Справа № 638/2788/26
Провадження № 1-кп/638/1359/26
15 квітня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024041330000879 від 31.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 407, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України,
Прокурор підтримує клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовує клопотання тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 407, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та наявністю ризиків, що визначені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Обвинувачений та його захисник не заперечують проти задоволення клопотання прокурора.
Частиною першою статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України (частина перша статті 183 КПК України).
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 177 КПК України враховуючи те, що вказані злочини, відповідно до статті 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів, у зв'язку з чим є достатні підстави вважати, що особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачені статтею 2 КПК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України обґрунтований можливістю здійснювати обвинуваченим незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовилися від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_4 схильний до продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується (пункт 5 частини першої статті 177 КПК України), також є обґрунтованим, оскільки останній, перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за статтею 407 КК України, або дезертирство за статтею 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, обґрунтований можливістю перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 , незаконно впливати, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час, останній, перебуваючи на волі, не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Разом із цим, за змістом частини восьмої статті 176 КПК України, Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Враховуючи зазначене, та позаяк не зменшилися ризики, визначені пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, суд вважає необхідним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 194, 196, 197, 331 КПК України, суд
Клопотання про продовження строку тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на шістдесят днів в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 13 червня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, а також надіслати начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено 16.04.2026.
Суддя ОСОБА_1