Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/902/26
Номер провадження1-кп/173/123/2026
іменем України
16 квітня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
при проведенні у залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкритого судового засідання у кримінальному провадженні з обвинувальним актом (ЄРДР № 12026041430000128 від 23.02.2026) за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черіков, Могильовської області, республіки Білорусь, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
25 березня 2026 року від заступника керівника Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_9 до суду надійшов обвинувальний акт від 23.03.2026 і реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23.02.2026 за № 12026041430000128 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати на даний час, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та, враховуючи особу обвинуваченого, він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також зазначив, що розмір шкоди не є суттєвим критерієм при вирішенні питання щодо розміру застави, оскільки обвинувачений вчинив грабіж.
Захисник не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, проте зазначив, що при обранні запобіжного заходу не розглядалося питання щодо призначення застави, збиток мінімальний, позовів не заявлено. Просив призначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів.
Обвинувачений покладається на розсуд суду.
Законний представник висловив згоду з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Інших клопотань учасниками підготовчого судового засідання суду не заявлено.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.02.2026 обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 квітня 2026 року.
Відповідно до п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, обвинувачений підозрюється у вчиненні навмисного, тяжкого злочину проти власності, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років, обвинувачений неодружений, дітей, або інших осіб на утриманні не має, тобто не має тісних соціальних зв'язків, раніше судимий.
При встановленні наявності ризиків слідчий суддя бере до уваги, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення та покарання, що може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, відсутності стійких соціальних зв'язків, суд вважає, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки суворість покарання, наслідки та ризики втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані як менш небезпечні ніж покарання і процедура виконання покарання у разі визнання його винним.
Отже, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, оскільки не встановлено обставин, які б стримували його від порушення покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, суд вважає, що наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Даний ризик підтверджується тим, що обвинуваченому можуть бути відомі свідки. За таких обставин існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни або спотворення ними показань під час судового розгляду. Цей ризик посилюється тяжкістю інкримінованого злочину та суворістю передбаченого покарання, що безумовно може вплинути на поведінку обвинуваченого та спонукати його до вчинення дій з метою ухилення від кримінальної відповідальності шляхом незаконного впливу на свідків.
Також суд ураховує, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, та на цей час притягується до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 186 КК України. Наявність у підозрюваного кримінального минулого, а також характер пред'явленого обвинувачення дає підстави вважати, що у разі перебування на свободі він може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Таким чином, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 177 КПК України, існує обґрунтований ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Відтак, встановлено, що у даному кримінальному провадженні заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшились та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Суд зазначає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою з урахуванням тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Оцінив у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку з чим, клопотання прокурора необхідно задовольнити та продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 182 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України слід призначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 99840 грн., поклавши на ОСОБА_4 певні обов'язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Керуючись ст.ст. 314-317 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, з 16 квітня 2026 року по 14 червня 2026 року включно.
Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , своїх процесуальних обов'язків, у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 99840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.
У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов'язок: прибувати за кожною вимогою до суду або прокурора; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Для участі у судовому засіданні викликати прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, представника потерпілого.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, в іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1