Головуючий І інстанції: В.О. Павлічек
16 квітня 2026 р. Справа № 480/5298/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Юсан Інни Олександрівни на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2026, по справі № 480/5298/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.06.2025 року № 182950003001 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 17.03.2025, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983 року, згідно диплому серія НОМЕР_1 від 18.07.1983 року та трудової книжки серія НОМЕР_2 .
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано запис трудової книжки позивача про період її навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 16.06.2025 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 23.06.2025 року №182950003001 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
При цьому в даному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж становить не меншу 32 роки (на 2025 р). Страховий стаж заявника становить 26 років 02 місяці 17 днів, а страховий стаж для визначення права на пенсію за віком з врахуванням положень абз. 3 и. 1 ч. 1 ст. 3-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 31 рік 20 днів.
Водночас в даному рішенні зазначено, що за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано період навчання згідно із дипломом серії НОМЕР_1 , оскільки зазначене прізвище “ ОСОБА_2 »- рос. не відповідає написанню дошлюбного прізвища “ ОСОБА_3 » - рос. згідно із наданим свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 6-7, 83).
Не погодившись із рішенням пенсійного органу позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази щодо надання позивачем до Пенсійного органу разом із заявою від 16.06.2025 року документів, які б підтверджували відповідність особистих даних позивача, які зазначені у дипломі серії НОМЕР_1 від 18.07.1983, даним, зазначеним у свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 , у свідоцтві про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 та в трудовій книжці НОМЕР_2 .
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року.
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII.
Згідно з пунктом д частини третьої статті 56 Закон України Про пенсійне забезпечення, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Так, висновки пенсійного органу щодо відсутності у позивача необхідного загального страхового стажу для призначення пенсії за віком ґрунтуються на твердженні що за доданими документами не зараховано період навчання згідно із дипломом серії НОМЕР_1 , оскільки зазначене прізвище “ ОСОБА_2 »- рос. не відповідає написанню дошлюбного прізвища “ ОСОБА_3 » - рос. згідно із наданим свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 .
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 2.1. Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
При цьому, пунктом 2.13. Інструкції №58 передбачено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Матеріали справи містять копію диплому серії НОМЕР_1 від 18.07.1983 року, виданого " ОСОБА_4 " (українською мовою) " ОСОБА_4 " (російською мовою) про закінчення навчання в середньому МПТУ № 71 м. Шахтарська Донецької області.
11.08.1984 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (російською мовою), уклали шлюб, після чого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 , що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 19).
Відповідно до відомостей свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 15.04.1965 року, копія якого наявна у матеріалах справи, прізвище, ім'я та по батькові позивача на російській мові зазначено " ОСОБА_4 " (а.с. 18).
Із дослідженої трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 встановлено, що відомості про період навчання відповідно до зазначеного диплому також містяться в трудовій книжці, де на титульній сторінці вказано прізвище позивача російською мовою « ОСОБА_7 », а після укладення шлюбу закреслено прізвище та вказано « ОСОБА_6 » (а.с. 8).
Таким чином, розбіжності у зазначенні прізвища позивача у різних документах зумовлені особливостями транслітерації при перекладі на мову, якою здійснювався відповідний запис.
Відтак, враховуючи, що трудова книжка серії НОМЕР_2 містить записи щодо навчання позивача у періоди з 01.09.1980 по 18.07.1983 року в середньому МПТУ № 71 м. Шахтарська Донецької області (а.с. 8 (зворотній бік), де підставою внесення запису зазначено диплом серії НОМЕР_1 від 18.07.1983 року, доводи відповідача щодо наявності розбіжності в написанні прізвища позивача в свідоцтві про про укладаня шлубу, наданому для підтвердження зміни прізвища, та дипломі серії НОМЕР_1 від 18.07.1983, як підстави незарахування до страхового стажу періоду навчання, є безпідставними.
У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а висловив правову позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 дійшов помилкового висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983 року.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Юсан Інни Олександрівни - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 по справі № 480/5298/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.06.2025 року № 182950003001 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 17.03.2025, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983 року, згідно диплому серія НОМЕР_1 від 18.07.1983 року та трудової книжки серія НОМЕР_2 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов