Справа № 173/78/26
Провадження №4-с/173/3/2026
про повернення скарги без розгляду
15 квітня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Криленко Наталії Вікторівни
До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Криленко Наталії Вікторівни.
Розглянувши скаргу з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для призначення справи до розгляду, суддя зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
При цьому, скаржником не зазначено коли саме він дізнався про порушення свого права, що є також визначальним при вирішенні питання про прийняття справи та призначення до розгляду.
Так, відповідно д ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 123 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
В свою чергу, скаржником зазначено, що дізнавшись про оскаржувану постанову, він 12 березня 2026 року звернувся до державного виконавця із заявою про скасування останньої, з чого вбачається, що вже 12 березня 2026 року скаржнику було відомо про його порушене право.
Однак, матеріали справи не містять клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням обставин, які унеможливили звернення з відповідною скаргою у строк, встановлений нормами ЦПК України.
Варто зазначити, що вимоги щодо оформлення скарги на дії/бездіяльність державного виконавця містить ст. 448 ЦПК України.
За приписами п. 3, 5, 7 ч. 3 ст. 448 ЦПК України скарга повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
До скарги додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу
При цьому, вимогами ч. 5 ст. 448 ЦПК України зазначено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
Однак, судом встановлено, що скаржником в порушення вимог ст. 448 ЦПК України не зазначено юридичної адреси державної виконавчої служби, на дії державного виконавця якої останній скаржиться, ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження, як і не долучено доказів на підтвердження направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів державному виконавцю.
Суд також звертає увагу, що скаржник, зазначивши у скарзі лише відомості про державного виконавця без ідентифікації відповідної юридичної особи, одночасно вказує на відсутність у нього зареєстрованого електронного кабінету, що унеможливлює ознайомлення державного виконавця з матеріалами скарги через підсистему «Електронний суд».
За таких обставин, суддя дійшла висновку, що скарга на дії державного виконавця не відповідає вимогам ст. 448 ЦПК України та на підставі ч. 5 ст. 448 ЦПК України підлягає поверненню скаржнику без розгляду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 43, 260, 261, 448 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Криленко Наталії Вікторівни - повернути скаржнику без розгляду.
Роз'яснити скаржнику право повторно звернутися зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.А. Кожевник