірі 38,08 грн щомісячно.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 р. відповідачем не надавалось до Позивача заяв та підтверджувальних документів з питання тимчасової відсутності або заяв на опломбування запірних вентилів у квартирі, не надходило заяв щодо припинення користування послугами, скарг чи претензій також від відповідачів для здійснення перерахунку вартості послуг за період її неподання, надання невідповідної якості не надходило.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, якими є не тільки законні, а й підзаконні нормативно-правові акти. За відсутності таких умов та вимог зобов'язання виконується відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, відповідачі є споживачами комунальної послуги, що надає позивач, оскільки між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальних послуг постачання холодної води і водовідведення, однак вони не сплачують вартість послуг, що порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги у встановлений законодавством строк, та в повному обсязі. За такого, у відповідачів виникло зобов'язання сплатити заборгованість за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від нього виконання свого обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Нарахування за наданні послуги відбувалось відповідно до затверджених норм згідно благоустрою помешкання, на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №385 від 26.06.1988 року, №592 від 14.07.2017 року, №661 від 28.07.2021 року, за нормою 9,10/8,94 куб.м. на одну людину на місяць, які діяли у зазначений у заборгованості період.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які діяли до 1 травня 2022 року, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання, що установлена органом місцевого самоврядування.
Аналогічні положення містятться в пункті 21 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85), які діяли після 1 травня 2022 року, з урахуванням положень пункту 9 розділу 1 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358).
Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України, та визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальнихпослуг є: послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 22 Закону України «Про питну воду та питне водовідведення» встановлено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання;
Згідно п. 47 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою КМУ №690 від 05.07.2019 року (із мінами та доповненнями) Індивідуальний споживач зокрема зобов'язаний: оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Відповідно до пунктів 35, 37, 38, 39 вищезазначеної Постанови, плата за послуги, абонентське обслуговування та плата за технічне обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та водовідведення багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажаннямспоживача оплатапослуг можездійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.
Відповідно до ст. ст.525,526 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається. Положеннями ст. ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/12850/16-ц від 26.09.2018 зазначено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Розрахунок заборгованості, що наданий представником позивача містить відомості про: норму, об'єм споживання, тариф, суму до сплати, сплачену суму та суму боргу.
Відповідачами не надано до суду доказів того, що вони у встановленому законом порядку відмовилися від надання послуг позивачем, а також не надано доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати.
Заперечення споживача щодо суми заборгованості, нарахованої за відповідними нормами споживання можуть бути визнані обґрунтованими виключно у випадку, коли споживач доведе, що за період нарахування спірної заборгованості облік спожитих послуг відбувався квартирним засобом обліку, який згідно із законом дозволяється застосовувати, тобто який пройшов повірку, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку, або надасть докази того, що він (членів сім'ї споживача) має право на отримання пільги, про які він заздалегідь повідомив надавача послуг.
За такого, суд вважає, що позивачу належить право вимагати оплати наданих послуг від відповідача саме у розмірі, визначеному на підставі остаточного розрахунку, за період з липня 2021 року , здійснених за нормами споживання за відповідним особовим рахунком, а також за нараховану абонплату.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги (зменшені) МКП «Миколаївводоканал» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263-265, 280-283, 288-289 ЦПК України, суд -
Позов Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення - задовольнити
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 2424,03 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гуденко О.А.